 |
2. Особливості уваги у молодших школярів
|
|
|
|
2. Особливості уваги у молодших школярів
Процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками потребує постійного і ефективного самоконтролю дітей, що можливо лише при формуванні досить високого рівня довільної уваги. У дошкільника переважає мимовільна увага, вона ж у перший час навчання переважає і в молодших школярів. Ось чому розвиток довільної уваги стає умовою подальшої успішної навчальної діяльності школяра, а отже і завданням першорядної важливості для вчителя.
На початку навчання, як і в дошкільному віці, увагу учня залучає лише зовнішня сторона речей. Зовнішні враження захоплюють учнів. Однак це заважає їм проникнути в суть речей (подій, явищ), ускладнює і контроль над своєю діяльністю.
Якщо вчитель постійно піклується про керівництво розвитком довільної уваги молодших школярів, то протягом їх навчання у початкових класах воно формується дуже інтенсивно. Цьому сприяють чітка організація дій дитини з використанням зразка і також таких дій, якими він може керувати самостійно і при цьому постійно себе контролювати.
В якості таких дій може виступати спеціально організована перевірка зроблених ним чи іншими дітьми помилок або застосування спеціальних зовнішніх коштів при фонетичному аналізі. Так поступово молодший школяр вчиться керуватися самостійно поставленою метою, тобто довільна увага стає у нього ведучим. Розвиваючи довільність уваги впливає і на розвиток інших властивостей уваги, які також, ще дуже недосконалі на першому році навчання.
Разом з розвитком довільної уваги також розвивається і мимовільне, яке пов'язане тепер не з яскравістю і зовнішньою привабливістю предмета, а з потребами та інтересами дитини, що виникають під час навчальної діяльності, тобто з розвитком їх особистості, коли почуття, інтереси, мотиви і потреби постійно визначають спрямованість його уваги.
|
|
|
Обсяг уваги молодшого школяра менше, ніж у дорослої людини, менш розвинене в нього і вміння розподіляти увагу. Особливо яскраво невміння розподілити увагу проявляється під час написання слів, текстів, диктантів, коли треба одночасно слухати, пригадувати правила, застосовувати їх і писати. Але вже до II класу у дітей спостерігаються помітні зрушення у вдосконаленні цієї властивості, якщо вчитель так організує навчальну роботу учнів удома, на уроці і їх громадські справи, щоб вони вчилися контролювати свою діяльність і водночас стежити за виконанням кількох дій.
На початку навчання проявляється і велика нестійкість уваги. Розвиваючи стійкість уваги молодших школярів, вчителю слід пам'ятати, що в I і II класах стійкість уваги вище при виконанні ними зовнішніх дій і нижче при виконанні розумових. Ось чому методисти рекомендують чергувати розумові заняття і заняття по складанню схем, малюнків, креслень.
Недосконала у молодших школярів і така важлива властивість уваги, як переключення. На початку навчання у них ще не сформовані навчальні уміння і навички, що й заважає їм швидко перейти від одного виду навчальних занять до іншого, проте вдосконалення діяльності вчення вже до II класу призводить до формуванню у дітей уміння переключатися від одного етапу уроку до іншого, від однієї навчальної роботи до іншої. (6)
Недостатньо розвинена і здатність концентрації уваги на досліджуваному явищі. Довго утримувати увагу на одному і тому ж об'єкті вони ще не можуть. Напружений і зосереджена увага швидко призводить до стомлення. Отже, розвиток уваги учнів пов'язане з опануванням ними навчальної діяльністю і розвитком їх особистості.
|
|
|
3. Ігрові прийоми в навчанні як засіб розвитку уваги в молодшому шкільному віці
У першому класі велика увага приділяється усвідомленого навчання і засвоєння граматики. На уроках вчителі багато граматичні вправи замінюють іграми, оскільки у дітей в цьому віці це основний і улюблений вид діяльності, а також додатковий стимул до вивчення мови.
Зрозуміло, що в молодшому шкільному віці відбувається поступова зміна провідної діяльності - ігрової на навчальну, і навчальна діяльність стає провідною, але особливо гра зберігає своє значення.
Можливість використання ігрової діяльності дозволяє забезпечувати природну мотивацію знань, зробити цікавим і осмисленим навіть самий елементарний матеріал. Саме використання ігрових прийомів навчання дозволяє закласти основи для формування основних компонентів навчальної діяльності: уміння бачити мету і діяти відповідно до неї, вміння контролювати і оцінювати свої дії і дії інших дітей.
Ігри сприяють і виконання важливих методичних завдань:
створення психологічної готовності дітей до мовного спілкування;
забезпечення природної необхідності багаторазового повторення ними матеріалу; тренуванні учнів у виборі потрібного варіанта.
Гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил.
Ігрова діяльність на уроках загострює розумову діяльність граючих, розвиває увагу. Ігрові прийоми виконують безліч функцій в процесі розвитку дитини, полегшують навчальний процес, допомагають засвоїти збільшується з кожним роком матеріал і ненав'язливо розвивають необхідні компетенції.
З точки зору мовного змісту, гри можна розділити на дві групи:
ігри, які сприяють формуванню мовних навичок - граматичні, лексичні, фонетичні та орфографічні гри; творчі ігри.
Відомо, що тренування учнів у вживанні граматичних структур, що вимагає багаторазового їх повторення, стомлює хлопців своєю одноманітністю, а витрачені зусилля не приносять швидкого задоволення. Граматичні ігри допоможуть зробити нудну роботу більш цікавою та захоплюючою.
За граматичними слідують лексичні ігри, логічно продовжують " будувати" фундамент мови. Фонетичні ігри, призначаються для коригування вимови на етапі формування мовленнєвих навичок і вмінь. І, нарешті, формуванню та розвитку мовних і вимовних навичок у якійсь мірі сприяють орфографічні ігри, основна мета яких - освоєння правопису вивченої лексики. Більшість ігор першої групи можуть бути використані як тренувальні вправ не етапі як первинного, так і майбутнього закріплення.
|
|
|
Ігри можна використовувати на різних етапах уроку. Як правило, урок починається з фонетичної зарядки, можна провести її в цікавій формі: у гості до дітей приходять казкові персонажі та проводять свої фонетичні вправи.
Мета творчих ігор - сприяти подальшому розвитку мовних навичок і вмінь. Можливість проявити самостійність у вирішенні мовленнєвих завдань, швидка реакція в спілкуванні, максимальна мобілізація мовних навичок - характерні якості мовного вміння - можуть, як нам представляється, бути проявлені в аудитивних і мовних іграх.
Ігри другої групи тренують учнів в умінні творчо використовувати мовні навички. До цієї групи належать і рольові ігри. Рольова гра методичний прийом, що відноситься до групи активних засобів навчання. Рольова гра - це ігрова діяльність, в процесі якої учні виступають у певних ролях. Вона володіє великими можливостями мотиваційно-спонукального плану. Рольова гра представляє собою умовне відтворення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування. Ефективність навчання тут обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмета. Рольова гра мотивує мовну діяльність, оскільки учні опиняються в ситуації, коли актуалізується потреба щось сказати, запитати, з'ясувати, довести, чимось поділитися із співрозмовником.
Наприклад, при вивченні теми " Родина" в гості до дітей приходить забавна " Котяча сім'я". Діти дають усім членам сім'ї імена і нова лексика за темою засвоюється легко і з задоволенням.
Отже, одним з ефективних засобів розвитку пізнавального інтересу до навчання є використання ігор на уроці (рольових, сюжетних, за правилами та інших).
|
|
|
Гра є перспективною формою навчання, так як вона сприяє створенню сприятливого психологічного клімату на уроці, підсилює мотивацію і активну діяльність учнів, підвищує ефективність навчального процесу, допомагає зберегти інтерес учнів до предмету, що вивчається, розвиває увагу, пам'ять, уяву.
Список використаних джерел:
1. Божович Л. І. Віковий підхід в роботі школи. - М., 2000.
2. Вікова та педагогічна психологія / М. В. Матюхіна, Т. С. Михальчик, Н. Ф. Прокіна и др. - М., 2002.
3. Волков Б. С. Психологія молодшого школяра. - М., 2000.
4. Волкова Т. Н. Розвиток пам'яті й уваги. - М., 2000.
5. Виготський Л. С. Розвиток вищих форм уваги в дитячому віці / / Хрестоматія по увазі. - М., 1999.
6. Єрмолаєв О. Ю. Увага школяра. - М., 2007.
7. Немов Р. С. Психологія. У 3 кн. Кн. 1. - 4-е вид. - М., 2003.
8. Рубінштейн С. Л. Увага та її виховання. - М., 2001.
|
|
|
