 |
18. Ринок. Класифікація ринків за різними ознаками.
|
|
|
|
18. Ринок. Класифікація ринків за різними ознаками.
Система ринків – це сукупність ринків, що включає їх різні види. Одні поєднують платіжно-розрахункову і кредитну функції, другі дають змогу знімати гроші з рахунка і вносити їх на нього. Відповідно до цього критерію визначають РИНКИ за ОБ'ЄКТАМИ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ. 1. Ринок товарів і послуг. 2. Ринок праці. 3. Ринок капіталів. 4. Ринок нерухомості (земля, житло). 5. Грошовий ринок. 6. Ринок цінних паперів. 7. Ринок науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок(НДДКР). 8. Ринок інформаційного продукту. 9. Валютний ринок.
Класифікація ринків можлива і у просторовому аспекті: національний ринок і світовий, зовнішній і внутрішній, регіональний і місцевий.
Класифікація ринків
| Критерій | Види ринків |
| за рівнем насичення | надлишковий |
| рівноважний | |
| дефіцитний | |
| за ступенем обмеженості конкуренції | вільний |
| монополістичний | |
| олігополістичний |
| Критерій | Види ринків |
| за відповідністю законодавству | легальний |
| тіньовий | |
| за характером продажів | оптовий |
| роздрібний | |
| комп'ютери |
19. Ринок. Попит і його фактори. Пропозиція. Закони попиту і пропозиції. Цінова еластичність попиту та пропозиції.
Попит — платоспроможна потреба. ЗАКОН ПОПИТУ. Суть закону — обернена залежність між ціною товару й обсягом попиту на товар (за інших рівних умов). Чим вища ціна, тим менше купить споживач, і, навпаки, менша ціна — більший попит.
Але на попит впливають також інші, нецінові чинники: зміна доходів споживачів — доход; зміна сподівань споживачів — очікування; зміна смаків споживачів—смаки; ціни на товари— субститути (взаємозамінні товари); цінинатовари—комплементи(взаємодоповнювані товари); зміна кількості покупців — кількість покупців; інші чинники— інші чинники.
|
|
|
ПРОПОЗИЦІЯ — це товари і послуги, що є на ринку чи можуть бути доставленими на нього за певною ціною. Прагнення виробника — дістати вигоду, тобто продати товар якнайдорожче, водночас ціна пропозиції має враховувати інтереси контрагента, тобто споживача з огляду на його платоспроможність.
За інших рівних умов, чим вища ціна, тим більшу кіль-кістьтоварів і послуг готові запропонувати ринку продавці. Зв'язок між ціною та кількістю пропонованого продукту прямий. У цьому — суть ЗАКОНУ ПРОПОЗИЦІЇ. Крива пропозиції показує ту кількість товарів і послуг, яку готові продати виробники за певну ціну.
Нецінові чинники пропозиції: ціни на ресурс; податки й субсидії; ціни на інші товари; кількість продавців; очікування на ринку;
Ціни на ресурси впливають на витрати фірми. Нижчі ціни — нижчі витрати. Фірма збільшить пропозицію — крива зміститься праворуч. І навпаки, вищі ціни — більші витрати, менша пропозиція. У такій ситуації необхідне удосконалення технології, оскільки прогресивніша технологія забезпечує зниження витрат фірми, стимулює пропозицію. Застаріла технологія дає протилежний результат. Податки для фірми — це її витрати. Підвищення податкових ставок призводить до збільшення витрат, отже, пропозиція скоротиться, крива зміститься ліворуч. Підвищення цін на свинину переорієнтує фермера з виробництва яловичини на свинину. Зниження цін на кукурудзу змусить його збільшити виробництво пшениці. Збільшення чисельності продавців зумовить збільшення пропонованих на ринку товарів, крива зміститься праворуч. Такий самий ефект дає сподівання росту цін на пропоновані товари.
|
|
|
Чинники еластичності попиту:
чим більше товарів-субститутів, тим еластичніший попит; попит на товар, що не має замінника, — нееластичний; попит на комплементарні товари менш еластичний, бо він визначається попитом на більш важливий компонент у парній групі товарів (масло для автомобільного двигуна); попит на товар якоїсь однієї фірми еластичніший, ніж на товар узагалі (якщо подорожчає виноградний сік, споживач купуватиме яблучний); діє також часовий чинник: попит на коротких відрізках часу менш еластичний, ніж на довгих, коли споживач зможе пристосуватися до зміни ціни (різкий стрибок цін на бензин спочатку зменшить тривалість поїздок автомобіліста незначною мірою; в перспективі можлива купівля автомобіля з більш економічним двигуном).
20. Ринкова рівновага.
Існують різнаманітні ринки: ринок товарів, капіталу, фінансово-кредитний ринок, валютний ринок, ринок трудових ресурсів, ринок інформації тощо. Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов’язані між собою в становленні і розвитку. Ринок предметів споживання – один з найважливіших компонентів товарного ринку. Невід’ємною рисою цивілізованого ринку, свідченням його стабільності й життєздатності є стан суспільного виробництва. Конкретним проявом останнього є рівновага попиту й пропозиції, насичення ринку споживчими товарами та послугами.
Питання нормалізації споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу, в тому числі й нашої держави, є надзвичайно актуальним. Проблема збалансованості попиту і пропозиції, споживчого ринку в цілому породжується диспропорціями відповідних підрозділів суспільного виробництва. Ринок предметів споживання повинен мати загальною кількістю приблизно 70% від усіх інших ринків країни.
Ринок засобів виробництва. Загальні проблеми формування цін на ресурси.
Торгівля засобами виробництва - це грандіозний ринок, на якому взаємодіють між собою безпосередні виробники продукції. Усі підприємства органічно зв'язані один з одним як постачальники і споживачі машин, устаткування, сировини, паливних ресурсів. Товари виробничого призначення купуються і продаються звичайно оптом, великими партіями. Оптова торгівля виступає посередником між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами продукції.
Характерна риса ринкової економіки полягає в тому, що кожен покупець і продавець знаходять у цьому безбережному просторі свого партнера, продукція і ціни якого його влаштовують. Це торгівля по прямих договірних зв'язках. За цією схемою ринок засобів виробництва розвивався споконвіку й об'єктивно вів до прогресу у виробництві.
Ринок праці та розподіл трудових ресурсів.
|
|
|
Ринок праці – посередник між роботодавцями та найманими працівниками. Це форма узгодження попиту на робочу силу з її пропозицією, досягнення в нормальних умовах відносно стабільної рівноваги в цій сфері на основі державної політики, чинного законодавства та саморегулювання. Складовими ринку праці є:
працездатне населення, тобто ті, хто за віком і станом здоров’я здатні працювати у різних сферах суспільного виробництва;
зайняте населення, тобто та його частина, яка постійно виконує роботу на підприємствах, в організаціях, закладах за заробітну плату. До цієї групи населення не належать особи, які виконують роботу за допомогою власних засобів праці.
Ринок праці включає також ту частину населення, яка тимчасово не працює, але не відкидає надію на це.
Історично склалися два “чистих” варіанти ринку робочої сили і зайнятості. Перший – ринок робочої сили з обмеженим попитом; другий – з обмеженими ресурсами.
|
|
|
