 |
12. Витрати виробництва. Їх структура та характеристика.
|
|
|
|
12. Витрати виробництва. Їх структура та характеристика.
Витрати виробництва – це витрати, повязані з виробництврм благ. Витрати виробництва включають в себе – 1) витрати на придбання обладнання, інструментів, тобто всіх ЗП, а також витрати по створенню умов виробництва, забезпечення виробничої інфраструктури.
2) витрати на охорону або знешкодження наслідків забруднення навколишнього середовища
3) витрати на рекламу на вивчення ринку
4) витрати на придбання сировини, матеріалів
5) витрати на оплату праці
6) витрати на отримання освіти, підвищення КР
7) витрати на забезпечення функціонування соц. інфраструктури.
Саме такі витрати несе суспільство на виробн. товару.
Індивідуальні витрати є ніжчими суспільних. Ця різниця буде тим більшою, чим нижчі вимоги у держави, у суспільства до соц., ек., екологічної оптимальності функціонування підприємства. Як правило, сюди включають витрати на освіту, підвищення КР, створення соц. інфраструктури, на охорону навколишнього середовища. Інд. витрати в свою чергу поділяютьна–фактичні, альтернативні, внутрішні, зовнішні
Фактичні витрати – витрати, що несе підприємець реально, фактично.
Альтернативеі витрати як ек. категорія вик. для аналізу альтернативних варіантів використання даного капіталу і альт. витрати будуть дор. сумі доходів на дані фактори виробн. за альт. використання.
На практиці для розрахунків альт. варіантом є варіант з найнижчим ступенем ризику – Для капіталу – банк. Депозит, Для землі – рента, Для людини – зарплата
Зовнішні витрати – це витрати, що несе підприємство в грош формі, це витрати на вик. чужих ресурсів, за які необхідно сплачувати гроші.
|
|
|
Внутрішні витрати – витрати з власних ресурсів підприємця.
Кількісно альт. і внутр. витрати є рівними між собою, така як розраховуються за однаковою методикою – сума факторних доходів за найнижчого ступеня ризику. Зовнішні і внутр. витрати дор. фактичним+альт. і є ек. витратами.
13.. Постійні і змінні витрати. Валові, середні й граничні витрати. Собівартість, її структура і значення. Мінімізація витрат
Зовн. витрати наз. бухгалтерськими. Вони в свою чергу поділяються на постійні та перемінні. Критерієм даної класифікації є залежність їх розміру від зміни обсягів виробництва. Якщо витрати зі зміною обсягів виробн. змінюються, то вони є перемінними витратами (VС)
Зміна перемінних витрат зі зміною обсягів виробн. може бути пропорційна, або ж прогресивна, коли із зростанням обсягів виробн. перемінні витрати зрост. в більшій мірі, регресивна – навпаки.
До перемінних витрат відносяться витрати на сировину, матеріали, енергію та оплату праці робітників. Інша частина витрат, розмір яких не змінюється зі зміною обсягів виробництва є постійними витратами (FC) До постійних витрат відн. витрати на придбання обладнання, на оренду, устаткування, рекламу, оплату управлінського персоналу.
Постійні+перемінні= валові витрати (ТС)
Витрати на одиницю продукції є середніми витратами.
АТС=ТС/Ọ =А FC+АVС – собівартість продукції
Приріст валових витрат зі зміною обсягів виробництва на 1 наз. граничними витратами (МС ) Граничні витрати дор. середньоперемінним в т. їх мінімуму.
14. Валовий дохід підприємства. Прибуток і його суть, структура прибутку
Загальний, або валовий, доход ТЕ є добутком ціни й обсягу продажу: ТЕ=Р*Q.
Середній доход — це доход, отриманий на одну одиницю продукції.
Граничний доход — це доход, що отримує фірма від продажу ще однієї одиниці товару. Прибут ок – узагальнений показник, що характеризує ефективність діяльності підприємства. За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вартості додаткового продукту, створеного працею ділянок виробництва. У показнику прибутку відбивається обсяг реалізації продукції, ефективність використання підприємством наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів тощо.
|
|
|
Балансований прибуток підприємства (фірми) являє собою суму прибутків і збитків від реалізації товарної продукції, результатів іншої реалізації та позареалізаційної діяльності.
Таким чином загальний прибуток складається з трьох частин:
П3=Пт+Пр+Пв,
де П3 – загальний прибуток підприємства:
Пт – прибуток, отриманий від реалізації товарної продукції (це різниця між оптовою ціною підприємства й собівартістю);
Пр – прибуток від іншої реалізації, надання підприємствам послуг і виконання додаткових робіт;
Пв – прибуток від позареалізаційних фінансових результатів (сюди входять доходи та збитки від списаних металовиробів, штрафи, пені, неустойки, збитки від стихійного лиха тощо).
Слід розрізняти валовий доход і розрахунковий доход.
Валовий (загальний) доход – це вся сума доходу підприємства до зроблених відрахувань. Насамперед з нього відраховують суми на сплату боргових зобов’язань; відсотки за кредит, орендну плату за користування чужою землею та ін. Далі здійснюються такі відрахування: податки в загальнодержавній бюджет і в бюджети місцевих органів, відомим організаціям, виплати штрафів і неустойок тощо.
Залишком такого розподілу є чистий прибуток, який надходить на задоволення різних виробничих і соціальних потреб: а) нагромадження (розширення виробництва); б) екологічні витрати; в) підготовку і підвищення кваліфікації кадрів; г) соціальні фонди; д) особистий доход підприємства.
Ознак про ефективність виробництва лише за масою прибутку судити не можна. Її більшою мірою характеризує норма прибутку та рівень рентабельності.
Норма прибутку – відношення маси прибутку до повної собівартості продукції, виражене у відсотках.
Виокремлюють кілька видів прибутку. Основні з них: балансовий (бухгалтерський) та чистий прибуток. Балансовий (бухгалтерський, або обліковий) прибуток обчислюють як різницю між валовою виручкою від реалізованої продукції та витратами на її виробництво і реалізацію. Чистий прибуток — це частка балансового (загального) прибутку підприємства, що залишилась в його розпорядженні після сплати податків, рентних та інших платежів до бюджету, а також процентів за кредити.
|
|
|
Економічний прибуток — це дохід, отриманий понад нормальний прибуток. Під останнім розуміється мінімальний дохід підприємця, який необхідний для залучення й утримання відповідного ресурсу в даному виробничому процесі. Так, до нормального прибутку належать: процент на власний капітал, орендна плата, яку можна було б отримати, доходи від продажу власних послуг праці та ін.
|
|
|
