16.Сутність аграрних відносин. Земельна рента: абсолютна й диференціальна. Визначення земельної ренти, її джерел. Ціна землі.

16. Сутність аграрних відносин. Земельна рента: абсолютна й диференціальна. Визначення земельної ренти, її джерел. Ціна землі.

Відносини в сільському господарстві як складова економічних відносин виникають між: людьми перш за все з приводу володіння землею та використання землі як головного фактора виробниц­тва, з одного боку, і як об 'єкта власності — з іншого.

аграрні відносини — це сукуп­ність економічних відносин, які виникають між власником засо­бів виробництва (в тому числі і в особі держави) і суспільством у цілому, сільськогосподарськими чи промисловими орендними колективами, державними підприємствами, окремими працівни­ками й іншими землекористувачами з приводу виробництва, роз­поділу, обміну та споживання створеного в галузях агропромис­лового комплексу продукту.

Незалежно від форм власності на землю утворюється диферен­ціальна рента. її причиною є монополія на землю як на об 'єкт господарювання.

Необхідною економічною умовою перетворення додаткового продукту в диференціальну ренту є наявність товарно-грошо­вих відносин і особливість дії закону вартості в сільському гос­подарстві.

Форми диференціальної ренти. Слід розрізняти дві форми ди­ференціальної ренти: першу і другу. Диференціальна рента І в свою чергу поділяється на:

• диференціальну ренту за родючістю (Ір);

• диференціальну ренту за місцезнаходженням (Ім). Диференціальна рента Ір виникає із різної природної родючостіокремих ділянок землі.

Джерелом абсолютної рен ти є додатковий продукт, який створюється не лише в сільському господарстві, а і в інших галу­зях виробництва — промисловості, торгівлі, будівництві тощо.

У країнах з різноманітними природними і кліматичними умовами крім диференціальної та абсолютної ренти існує також монопольна рента. Умовами її утворення є обмеженість і невідтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови. Джерело монопольної ренти, як і абсолютної, є поза сільсь­ким господарством.

Як правило, це доходи, створені в інших галузях виробництва, що надходять землевласнику на основі перерозподілу. Це не означає, що власник землі обов'язково фізично відділений від землі як засобу виробництва. Рента привласнюється і тоді, коли і власник, і землекористувач об'єднані в одній юридичній особі.

Ціна землі. Розглядаючи ціну землі, слід розрізняти ціну зем­лі як продукту праці і як продукту природи. Ціна землі як продук­ту праці включає витрати на обробіток ґрунту та його покращан­ня, тобто набуває нової якості, виступаючи вже, з одного боку, як продукт праці землероба, а з іншого — як результат функціону­вання таких факторів виробництва, як капітал та підприємницькі здібності. Ціна ж землі як продукту природи — поняття ірраціо­нальне, оскільки, як зазначалося, земля не є продуктом людської праці. Водночас вона може використовуватись як засіб виробниц­тва та предмет праці і приносити її власникові дохід у вигляді ренти. Економічними формами землі-капіталу виступає форма позичкового процента, а землі-матерії — земельна рента.

17. Ринок: суть, функції, суб’єкти та об’єкти. Умови ефективного функціонування.

Ринок - економічна категорія, яка протягом 300 років є центральною в економічній науці. Ринок - це поєднання попиту і пропозиції, або місце де відбувається купівля-продаж товарів; ринок - це сукупність ек відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності; ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності праці.; ринок-це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу і споживання; ринок-тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання. Але найбільш типове і загальноприйняте визначення ринку таке: ринок-це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. Сутнісну основу цього обміну становить ціна, що визначається співвідношенн ям попиту та пропозиції(про понування). Функції ринку: регулююча, ціноутворююча, посередницька, сануюча, інформаційна. Суб’єкти ринку -практично всі учасники суспільного виробництва.

(держава, державні, колективні, кооперативні, приватні підприємства та їх обєднання; іноземні фірми та громадяни; різні установи та організації; громадяни України). Об’єкти ринку - усі результати суспільної діяльності (матеріальні продукти праці; інтелектуальні; робоча сила; цінні папери; позичкові капітали, валюта, золото).

   Для того, щоб ринковий механізм функціонував ефективно, необхідні певні умови та інститути, які відносяться до сфери економічних відносин, технологічних структур виробництва, а також структур соціальних і політичних: необхідним інститутом ринкової економіки є повна самостійність і незалежність агентів, які діють на ринку, в поєднанні з їх економічною відповідальністю. 2)ринкова економіка - економіка договору, угод між рівноправними партнерами, розвитнутої системи горизонтальних зв'язок, які спираються на ринкову інфраструктуру; 3)необхідним інститутом ринку є вільні ціни. 4)Конкуренція, яка вимагає поєднання економічних, технологічних і соціальних передумов. 5) стійка фінансоваі грошова системи; 7)розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, відкритість ринку, тобто тісний зв'язок з світовим ринком.