 |
6. Товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва.Товар та його властивості.
|
|
|
|
6. . Товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва. Товар та його властивості.
Товарне вир-во – це форма організації вир-ва, при якій блага вироб. з метою продажу, обміну. Залежно від мети воно буває просте та капіталістичне. Метою простого–є обмін на інші блага. Метою капіталістичного – є вир-во та продаж для отрим. прибутку.
Характерними рисами товарного вир-ва є:
гос-во відкрит. типу, що засноване на сусп поділі праці, спеціалізації та ек. Відокремл. виробників, де продук. вироб. не для влас. потреб, а на продаж, постійний розвиток прод сил та розширене відтворення.
Важливі умови виникнення тов вир-ва–приватна власність, спеціалазація, поділ праці, відособленість виробників, необхідність еквівалентноого обміну продуктами
Існують такі різновиди тов вир-ва, як просте та розширене (капіталістичне). Друге є більш автоматизоване, виробник відокремл. від засобів вирва, купівля і продаж робочої сили і метою такого виробництва є одерж особл. високих прибутків власниками виробництва.
Товар та його властивості. Суперечності товару.
Товар - це продукт праці, це річ, яка задовольняє будь-які потреби людини та признач. для обміну, продажу на ринку.
Відповідно товар володіє двома властивостями: 1) споживчя вартість; 2) мінова вартість.
1) споживча вартість —це корисність речі, її здатність задовольнити будь-які людські потреби. Не є товаром речі дані природою і не створені людською працею.
Якістю товару є суспільно-споживча вартість –це також споживча вартість, яка: 1-має корисність, -створ. не для влсного споживання, а для обміну на ринку, 2-вона створена в кількості та структурі суспільної потреби; 3-це витрати за середньої продукції, інтенсивності, вмілості праці. Мінова вартість товару —це кільк. співід., пропорція в якій даний товар обмінений на інший товар. Кожний товар має декілька мінових вартостей. Абстрагування від природніх якостей товарів показує, що спільним для всіх товарів і основою є те, що всі товари-продукти, згустки кристали людської праці. Втілена в товарах суспільна праця складає вартість товару.
|
|
|
7. Вартість і ціна: альтернативні теорії.
Вартість – це форма та кількісна міра економічних відносин між людьми з приводу вир-ва різних речей для обміну та присвоєння їх через еквівалентно рівний обмін.
Це відносини між людьми з приводу речей, це виробничі відносини. У зв’язку з цим вартість виступає як властивість речі як особлива суспільна якість товару. Вартість проявляється при обміні товарів, тому мінова вартість – це форма зовнішнього виразу вартості
Розглянемо трудову теорію вартості: вона стверджує, що при обміні товарів вони кількісно порівнюються на основі вкладеної у їх вир-во абстрактної праці. Величина вартості визначається також робочим часом, який було витрачено на вир-во
Існує і суб’єктивно-психологічна теорія вартості
В її основі лежить теорія граничної корисності. Стверджується, що вартість товару залежить від важливості і необхідності тієї потреби, яку він задовольняє за умов його граничної корисності. Змінюється гранична корисність – змінюється і цінність.
Неокласична теорія вартості (А Маршалл). Вона розглядає два види вартості – ринкову і нормальну. Ринкова є змінною, бо залежить від попиту і корисності товарів і зазначається лише в певному періоді. Нормальна вартість – та його вартість, яку ек сили створюють лише в кінцевому результаті, зазначається на великі періоди і більше залежить від витрат вир-ва.
Ноекласична теорія пов’язує вартість з вартістю втрачених можливостей, тобто вартістю того товару, від якого змушені були відмовитися.
|
|
|
Що до ціни, то ціна – це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін.
8.. Гроші та їх суттєві риси. Специфіка вартості грошей. Еволюція грошей та їх функції.
Гроші в першому уявленні являють собою товар особливого роду, здатний обмінюв. на всі інші товари, а отже гроші–це загальний товар. еквівалент. Гроші є посередн. в обміні товарів. Спочатку, коли продукти праці лише поч.. отрим. товар. форму, коло товарів було досить обмеж. і товари обмін. безпосередньо Т-Т. потім такий обмін став майже немож. через збільшення кіл-ті товарів. В таких умовах безпосер. обмін товарів трансформується в опосередк. обмін Т-Т. еквівалент-Т. при цьому роль товарного еквівалента могли виконувати лише такі товари, які користувались найбільшим попитом. В різні часи і в різних місцях товар. еквів. Вист. зерно, скот, шкіри, сіль, залізо, срібло, золото. Це вже були локальні, регіон. чи тимч. гроші. Гроші за їх глибинною сутністю–це відокремл. вид товару образ його вартості. Гроші як вартість–це засіб та міра здійсн. торгових відносин між товаровиробниками. З виникненням грошей обмін почав здійснюв. за схемою Т-Г-Т. таким чином і виникають грошові відносини, з розвитком яких виник. такі грош. знаки, як папер. та монет. еквіваленти.
Гроші – стають категорією товарного вир-ва і товарного обігу. Вони мають товарне походж. і вираж. певні виробничі віднос. між товаровиробниками з приводу обміну продуктами праці через ринок. У грошах, як загальному еквіваленті втілений беспосередньо сусп характер праці. Вони дають змогу вимірювати суспільні витрати і отримані результати.
Суть грошей та функції грошей. Альтернати-вні теорії грошей.
Макконел і Брю сказали, що гроші – це те, що гроші роблять. Усе що виконує функції грошей і є гроші. Отже сутність грошей виявляється в їхніх 5 функціях: вартість товару, виражена в грошах називається ціною. Цю функцію гроші виконують ідеально (абстрактно). При визначенні ціни товару необов'язково мати у своєму розпорядженні грошові знаки. Гроші, як міра вартості, самі повинні бути обмірювані, тобто мати масштаб цін. Масштаб цін- це технічна, умовна, вольова, але об'єктивно необхідна категорія. Функція засобу обігу полягає у посередництві грошей у товарному обміні. Цю функцію виконують наявні грошові знаки, виконують її мимолітно, безупинно, переходячи з рук покупців у руки продавців. Грошові знаки в залежності від їхнього співвідношення з товарною масою можуть бути піддані інфляції. Гроші–засіб нагромадження. У цій функції гроші тимчасово припиняють свій рух і вибувають з обороту. Золото при цьому обертається у скарб, що накопичується, грошова сума являє собою тоді номінальне нагромадження. Гроші- засіб платежу. Цю функцію гроші виконують при купівлі товарів у кредит і наступній їхній оплаті і при різних нетоварних операціях. Світові гроші. Спочатку як світові гроші виступали злитки золота по вазі. Потім воно було замінено символічними знаками. Функції світових грошей активно виконує ВКВ.
|
|
|
9. Грошовий обіг та його закони. Інфляція…
Грошовий обіг є складовою частиною платіжного обігу. Грошовий обіг, що включає обіг готівки є складовою частиною грошового обігу.
Рух грошової одиниці в безготівковому обігу відбивається у виді записів по рахунках у банку. Поняття «грошовий обіг» можна віднести тільки до частини грошового обігу, а саме–до готівково-грошового обігу.
Під грошово-платіжним обігом розуміється частина грошового обігу, де гроші функціонують як засіб платежу незалежно від того, безготівковий це чи обіг наявний.
Емісія грошей-випуск у звертання грошових знаків у всіх формах.. Збільшення грошової маси в звертанні необхідно, якщо ростуть обсяги виробництва і реалізації товарів і послуг. Якщо ж пропозиція грошей перевищує попит на них, то це приводить до росту цін, тобто до інфляції.
Переміняючи форму вартості (Т-Д, Д-Т), гроші знаходяться в постійному русі між трьома суб'єктами: фізичною особою, що хазяюють суб'єктами й органами державної влади. Рух грошей при виконанні ними своїх функцій у наявній і безготівковій формах являє собою грошовий обіг.
|
|
|
Суспільний поділ праці і розвиток товарного виробництва є об'єктив. основою грошового обігу. Утворення загальнонац. і світ. ринків дало новий поштовх подальшому розширенню грошового обігу. Гроші обслуговують обмін сукупного суспільного продукту, у тому числі кругообіг капіталу, звертання товару і надання послуг, рух позичкового капіталу і доходів різних соціальних груп.
Грошовий обіг здійснюється в двох формах: наявної і безготівковий.
Готівково-грошове звертання – рух готівки в сфері звертання і виконання ними двох функцій (засобу платежу і засобу звертання). Готівка використовуються: для кругообігу товарів і послуг; для розрахунків не зв'язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме: розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників, пенсій і т. д.
Готівково-грошове звертання здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, банківських векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівки здійснює ЦБ. Безготівкове звертання – рух вартості без участі готівки: переміщення коштів по рахунках кредитних установ, залік взаємних вимог.
Безготівкове звертання здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток і інших кредитних інструментів.
Безготівковий грошовий обіг охоплює розрахунки між: підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, мають рахунок в кредитних установах; юридичними особами і кредитними установами по одержанню і поверненню кредиту; юридичними особами і населенням по виплатах зарплати, доходів по цінних паперах; фізичними і юридичними особами зі скарбницею держави по оплаті податків, зборів і ін. обов'язкових платежів.
Нерівність між попитом і пропозицією грошей приводить до порушення грошового оюігу, що впливає не лише на грошовий, а й на товарний ринки. Коли пропозиція грошей вища за попит на гроші, це приводить до інфляції. Коли ж навпаки-то таке явище буде проявлятися в виникненні неплатежів, тобто в зростанні кридиторської заборгованості. Дифляція-недостача грошей. Інфляція-означає переповнення каналів грошового обігу грошовою масою понад потреби товарообороту. Інфляція проявляється в зростанні цін, тарифів, курсів цінних паперів, відсоткових ставок. Рівень інфляції визначається через індекс цін по споживчому кошику і індекс цін виробників промислової продукції. Відповідно до причин інфляція поділяється на:
-Інфляція попиту; -Інфляція витрат; -Інфляція очікувань; -Інфляція що імпортується; -Структурну інфляцію.
|
|
|
Інфляція за темпами поділяється на: - Помірну(до 10% річних); - Голопуюча(до 200% на рік); -Гіпер(понад 200% на рік)
Інфляція по прогнозованості очікувана і не очікувана. За методом впливу на І. з боку держави: відкрита і подавлена. Інфляція приводить до перерозподілу національного багатства між економічними суб’єктами з усіма негативними наслідками. Ревальвація - зростання купівельної спроможності грошової одиниці. Проявляється в зростанні курсу національних грошей відносно вільноконвертованих валют. Девальвація – зниження купівельної спроможності грошей. Проявляється в падінні курсу національних грошей.
|
|
|
