 |
5.1.5. Правила доказу по відношенню до аргументів
|
|
|
|
5. 1. 5. Правила доказу по відношенню до аргументів
1. Аргументи мають бути істинними.
Відносно аргументів це правило означає відповідність об'єктивній дійсності і доведеність. Помилковий або неспроможний аргумент призводить до помилок в доказі, що носять назву відповідно «Основна помилка» і «Передбачення основи»
2. Істинність аргументів повинна бути доведена незалежно від тези. Порушення цього правила веде до помилки «хибне коло».
3. Аргументи не повинні суперечити одне одному.
4. Аргументи повинні бути достатньою підставою для доказу істинності тези, тобто слід виконувати закон достатньої підстави.
Наприклад, якщо доведена істинність аргументів, що дана пропозиція належить до патентоздатних об'єктів, має винахідницький рівень, володіє новизною, може бути промислово придатною, то цього достатньо для визнання істинності тези «Дана пропозиція є винаходом, який може отримати правову охорону згідно із Законом».
Стосовно заявки це правило вимагає повноти даних для проведення порівняльного аналізу щодо ознак і заявленого результату і для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між новими ознаками і технічним результатом.
5. 2. Загальні вимоги до заявки на винахід (корисну модель) та її склад
5. 2. 1. Склад документів заявки
Заявка складається українською мовою і має включати (ч. 5 ст. 12 Закону):
1) Заяву про видачу патенту на винахід з проведенням кваліфікаційної експертизи або патенту на корисну модель.
2) Опис винаходу (KM).
3) Формулу винаходу (KM).
4) Креслення (якщо на них є посилання в описі).
5) Реферат.
Вищеперераховані документи є обов'язковими.
Крім того, є ряд додаткових документів, наприклад, до заявки повинен бути доданий документ про сплату збору за подачу заявки або документ про звільнення від такої сплати.
|
|
|
У разі подачі заявки через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу, якій заявник доручив вести справи щодо даної заявки з правом підпису, обов'язковою є наявність довіреності.
5. 2. 2. Вимоги до основних документів заявки на винахід
Розглянемо основні положення і вимоги, що висуваються до вищезгаданих документів заявки на винахід.
5. 2. 3. Заява на видачу патенту
Встановлено стандартну форму заяви, яка наведена у Додатку 1 Правил. Всі необхідні графи мають бути заповнені відповідно до п. 5 Правил. У тому випадку, коли відомості не можуть бути розміщені у відповідних графах, їх наводять на додатковому аркуші за тією ж формою з відміткою у відповідній графі - «див. на окремому аркуші».
В графі, яка містить прохання про видачу патенту України, необхідно вказати, на який об'єкт з двох заявник просить видати патент - на винахід або корисну модель.
Під кодом (71) указують повне ім'я або найменування (для юридичної особи) заявника і його місцезнаходження. Тут же указують код ЗКПО або код країни, якщо заявником є іноземець.
Якщо заявник має підстави для встановлення пріоритету, то під кодами (31), (32), (33) або під кодами (62), (66) потрібно вказати відповідні відомості.
У відповідній графі (код 98) указують адресу, за якою експертиза повинна вести листування із заявником. На цю ж адресу висилають охоронну грамоту. Ясно, що в інтересах заявника своєчасно повідомляти про зміну адреси для листування.
Під кодом (54) указують дані про представника у справах інтелектуальної власності, якщо заявник користується його послугами, або про іншу довірену особу.
Якщо заявник бажає прискорити публікацію, необхідно поставити відмітку у відповідній графі. Якщо винахідник(и) не бажає(ють), щоб його(їх) згадували при публікації, це також необхідно вказати, для чого треба проставити відповідну відмітку і вказати їх прізвища та ініціали і обов'язково поставити підписи цих осіб.
|
|
|
Заповнення останньої графи «Підписи» є обов'язковим, крім випадку, коли всі заявники є винахідниками. Тоді достатньо їх підписів в розділі під кодом (72).
5. 2. 4. Опис до заявки на винахід (корисну модель). Загальні відомості
Опис до заявки на винахід разом із формулою і графічними зображеннями (кресленнями, схемами, якщо вони необхідні) є основним документом заявки, що розкриває створений об'єкт винаходу (КМ). Він має повністю розкривати технічну суть винаходу і містити необхідну і достатню інформацію для подальшої розробки (конструктивної або технологічної) об’єкта винаходу або його безпосереднього використання фахівцем в даній галузі. Він повинен давати точне, ясне і вичерпне уявлення про новизну заявленого технічного рішення, його винахідницький рівень. Від того, наскільки повно, точно і ясно складений опис винаходу з графічними матеріалами, а також документами, що підтверджують його працездатність (промислову придатність), багато в чому залежить правильне розуміння експертом запропонованого технічного рішення і кінець кінцем швидкість розгляду заявки. В описі до заявки повинні знайти своє відображення:
- використання лише відомих і загальноприйнятих в даній галузі техніки термінів;
- дотримання єдності термінології протягом всього опису (назва вузлів і деталей у пристрої, операцій, режимів і прийомів у способі, інгредієнтів - компонентів речовини), тобто не допускається підміна або змішування понять і вимагається дотримання закону тотожності;
- використання єдиної системи одиниць вимірювання;
- можливість використання в тексті опису хімічних, математичних та інших формул, якщо вони є необхідними для пояснення суті винаходу;
- неприпустимість вказівки в тексті опису нерозшифрованих позначень, марок або типів виробів, речовин тощо, а також скорочень, окрім загальноприйнятих, неприпустимість посилань на джерела без зазначення їх основних бібліографічних даних. При характеристиці пристрою указується не тільки саме джерело інформації (наприклад, книга), але і його вихідні дані - назва, автори, найменування видавництва і міста, рік видання, а також номери сторінок або малюнків, на яких викладено або зображено суть описуваного відомого пристрою;
|
|
|
- неприпустимість зображення в тексті опису або на полях креслень, схем, малюнків та інших ілюстративних матеріалів; вони прикладаються до опису окремо.
Загальна структура опису
Опис винаходу необхідно викладати у порядку, визначеному Установою (п. 6. 2 Правил). Опис має наступну обов'язкову структуру:
- указання діючої редакції МПК;
- назва винаходу;
- галузь техніки, до якої відноситься винахід;
- рівень техніки;
- суть винаходу;
- перелік фігур креслення (якщо на них є посилання в описі);
- відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (далі -«відомості»).
Відхилення від вказаної структури допускається у виняткових випадках, коли через характер пропонованого винаходу необхідно застосувати інший порядок викладу, що сприяє кращому розумінню технічної суті об’єкта. Не дозволяється заміна розділів опису в цілому або його частини посиланням на джерело інформації, в якому є необхідні відомості.
Зміст розділів опису
Назва винаходу. Вона має бути точною, короткою і конкретною, містити не більше 8-10 значущих слів, відповідати суті винаходу, конкретно указувати на рід заявленого об’єкта і відповідати певній рубриці МПК. Вона повинна характеризувати призначення об’єкта (функцію, що ним виконується) або ж указувати на приналежність його до тієї або іншої галузі техніки. В ній мають бути відсутні ознаки, вказані у відрізняльній частині формули винаходу. Якщо заявка складена на комплексний винахід, тобто в ній міститься два об’єкта і більше (наприклад, спосіб і пристрій), які служать єдиному винахідницькому задуму і які використовуються на дату подачі заявки лише спільно, то призначення винаходу має включати назви цих об'єктів поспіль, наприклад, – «Спосіб вогньового знешкодження рідких відходів і пристрій для його здійснення».
|
|
|
Галузь техніки. Галузь техніки, до якої відноситься винахід, повинна містити також вказівку на переважну галузь використання винаходу. Цей розділ опису звичайно починають словами: «Винахід відноситься до... » і далі указується конкретна галузь техніки, до якої відноситься заявлений об'єкт винаходу. В цьому розділі не можна розширювати або звужувати обсяг винаходу шляхом розширення або звуження галузі застосування цього об’єкта. Наприклад, якщо формула винаходу характеризує «спосіб вогньового знешкодження рідких промислових відходів», то слід вказати, що «винахід відноситься до галузі охорони навколишнього середовища від шкідливих викидів до атмосфери (повітряний басейн) і водойм, і може бути використаний в хімічній, нафто- і деревопереробній, вугільній, енергетичній, металургійній та інших галузях промисловості, продукти яких мають шкідливі рідкі відходи».
Рівень техніки. Цей розділ містить відомості про відомі об'єкти того ж призначення, що і об'єкт, який заявляється, схожі з ним за технічною суттю і результатом, що досягається при використанні (аналогічні рішення тієї ж або аналогічної задачі). При цьому використовуються дані дослідження заявленого об’єкта за патентною і науково-технічною літературою, якщо воно проводилося автором. Аналоги наводяться з числа найбільш схожих (прогресивних в цій галузі техніки) рішень за ефективністю або задоволенню суспільної потреби. В короткій характеристиці аналогів, тобто в описі технічної суті найбільш близьких відомих об'єктів, розкриваються їх суттєві ознаки, і передусім ознаки, схожі з ознаками заявленого об’єкта. Наголошується також на недоліках аналогів, які частково або повністю усуваються в заявленому об'єкті. Зазвичай цей розділ розпочинається словами: «відомий спосіб (пристрій, речовина) для..., який містить... » з подальшою характеристикою суттєвих ознак найбільш близьких заявленому об’єкту аналогічних способів (пристроїв тощо).
Крім того, в цьому розділі опису дається характеристика технічної суті найбільш близького конкретного відомого аналога з раніше наведених заявником аналогів. Найбільш близьким аналогом -прототипом вважається той, який співпадає із об'єктом, що заявляється, за найбільшою кількістю суттєвих ознак або за головною (головними) ознакою(ами). При характеристиці технічної суті указуються всі суттєві ознаки цього найближчого аналога. В тексті розділу наводяться основні бібліографічні дані цього аналога (тобто дається посилання на джерело інформації – див. вище).
Розділ звичайно починається словами: «Відомий пристрій (спосіб, речовина) для..., що містить... ». Доцільно не тільки перерахувати суттєві ознаки цього аналога, але і навести схему або креслення з відповідними позиціями, що допомагають зрозуміти його суть. Далі в цьому розділі характеризують лише ті недоліки прототипу, які усуваються або зменшуються заявленим об'єктом. Критика недоліків і оцінка ступеня їхнього усунення повинна бути об'єктивною, без перебільшення. Описуючи недоліки прототипу, треба по можливості указувати причини, наслідками яких ці недоліки є. Основна спрямованість розділу - обгрунтувати доцільність створення нового об’єкта і оцінити його значення для даної галузі техніки з подальшим формулюванням обгрунтованого технічного результату даного винаходу.
|
|
|
Ця частина розділу опису звичайно розпочинається словами: «Недоліками відомого пристрою (способу, речовини) для... є» або «Недолік відомого пристрою полягає в тому, що... ».
Для піонерських винаходів, коли відсутній прототип, обмежуються вказівкою, що на думку заявника дане рішення є новим.
Суть винаходу. В цьому розділі формулюється задача винаходу з технічним результатом, який досягається при реалізації заявленого об’єкта. Зазвичай вона полягає в усуненні або зменшенні відзначених в попередньому розділі недоліків прототипу і характеризується тим технічним ефектом (його якісною стороною), який очікується при здійсненні заявленого об’єкта. Технічний результат наводиться об'єктивно і обґрунтовано без тверджень рекламного характеру. Об'єктивність технічного результату обґрунтовується необхідністю задоволення суспільної потреби, що викликала до життя об'єкт, що заявляється, або необхідністю удосконалення вже відомого об’єкта. Технічний результат винаходу, тобто по суті очікуваний від його використання технічний ефект, повинен бути причинно пов'язаний із суттєвими ознаками об’єкта, що заявляється, які висловлені у формулі винаходу і забезпечують отримання цього ефекта.
В даному розділі доцільно указувати й інші технічні результати, які досягаються при використанні об’єкта, що заявляється.
Зазвичай цей розділ розпочинається словами: «В основу винаходу поставлено задачу (найменування об’єкта, який заявляється) шляхом (указується характер удосконалень в загальному вигляді) що дозволить (указується технічний результат)».
Далі в цьому ж розділі наводять короткий виклад технічної суті об’єкта, який заявляється, та її зв'язок з технічним результатом. Суть характеризується у вигляді сукупності всіх суттєвих ознак, тобто відомих і нових із виділенням тих ознак, які характеризують новизну заявленого об’єкта (нових ознак). Для цього використовується формула винаходу, але наявні в ній ознаки не просто перераховуються, а детально роз'яснюються. Обґрунтовується ТР об’єкта, який заявляється, тобто розкривається зв'язок між новою сукупністю ознак і технічним результатом винаходу, що досягається при застосуванні цього об’єкта. За наявності багатоланкової формули в цьому розділі у вигляді окремих абзаців наводиться також (за аналогією із вищевикладеним) характеристика додаткових пунктів формули.
Зазвичай виклад ознак розпочинається так: «Задача вирішується тим, що в способі (пристрої, речовині), що (далі указують ознаки обмежувальної частини), згідно винаходу... », і потім перераховуються нові (відрізняльні) суттєві ознаки об’єкта, що заявляється, з подальшим поясненням причинно-наслідкового зв'язку нової сукупності суттєвих ознак і заявленого технічного результату винаходу. В цьому розділі бажано вказати і споживчі властивості, яких набуває об'єкт. Для групи винаходів вказані відомості, у тому числі і відносно технічного результату, наводять окремо.
Графічні зображення. При необхідності пояснення заявленого об’єкта графічними зображеннями, що додаються до опису, перед розділом «Відомості... » наводять перелік всіх фігур цих графічних зображень з короткими вказівками на те, що зображено на кожній із них. Фігури нумеруються арабськими цифрами, при цьому щодо кожної фігури дається окреме пояснення. Якщо пояснююча опис фігура одна, то вона не нумерується, і посилання на неї роблять, наприклад, так: «Нижче наводиться більш докладний опис пристрою... з посиланням на додане креслення, на якому зображений загальний вид пропонованого пристрою для... » або «Запропонований спосіб для... пояснюється схемою, на якій зображено... » тощо. Якщо для пояснення опису додано декілька фігур креслення, то зазвичай цей розділ має слова, наприклад: «Піч для вогньового знешкодження рідких відходів пояснюється кресленням, де на:
фіг. 1 - зображений поздовжний розріз печі... згідно винаходу
фіг. 2 - розріз фіг. 1 за лінією А-А
фіг. З - варіант виконання печі для... згідно винаходу (розріз фіг. 1 за лінією Б-Б)».
Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу. Суть об’єкта, який заявляється, відображується в цьому розділі настільки детально і повно, щоб фахівець в даній галузі техніки міг би без додаткового винахідництва відтворити його в натурі, на практиці і досягти результату, вказаного в задачі винаходу. Опис розділу має відмінності залежно від характеру заявленого об’єкта, тобто від того, описується пристрій, спосіб, речовина, штам або застосування відомого пристрою, способу або речовини, штаму за новим призначенням. Жодна із частин опису не може бути замінена відсиланням до опису цієї частини в іншому документі (наприклад, до раніше поданої заявки, в описі до раніше виданого авторського свідоцтва або патенту, до літературного джерела).
Опис пристрою (п. 10. 1 Правил). Для характеристики пристрою перераховують його елементи, вузли, деталі, блоки тощо з обов'язковим посиланням на позиції креслення. Виклад здійснюється так, щоб конструктивне виконання згадуваних елементів, вузлів і т. п. не потребувало здогадів і припущень. Ознаки пристрою, що згадуються в тексті опису, тобто вузли, деталі, їх взаємозв'язки і взаємне розташування тощо указуються цифровими позначеннями, що проставляються в міру їх згадування, в порядку зростання натуральним рядом чисел, починаючи з одиниці. Цими ж цифровими позиціями позначаються вузли, деталі тощо на кресленні або інших графічних матеріалах. При цьому, якщо об'єкт, що заявляється, пояснюється декількома фігурами, перша позиція знаходиться на першій фігурі.
Опис розпочинається з викладу функціональних елементів конструкції, їх зв'язків і взаємного розташування, що описуються в статичному стані, з поясненням їх призначення. Потім йде докладний опис складових цих функціональних елементів - деталей, їх зв'язків, взаємного розташування, призначення. В цій частині опису детально описуються не тільки всі конструктивні ознаки пристрою, а також при необхідності технологічні особливості об’єкта, який заявляється. Після опису пристрою в статичному стані його викладають у дії, тобто описують його роботу або спосіб використання, посилаючись при цьому на цифрові позначення креслення. Потім наводиться опис інших варіантів виконання цього пристрою або іншого виконання елементів пристрою з характеристикою тих або інших переваг. Тут же указується оптимальний варіант виконання заявленого об’єкта і надається його характеристика.
Опис способу (п. 13. 1 Правил). Виклад конкретного прикладу виконання способу доцільно починати з переліку операцій, прийомів, які необхідно здійснити для вирішення задачі винаходу, із вказівкою послідовності їх проведення у часі. Далі указують реальні параметри режимів (температуру, тиск, швидкість тощо) способу і вживані при цьому реагенти, речовини і пристосування. Кількість конкретних прикладів залежить від характеристики і кількості відрізняльних ознак, вказаних у формулі винаходу. Якщо у формулі як відрізняльні ознаки наведені параметри режиму, наприклад, вказаний інтервал температур на виході з реактора і цей інтервал температур є порівняно великим -«960-1100 °С», то слід навести конкретні обгрунтування граничних значень інтервалу ( вид палива, що спалюється, ККД установки тощо) і розглянути по одному прикладу на оптимальне і граничне значення цього інтервалу з докладною вказівкою тих характеристик або властивостей, якими відрізняється продукт виходу. При здійсненні способу загальновідомими технічними засобами в описі указують ці засоби. Якщо об'єкт, який заявляється, для свого здійснення вимагає нових технічних засобів, то в прикладах дається характеристика цих засобів з додатком креслення (графічного їх зображення).
Опис речовини (п. 11. 2 Правил). В конкретних прикладах виконання пропонованого об’єкта, що відноситься до речовини (суміші, розчини, сплави, скло тощо), наводять інгредієнти речовини, її характеристику, кількісне співвідношення інгредієнтів. Кількісне співвідношення інгредієнтів речовини вибирається в діапазоні граничних значень інгредієнтів, вказаних у формулі винаходу, включаючи і їх граничні значення. Якщо кількісне співвідношення інгредієнтів виражене у формулі у відсотках за масою або за обсягом, то сума значень відсотків всіх інгредієнтів повинна складати в середньому 100 %, тобто сума мінімальних значень повинна бути меншою 100 %, а сума максимальних значень - більшою 100 %. Конкретні приклади виконання повинні відноситися як до граничних значень інгредієнтів, так і до їх середніх значень. Доцільно також указувати фізичний стан і якість цих інгредієнтів в початковому стані.
В цьому ж розділі бажано вказати первинний технічний ефект (наприклад, спрощення апаратурного оформлення, підвищення ступеня і знешкодження токсичних органічних речовин тощо), а також повторний економічний (наприклад, зниження капіталовкладень) або інший ефект (наприклад, зниження шкідливих викидів до атмосфери), який може бути отриманий в результаті використання об’єкта, що заявляється.
Технічний результат винаходу підкріплюється тут переконливими доказами його досягнення. Наводиться об'єктивний аналіз переваг об’єкта, що заявляється, в порівнянні з відомим, для чого використовуються результати випробувань пропонованого винаходу, якщо вони були проведені. За їх відсутності наводяться розрахункові дані або детально обґрунтовується, яким чином може бути досягнутий заявлений технічний результат винаходу. Наприклад, якщо технічний результат винаходу - підвищення ступеня знешкодження токсичних речовин в димових газах, що відходять, то указується конкретно, із яких причин і наскільки він збільшується. З тексту цього розділу опису повинна з ясністю випливати достовірність даних, що наводяться, про ефективність об’єкта, що заявляється, тобто указується спосіб їх отримання (розрахунковим шляхом, дослідною перевіркою, випробуванням дослідного зразка тощо).
|
|
|
