Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Теоретична основа аналізу сучасної світової економіки

1.1. Поняття економічного дискурсу

Поняття дискурс, дискурсивне обгрунтування, з одного боку, переводить пояснення в теоретичну площину. З іншого боку, дискурс — це точна контактуюча поверхня, що зближує мову й реальність. Економічний дискурс відкриває шлях до теоретичного пізнання економічних процесів. Проте будь-яке еко-номічце, загалом — суспільне знання відносне не лише у зв'язку з постійною еволюцією самого об'єкта, а й через існування обмежень у його мовній інтерпретації, математичній та іншій формалізації, семантичному виразі. Це особливо важливо підкреслити з огляду на стан як економічної теорії, так і суспільно-господарської практики постсоціалістичних держав. Цілком очевидно, що часи опори на безсумнівні концепції безальтернативного характеру минули.

Попереднє економічне знання, в тому числі його класичні зразки, мало переважно розсіяний характер, тобто охоплювало окремі економічні ареали, головним чином тогочасні національні економіки, чи то розвинуті, такі як Велика Британія, США, або менш розвинуті — Німеччина, Франція, Іспанія та ін. Крім того, в економічній науці домінувала європоцентристська або ширше — західна парадигма. До того ж у рамках даної парадигми існували й існують різноманітні, часто прямо протилежні школи та напрями.

1. Теоретична основа аналізу сучасної світової економіки

Це беззаперечно свідчить про те, що до теперішнього часу не вдалося сформувати хоча б основи універсальної економічної науки, своєрідної економічної філософії, близької до тих, що є загальновизнаними в системі природничого наукового знання. Обмеженість сучасних економічних поглядів проявляється в тому, що вони досі мають локальний характер, охоплюючи хоч і найбільш розвинуту, але далеко не всю глобальну економічну систему. Ще один суттєвий недолік сучасної економічної науки — надмірна ускладненість, абстрагованість від реальних економічних процесів, яка межує зі схоластикою, що завжди свідчить про поглиблення кризових процесів у науці.

Отже, економічне знання пішло шляхом онтогенезу, акценту-Іочи увагу передусім на індивідуальних змінах, значно менше зважаючи на загальноекономічні, загальносоціологічні зрушення та протиріччя. Тотальне, розсіяне знання, що ним дотепер є.економічна теорія, переростає на межі II і III тисячоліть у синтез глобального, концентрованого, загальнопланетарного знання. Домінуючим в економічній теорії стає філогенез, що передбачає вивчення родових, історичних властивостей та якостей, пріоритет дедуктивного мислення над індуктивним. Переосмисленню сучасних господарських реалій сприяють спроби сформулювати основні принципи та виокремити найхарактерніші риси загально-планетарної економічної теорії, відносно вільної від модифікуючого впливу національно-державних господарсько-політичних, історично-географічних, ментально-культурологічних та інших особливостей.

1.2. Субстанційні підвалини глобальної економічної системи

Етапи становлення глобальної економічної спільності охоплюються такою схемою (табл. 1.1).

Аграрна цивілізація за своєю часовою тривалістю становила найбільший період. Початок йому поклала неолітична (аграрна) революція (III—TV тисячоліття до н. е.), яка ознаменувала перехід від привласнювального до відтворювального господарства. Теоретичне, дискурсивне віддзеркалення вона дістала у вченнях фізіократів та меркантилістів. Причому класичні риси аграрної економіки відобразились передусім у роботах фізіократів. Меркан-

Розділ І

тилом же, що розвивався і на Сході, і на Заході більше ніж два тисячоліття тому, був характерний для перехідної торговельної, грошової економіки.

Таблиця 1.1 Етапи становлення економічної спільності

Тип світової цивілізації	Домінуючий вид виробництва	Характер праці	Провідний тип власності
Аграрна	Сільськогоспо-	Ручна	Земельна
	дарське
Індустріальна	Промислове	Машинна	Промислова
Постіндустріа-льна (ноосфер-но-космічна)	Інформаційне	Інтелектуальна (духовна)	Інтелектуальна :•- 4

Індустріальна економіка втілилась у класичних теоріях (А. Смію, Д. Рікардо, Дж. Мілль та ін.) і в сучасних неокласичних цепціях.

Розгортання сучасного економічного знання можна ставити за таким логічним ланцюгом: загальноцивілізаційна станційна основа — економічні моделі різного ступеня зрілосіі (ядро, або центр, світу —економіки за І. Валлерстайном і Ф. Бро-делем, перехідна та периферійна економіка) — національно-дер-жавні економічні системи.

1.3. Загальноцивілізаційні економічні ознаки та критерії

Ключове значення в усій цій сукупності належить безумовно загальноцивіліізаційним ознакам і критеріям, що становлять водночас глибоку фундаментальну основу сучасного економічного знання. Принциповий характер мають три основоположні питання, від відповіді на які вирішальною мірою залежить структура економічного дискурсу, а також характер і вектор економічної еволюції.

По-перше, йдеться про різноманітні трактування всього процесу економічного розвитку, по-друге, про ресурси, джерела розвитку, по-третє, про цивілізаційну економічну субстанцію, першооснову економічної матерії.

1. Теоретична основа аналізу сучасної світової економіки

Телеологічна гегельянська концепція, підхоплена марксизмом, експлуатувала войовничу ідею загального розвитку та прогресу, що останні 200 років слугувала певною моральною підставою для масового захоплення з неминучими внаслідок цього гіркими розчаруваннями. Уявлення про лінійність економічного розвитку і прогресу взагалі є глибокою утопією, яка переконливо продемонструвала свою ірраціональність щодо тривалої історичної тяглості. Заради справедливості слід відзначити, що вибухове зростання матеріального виробництва за останні 200—300 років дало певні підстави для супероптимізму. Досить сказати, що за період з 1715 до 1971 р. обсяг світового промислового виробництва збільшився в 1730 разів, а більш ніж половина даного приросту припала на період, що розпочався в 1948 р.

Більш адекватним економічним реаліям є уявлення про хвилеподібний, циклічний розвиток, який характеризується поняттям економічна флуктуація, еволюція. Такому розвиткові притаманні біфуркації, порушення рівноваги, переривистість.

Ф. Бродель виділяє чотири послідовні європейські вікові цикли: 1250 [13501—1507—1510 pp.; 1507—1510 [1650]—1743 pp.; 1733—1743 [1817]—1896рр.; 1896 [1974] pp. Перша й остання дати кожного з цих циклів позначають початок піднесення та закінчення спаду; проміжна дата у квадратних дужках — кульмінаційний момент, де вікова тенденція починає зворотний рух, тобто точку кризи. Тим самим глобальна економіка, можливо, вступила в довгий «логістичний» цикл тривалістю від 150 до 350 років.

Інша принципова загальноцивілізаційна проблема стосується економічних ресурсів, джерел сучасної господарської еволюції. Загальновизнано, що нинішня модель так званого агресивного економічного розвитку є абсолютно тупиковою, передусім через вичерпаність природних ресурсів планети. Достатньо сказати, що, за даними Всесвітньої конференції з енергії, запасів таких головних видів паливно-енергетичних ресурсів, як вугілля і природний газ, вистачить відповідно на 350 і 50 років.

Вирішення ресурсних проблем, що загострюються з року в рік, а отже і пошук однієї з констант економічної еволюції, розгортається у двох напрямах. З одного боку, пропонується «стиснути» господарську діяльність, обмежити економічне зростання і залучення відповідних ресурсів з урахуванням регулювання демографічних процесів, щоб збалансувати якоюсь мірою співвідношення між світовим виробництвом і світовим споживанням. Спроби представників Римського клубу реалізувати ідею «нульового зростання» в розвинутих країнах, як відомо, не були успішними.

Розділі

Своєрідним відлунням даних концепцій стали загрозливий спад виробництва, депресія і стагнація в країнах колишнього СРСР, Центральної та Південно-Східної Європи у 90-ті роки. Очевидно, що регульоване обмеження економічної активності може здійснюватись лише на основі поступового зменшення кількості самих споживачів ресурсів, тобто реалізації в глобальному масштабі досить жорсткої демографічної політики, для чого в найближчій перспективі не вимальовується реальних механізмів та інструментів.

З іншого боку, прокладає собі шлях більш складний і поки що маловідомий варіант вирішення глобальної ресурсної проблеми, який складається з двох взаємопов'язаних частин: ноосферизації й космізації економічної діяльності.

Суть ноосферизації полягає в тому, що людина виступає не тільки і не стільки споживачем ресурсів, скільки їх активним творцем. Вона не лише відтворює себе за рахунок природного середовища, а й творить навколишній світ у досяжних межах та формах, вибудовуючи на природній біосферній основі ноосферу, власний життєвий простір, який дає можливість пом'якшити жорстку природну детермінованість завдяки розвиткові елементів автотрофност?. Автотрофність дає змогу значною мірою послабити економічні зв'язки біосфери і людства, хоч це далеко не єдиний і, очевидно, не головний шлях вирішення ресурсно-екологічних проблем на рубежі II і III тисячоліть.

Другий шлях подолання ресурсних обмежень пов'язаний із поступовою, але неухильною космізацією всієї господарської діяльності. Причому йдеться не лише про вирішення головної проблеми кінця століття, а й про якісну трансформацію всієї глобальної економічної системи. На зламі тисячоліть нова система економічних координат потребує суттєвого розширення й оновлення поняттєвого апарату економічного дискурсу. Нині можна стверджувати, що на зміну головному суб'єкту економічних відносин homo oeconomicus, який панував починаючи з часів А. Сміта, приходить homo cosmicus.

Майбутні парадигмальні зміни здійснюватимуться еволюційно,- в міру нагромадження відповідної критичної маси і в

* В. І. Вернадський писав у 1925 р. в робоїі «Автотрофність людства»: «В останні віки людське суспільство дедалі більше виділяється за своїм впливом на середовище, що оточує живу речовину... Воно (людство. — А. Ф.) одне змінює в новий спосіб з наростаючою швидкістю структури самих основ біосфери. Воно стає все незалежнішим від інших форм життя й еволюціонує до нових життєвих проявів» (Вернадский В. И. Проблемы биогеохимии. М., 1980. С. 228).

1. Теоретична основа аналізу сучасної світової економіки

матеріальній, і в інтелектуальній сферах. І в першому, і в другому випадку існують певні спадковість, взаємозв'язок, матеріальна спільність, глобальна господарська єдність, які субстанційно формуються і розвиваються в межах матеріальної єдності світу.

Економічне знання, економічний дискурс розгортається на основі своєрідного внутрішнього генетичного коду, субстанційну основу якого складають виробництво — праця — вартість (цінність). Очевидно, методологічним ключем економічного дискурсу XXI ст. стануть зміни змісту цих фундаментальних понять економіки.

Однак у соціально-економічних системах будь-якого рівня надзвичайно важливе значення має проблема не лише створення, а й розподілу багатства, вироблених ресурсів, що безпосередньо пов'язано з володінням, користуванням, розпорядженням ними, тобто з власністю. Є підстави вважати, що в аграрній цивілізації визначальну, домінуючу роль у розподілі відігравала земельна власність, в індустріальній — промислова, у ноосферно-косміч-ній — інтелектуальна. Це, зрозуміло, в жодному разі не означає, що власність не впливає на процес створення багатства, на виробництво ресурсів. Особливо це стосується «соціальних» форм власності (приватна, державна, змішана та ін.).

Таким чином, цивілізаційний економічний дискурс спирається на «три кити»:

• субстанційну основу, яка пояснює процес виробництва і розпо
ділу багатства;

• ресурсну базу планети та навколоземного простору як загальне,
універсальне першоджерело економічної діяльності;

• вектор економічної еволюції.

Цивілізаційне (глобальне) економічне знання почало формуватися на етапі становлення світового ринку (кінець XV—XVI ст.), у процесі розгортання промислової революції (XVIII ст.) та поглиблення міжнародного поділу праці, визрівання цілісної світо-господарської системи наприкінці XIX ст. Нині головними систе-моутворювальними факторами світової економічної системи, цементуючими її цілісність та єдність, що поглиблюються, виступають науково-технічна революція (і передусім її інформаційно-інтелектуальна домінанта), інтернаціоналізація і глобалізація всієї господарської діяльності, ринкові детермінанти й інструменти, особливо фінансові. Таким чином, на рубежі тисячоліть формується небачена суперсистема фшансово-информаційних зв'язків у масштабах планети.

Розділі

Головні елементи

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒