СРТ як системоутворювальний фактор світової економіки

Одним із визначальних критеріїв динаміки та спря­мованості руху світової економіки в останні десятиріччя стає його «технологічний вимір». Технологічний детермінізм позбувся свого ідеологізованого наповнення і дедалі більше зумовлює міжна­родну конкурентоспроможність, темпи економічного зростання, структуризацію світогосподарських зв'язків. Він є і синтетичним індикатором у планетарному маркетингу техногенних та антропо­генних перспектив людства.

Іншими словами, глобальний розвиток і рух технологій, опосе­редкований СРТ, перетворюється на системоутворювальний чинник трансформації світової економіки на рубежі XX — XXI cm.

Об'єктивними передумовами цього процесу є:

1. Становлення постіндустріального шформаційно-технологіч-ного укладу цивілізаційного розвитку, зокрема такі його скла­дові, як:

• переважна динаміка в науково-технічному прогресі «фунда-менталізації» технологічних процесів, впливу на мікроструктуру матерії, вдосконалення нематеріальних елементів продуктивних сил, що потребує об'єднання зусиль на глобальному рівні (генна інженерія, біотехнологія, нові композиційні матеріали, термо­ядерний синтез, штучний інтелект тощо);

Розділ II

10. Світовий ринок технологій

• всеосяжна інформатизація суспільного життя на базі стрімко
прогресуючої обчислювальної техніки, планетарних комп'ю­
терних мереж, електронних, оптоволоконних та космічних теле-
комунікацій.

2. Зростання пріоритетності порівняно з тріадою класичних
факторів виробництва (природні ресурси, праця, капітал) четвер­
того сучасного фактора — інноваційного підприємництва, який
спрощено визначається як технологічний. Це зумовлено:

• потребами конкурентної боротьби у сферах високотехнологіч-
ного та наукоемкого сервісу («софтизація»), підвищенням ролі
«людського капіталу» як вихідного продуцента інновацій;

• можливостями, які надають потужна інтелектуалізація та інфор­
матизація суспільства, «алокаційний ефект», тобто соціальне
підтверджена масова схильність освічених людей до індиві­
дуальної творчої самореалізації, в тому числі як суб'єктів
СРТ.

3. Нагальність для всього світового співтовариства підвищення
вимог до мінімізації техногенного та антропогенного впливу на
природу шляхом переважної розробки й використання безпечних
для довкілля технологій, огпимізації взаємовпливу ланок «людина —
суспільство — природа», створення умов для ноосферно-кос-
мічної цивілізації.

«Визрівання» зазначених передумов відбувається в усіх клю­чових сферах суспільного відтворення: в науці й освіті, вироб­ництві й обміні, в управлінні та в соціальному сервісі. Тому носіями технологій виступають і всі фактори виробництва (при­родні ресурси —сировина, праця, капітал, інноваційне підприєм­ництво), а в найконцентрованішому вигляді —товарна й нетовар­на продукція.

Планетарний процес інтернаціоналізації створення й освоєння виробничого й комерційного використання, трансферу (передання) і дифузії (поширення) технологій дістав назву техноглобалізму. Ди­намічний розвиток і змістове поглиблення процесу техноглоба­лізму опосередковує перехід об'єктивних загальних передумов у суб'єктивні конкретні ознаки нової конфігурації СРТ.

Зрозуміло, що процеси трансформації СРТ в один з системо-утворювальних факторів сучасної світової економіки не є однопо-рядковими, вони відбуваються в різних напрямах, з різними ін­тенсивністю, глибиною, специфікою. Але всі елементи й суттєві ознаки СРТ більшою чи меншою мірою зазнають якісних змін.

Світовий ринок технологій може бути схарактеризований як сукупність міжнародних ринкових відносин його суб'єктів з приводу

прибуткового використання прав власності на його об'єкти — тех­нології продуктів, процесів та управління.

З огляду на внутрішню системну цілісність процесів техногло­балізму і трансформації СРТ вони розглядаються, включаючи і ринкові, і позаринкові аспекти, як одне ціле.