Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Умови формування та різностадійність розвитку світового господарства




Ми живемо у світі, господарство якого перебуває в стані переходу від одного типу цивілізації до іншого. Людність планети Земля протягом останнього століття зросла небувало, і хоч «демографічний вибух», який привів до цього, схоже, вже в минулому, тенденції демографічних процесів майбутнього ще не визначились. Традиційні для індустріальної цивілізації природні ресурси планети поступово вичерпуються, а природне середовище де далі більше забруднюється —загроза ресурсно-екологічної кри­зи усвідомлена людством, але шляхи виходу з неї все ще залиша­ються предметом наукового пошуку та політичних дискусій. Скла­лася нова якість взаємодії в системі «географічне середовище — людське суспільство»: ойкуменою життєдіяльності людського сус­пільства стала вся географічна оболонка планети і навіть ближній космос. Доконаним фактом є різка диференціація рівнів розвитку окремих країн і регіонів планети: якщо економічно розвинутим країнам під силу вирішення складних проблем творення нової техніки, унікального будівництва, забезпечення більшості насе­лення комфортних умов життя, то на протилежному полюсі люд­ської спільноти — все ще голод і злидні. Реальністю політичного життя планети є велика розмаїтість і мозаїчність політичних


12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

систем — від сучасних моделей демократії до окремих форм тоталітаризму й автократії. Поряд з цим зростають економічна взаємозалежність і взаємодія між країнами: темпи зростання сві­тової торгівлі перевищують темпи зростання виробництва, поси­люється зв'язок між національними фінансовими системами, гло­бальною стає дія світових інформаційних систем.

Загальною тенденцією цивілізаційного переходу є трансформа­ція господарства та суспільного життя усіх країн світу, їх рух до нового якісного стану, нового типу цивілізації, риси якої просту­пають на рубежі третього тисячоліття. Сутність сучасних зрушень у світовому господарстві та суспільному житті можна інтерпрету­вати як інформаційну революцію (логічне продовження науково-технічної революції), або перехід від індустріальної до ноосферної цивілізації. До цього людство вже пройшло аграрний та ін­дустріальний етапи розвитку.

Процеси, які йшли в світовому господарстві протягом другої половини XX ст. в рамках індустріальної цивілізації, підготували • ті якісні зміни, що відбуваються нині:

• значно зросла наукоємність праці, наука перетворилася на без­
посередню продуктивну силу;

• розширилася номенклатура виробленої промислової продукції
за істотного зниження її вартості та підвищення якості;

• дедалі динамічніше відбувалися зміни в технології, перебіг ін­
новаційного процесу став визначати тенденції змін як в еко­
номіці, так і в суспільному житті;

• зросли значення й обсяги роботи обслуговувальних галузей
діяльності, які спираються на досягнення сучасного марке­
тингу;

• технічний прогрес на транспорті дав змогу «стиснути простір» у

світових комунікаціях;

• посилилося значення інформаційної складової в економічних і
суспільних процесах, розпочалося формування галузевих, регіо­
нальних, зрештою світових інформаційних систем;

• господарська діяльність дедалі більше стала виходити за межі
національних економік і набувати глобальних рис.

Зазначене спонукає до висновку, що при розгляді структури світового господарства та його виробничих систем маємо врахову­вати як вплив на його формування доволі різних суспільно-еко­номічних процесів, так і умови в середовищах, які динамічно змінюються. З одного боку, системоутворювальну роль у світо-господарських процесах відіграють динамічні географічне, сус­пільно-економічне та інформаційне середовища. З іншого —


Розділ III

вплив на формування структурних характеристик справляють пе­ребіг процесів розвитку світової цивілізації, циклічність поступу світової економіки, динаміка, географія та масштаби інноваційних та інвестиційних процесів, динаміка балансу порівняльних переваг на світових ринках.

Географічне середовище репрезентує для потреб господарства землю (і як засіб праці, і як технологічно-операційну базу) і все розмаїття мінеральних та природно-кліматичних ресурсів. Функ­ціонування техніко-економічної інфраструктури (втім, як і вій­ськової інфраструктури) неодмінно пов'язане з використанням можливостей ресурсів планети. Для світової економіки особливо важливим є функціонування в цьому середовищі підсистеми тран­спорту — матеріальної бази реалізації міжнародного поділу праці.

В суспільно-економічному середовищі важливе врахування особ­ливостей співвідношення укладів та систем власності, характеру взаємодії держави та приватного капіталу (в тому числі націо­нального капіталу та транснаціональних корпорацій), нарешті, співвідношення політичних (геополітичних) та економічних (гео-економічних) сил, за якими стоять політичні, економічні й стра­тегічні інтереси тих чи інших держав та їхніх правлячих еліт.

Співвідношення суспільних укладів і систем власності показує, кому належать багатство і реальна влада в тій чи іншій країні. У світі ще збереглися регіони з дофеодальними укладами, там чи­малим лишається вплив родоплемінної общини, а влада перебуває в руках племінних вождів. Ідеться, наприклад, про більшість країн Тропічної Африки, острівні території Океанії тощо. В десятках країн велике значення мають феодальні системи власності. Особ­ливо це характерно для мусульманського світу, але і в Південно-Східній Азії, і в країнах Південної Америки вагомим лишається поміщицьке господарство, або господарство латифундії. Крім то­го, незважаючи на суттєву девальвацію ідей соціалізму, в ряді країн продовжує відігравати важливу роль поєднання державної й кооперативної форм власності та вплив відповідних партійних еліт. Це країни централізовано-планової економіки та — в різних формах — постсоціалістичні країни.

Але більш ніж половина економічного потенціалу зосереджена в країнах, де система власності репрезентована державно-корпо­ративними комплексами. Структуроугворювальними елементами таких комплексів є, з одного боку, корпорації й комерційні банки, значна частина яких об'єднана у фінансово-монополістичні гру­пи, з іншого — державні відомства (міністерства, комітети, ради, комісії, держбанки та ін.). Багатство концентрується в руках


12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

великих фірм. Вони стають власниками основних фондів і навіть землі та інших природних ресурсів, зростає їхня фінансова могут­ність. Корпоративний комплекс, особливо фінансово-монополістичні групи, прямо або опосередковано керують виробництвом, конт­ролюють політику, впливають на сфери культури, освіти та науки.

Розвиток господарства в країнах з потужними державно-кор­поративними комплексами неминуче виходить за межі націо­нальних ринків. Інтернаціоналізація господарчого життя стиму­лювала посилення системоутворювальної ролі у світовому госпо­дарстві транснаціональних корпорацій (ТНК). Це, як правило, великі виробничі концерни, торговельні або фінансові корпорації, сферою діяльності яких став увесь світ. До того ж у цьому сере­довищі останнім часом системоутворювальну роль дедалі більше відіграють світові фінансові інституції та міжнародні координа­ційні органи — Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі, а також центральні банки провідних країн.

Дедалі вагомішого значення у світогосподарських процесах набуває інформаційне середовище, що є проявом наступу ноосфер-ної цивілізації. Суть не тільки в глобалізації потоків різноманітної інформації — формується єдине поле ідей, наукового знання, відбувається взаємопроникнення системи цінностей, стереотипів поведінки, духовних досягнень людства. Зростання виробництва і розвиток світових ринків на планеті значною мірою пов'язані з активізацією інформаційного поля: завдяки кіно, телебаченню, рекламі широко розповсюджуються стереотипи суспільства спо­живачів економічно розвинутих країн. Сьогодні стимулювання попиту на споживчому ринку і, схоже, функціонування глобаль­них систем маркетингу вже неможливе без відповідного інфор-маційно-рекламного забезпечення.

Взаємопов'язані господарчим процесом підсистеми та мережі названих середовищ забезпечують умови формування функціо­нально-галузевої та територіально-галузевої структури світового господарства. На динаміку ж формування і конкретний вигляд структур світового господарства особливо великий вплив справля­ють циклічність економічного розвитку і перебіг інноваційних та інвестиційних процесів. У сучасних умовах перші, як відомо, пов'язані з розвитком науково-технічної, а також інформаційно-технологічної революції, другі —з особливостями нагромадження та руху капіталу.

У попередніх розділах уже було викладено, що динаміка впро­вадження технічних інновацій, коливання цін на внутрішніх та світових ринках, зміни співвідношень факторів виробництва —


Розділ ПІ

землі, праці та капіталу — зумовлюють циклічний характер роз­витку світового господарства. Загальновідомою основою для по­рівняльних досліджень світової економіки стала теорія великих циклів Кондратьева. Нагадаємо, що матеріальною причиною ви­никнення циклів економічного розвитку вчений вважав послі­довність зміни «основних капітальних благ», і насамперед науко­во-технічного прогресу. Революційні стадії економічного циклу настають із впровадженням у господарстві сукупності важливих нововведень, які радикально змінюють енергетичну та технічну базу, розміщення виробництва або організацію управління ним. Можливість впровадження нововведень виникає тоді, коли екс­тенсивна фаза розвитку попереднього циклу вичерпує себе через моральне старіння усталених технологій та техніки, а нагромад­жений капітал готовий піти на ризикові інвестиції в прогресивні новації. Нова фаза піднесення пов'язана з інвестиціями в нове будівництво, освоєння виробництва нових товарів, розбудову но­вих галузей господарства тощо.

Науковці звичайно вирізняють три стадії розвитку світового господарства — доіндустріальну, індустріальну та постіндустрі-альну, говорять про три промислові революції, протягом яких пройшло п'ять циклів Кондратьева. Перші чотири вкладаються в рамки індустріального розвитку, п'ятий збігається зі стадією пост-індустріального розвитку в економічно розвинутих країнах і здійс­ненням модерних перетворень революційного характеру в техно­логії, техніці та організації виробництва (див. табл. 12.1.).

Для визначення стадії розвитку, якої досягло господарство тієї чи іншої країни або регіону, звичайно застосовують дані ста­тистики галузевої зайнятості населення (або показники структури ВВП, якщо при цьому дослідникам вдається добитися однознач­ності даних). У найбільш наглядному вигляді —це співвідношення між первинним, вторинним та третинним (+ четвертинний) секто­рами господарства (рис. 12.1). Нагадаємо, що до першого сектора належать сільське та лісове господарство, рибальство та гірничо­добувна промисловість; до другого — всі галузі обробної промисловості; до третього — транспорт та сфера послуг. До четвертого сектора на сучасному етапі відносять діяльність науки, вищої школи та найновіші види інформаційної діяльності, які охоплюють збирання, обробку й використання інформації в уп­равлінні, фінансовій сфері, маркетингу, консалтингу тощо. За­гальна закономірність поступу світового господарства донині по­лягала в тому, що в міру розвитку неухильно зменшувалася частка первинного сектора; в індустріальну епоху спочатку зросла, а


Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...