Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Умови формування та різностадійність розвитку світового господарства

Ми живемо у світі, господарство якого перебуває в стані переходу від одного типу цивілізації до іншого. Людність планети Земля протягом останнього століття зросла небувало, і хоч «демографічний вибух», який привів до цього, схоже, вже в минулому, тенденції демографічних процесів майбутнього ще не визначились. Традиційні для індустріальної цивілізації природні ресурси планети поступово вичерпуються, а природне середовище де далі більше забруднюється —загроза ресурсно-екологічної кризи усвідомлена людством, але шляхи виходу з неї все ще залишаються предметом наукового пошуку та політичних дискусій. Склалася нова якість взаємодії в системі «географічне середовище — людське суспільство»: ойкуменою життєдіяльності людського суспільства стала вся географічна оболонка планети і навіть ближній космос. Доконаним фактом є різка диференціація рівнів розвитку окремих країн і регіонів планети: якщо економічно розвинутим країнам під силу вирішення складних проблем творення нової техніки, унікального будівництва, забезпечення більшості населення комфортних умов життя, то на протилежному полюсі людської спільноти — все ще голод і злидні. Реальністю політичного життя планети є велика розмаїтість і мозаїчність політичних

12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

систем — від сучасних моделей демократії до окремих форм тоталітаризму й автократії. Поряд з цим зростають економічна взаємозалежність і взаємодія між країнами: темпи зростання світової торгівлі перевищують темпи зростання виробництва, посилюється зв'язок між національними фінансовими системами, глобальною стає дія світових інформаційних систем.

Загальною тенденцією цивілізаційного переходу є трансформація господарства та суспільного життя усіх країн світу, їх рух до нового якісного стану, нового типу цивілізації, риси якої проступають на рубежі третього тисячоліття. Сутність сучасних зрушень у світовому господарстві та суспільному житті можна інтерпретувати як інформаційну революцію (логічне продовження науково-технічної революції), або перехід від індустріальної до ноосферної цивілізації. До цього людство вже пройшло аграрний та індустріальний етапи розвитку.

Процеси, які йшли в світовому господарстві протягом другої половини XX ст. в рамках індустріальної цивілізації, підготували • ті якісні зміни, що відбуваються нині:

• значно зросла наукоємність праці, наука перетворилася на без
посередню продуктивну силу;

• розширилася номенклатура виробленої промислової продукції
за істотного зниження її вартості та підвищення якості;

• дедалі динамічніше відбувалися зміни в технології, перебіг ін
новаційного процесу став визначати тенденції змін як в еко
номіці, так і в суспільному житті;

• зросли значення й обсяги роботи обслуговувальних галузей
діяльності, які спираються на досягнення сучасного марке
тингу;

• технічний прогрес на транспорті дав змогу «стиснути простір» у

світових комунікаціях;

• посилилося значення інформаційної складової в економічних і
суспільних процесах, розпочалося формування галузевих, регіо
нальних, зрештою світових інформаційних систем;

• господарська діяльність дедалі більше стала виходити за межі
національних економік і набувати глобальних рис.

Зазначене спонукає до висновку, що при розгляді структури світового господарства та його виробничих систем маємо враховувати як вплив на його формування доволі різних суспільно-економічних процесів, так і умови в середовищах, які динамічно змінюються. З одного боку, системоутворювальну роль у світо-господарських процесах відіграють динамічні географічне, суспільно-економічне та інформаційне середовища. З іншого —

Розділ III

вплив на формування структурних характеристик справляють перебіг процесів розвитку світової цивілізації, циклічність поступу світової економіки, динаміка, географія та масштаби інноваційних та інвестиційних процесів, динаміка балансу порівняльних переваг на світових ринках.

Географічне середовище репрезентує для потреб господарства землю (і як засіб праці, і як технологічно-операційну базу) і все розмаїття мінеральних та природно-кліматичних ресурсів. Функціонування техніко-економічної інфраструктури (втім, як і військової інфраструктури) неодмінно пов'язане з використанням можливостей ресурсів планети. Для світової економіки особливо важливим є функціонування в цьому середовищі підсистеми транспорту — матеріальної бази реалізації міжнародного поділу праці.

В суспільно-економічному середовищі важливе врахування особливостей співвідношення укладів та систем власності, характеру взаємодії держави та приватного капіталу (в тому числі національного капіталу та транснаціональних корпорацій), нарешті, співвідношення політичних (геополітичних) та економічних (гео-економічних) сил, за якими стоять політичні, економічні й стратегічні інтереси тих чи інших держав та їхніх правлячих еліт.

Співвідношення суспільних укладів і систем власності показує, кому належать багатство і реальна влада в тій чи іншій країні. У світі ще збереглися регіони з дофеодальними укладами, там чималим лишається вплив родоплемінної общини, а влада перебуває в руках племінних вождів. Ідеться, наприклад, про більшість країн Тропічної Африки, острівні території Океанії тощо. В десятках країн велике значення мають феодальні системи власності. Особливо це характерно для мусульманського світу, але і в Південно-Східній Азії, і в країнах Південної Америки вагомим лишається поміщицьке господарство, або господарство латифундії. Крім того, незважаючи на суттєву девальвацію ідей соціалізму, в ряді країн продовжує відігравати важливу роль поєднання державної й кооперативної форм власності та вплив відповідних партійних еліт. Це країни централізовано-планової економіки та — в різних формах — постсоціалістичні країни.

Але більш ніж половина економічного потенціалу зосереджена в країнах, де система власності репрезентована державно-корпоративними комплексами. Структуроугворювальними елементами таких комплексів є, з одного боку, корпорації й комерційні банки, значна частина яких об'єднана у фінансово-монополістичні групи, з іншого — державні відомства (міністерства, комітети, ради, комісії, держбанки та ін.). Багатство концентрується в руках

12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

великих фірм. Вони стають власниками основних фондів і навіть землі та інших природних ресурсів, зростає їхня фінансова могутність. Корпоративний комплекс, особливо фінансово-монополістичні групи, прямо або опосередковано керують виробництвом, контролюють політику, впливають на сфери культури, освіти та науки.

Розвиток господарства в країнах з потужними державно-корпоративними комплексами неминуче виходить за межі національних ринків. Інтернаціоналізація господарчого життя стимулювала посилення системоутворювальної ролі у світовому господарстві транснаціональних корпорацій (ТНК). Це, як правило, великі виробничі концерни, торговельні або фінансові корпорації, сферою діяльності яких став увесь світ. До того ж у цьому середовищі останнім часом системоутворювальну роль дедалі більше відіграють світові фінансові інституції та міжнародні координаційні органи — Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі, а також центральні банки провідних країн.

Дедалі вагомішого значення у світогосподарських процесах набуває інформаційне середовище, що є проявом наступу ноосфер-ної цивілізації. Суть не тільки в глобалізації потоків різноманітної інформації — формується єдине поле ідей, наукового знання, відбувається взаємопроникнення системи цінностей, стереотипів поведінки, духовних досягнень людства. Зростання виробництва і розвиток світових ринків на планеті значною мірою пов'язані з активізацією інформаційного поля: завдяки кіно, телебаченню, рекламі широко розповсюджуються стереотипи суспільства споживачів економічно розвинутих країн. Сьогодні стимулювання попиту на споживчому ринку і, схоже, функціонування глобальних систем маркетингу вже неможливе без відповідного інфор-маційно-рекламного забезпечення.

Взаємопов'язані господарчим процесом підсистеми та мережі названих середовищ забезпечують умови формування функціонально-галузевої та територіально-галузевої структури світового господарства. На динаміку ж формування і конкретний вигляд структур світового господарства особливо великий вплив справляють циклічність економічного розвитку і перебіг інноваційних та інвестиційних процесів. У сучасних умовах перші, як відомо, пов'язані з розвитком науково-технічної, а також інформаційно-технологічної революції, другі —з особливостями нагромадження та руху капіталу.

У попередніх розділах уже було викладено, що динаміка впровадження технічних інновацій, коливання цін на внутрішніх та світових ринках, зміни співвідношень факторів виробництва —

Розділ ПІ

землі, праці та капіталу — зумовлюють циклічний характер розвитку світового господарства. Загальновідомою основою для порівняльних досліджень світової економіки стала теорія великих циклів Кондратьева. Нагадаємо, що матеріальною причиною виникнення циклів економічного розвитку вчений вважав послідовність зміни «основних капітальних благ», і насамперед науково-технічного прогресу. Революційні стадії економічного циклу настають із впровадженням у господарстві сукупності важливих нововведень, які радикально змінюють енергетичну та технічну базу, розміщення виробництва або організацію управління ним. Можливість впровадження нововведень виникає тоді, коли екстенсивна фаза розвитку попереднього циклу вичерпує себе через моральне старіння усталених технологій та техніки, а нагромаджений капітал готовий піти на ризикові інвестиції в прогресивні новації. Нова фаза піднесення пов'язана з інвестиціями в нове будівництво, освоєння виробництва нових товарів, розбудову нових галузей господарства тощо.

Науковці звичайно вирізняють три стадії розвитку світового господарства — доіндустріальну, індустріальну та постіндустрі-альну, говорять про три промислові революції, протягом яких пройшло п'ять циклів Кондратьева. Перші чотири вкладаються в рамки індустріального розвитку, п'ятий збігається зі стадією пост-індустріального розвитку в економічно розвинутих країнах і здійсненням модерних перетворень революційного характеру в технології, техніці та організації виробництва (див. табл. 12.1.).

Для визначення стадії розвитку, якої досягло господарство тієї чи іншої країни або регіону, звичайно застосовують дані статистики галузевої зайнятості населення (або показники структури ВВП, якщо при цьому дослідникам вдається добитися однозначності даних). У найбільш наглядному вигляді —це співвідношення між первинним, вторинним та третинним (+ четвертинний) секторами господарства (рис. 12.1). Нагадаємо, що до першого сектора належать сільське та лісове господарство, рибальство та гірничодобувна промисловість; до другого — всі галузі обробної промисловості; до третього — транспорт та сфера послуг. До четвертого сектора на сучасному етапі відносять діяльність науки, вищої школи та найновіші види інформаційної діяльності, які охоплюють збирання, обробку й використання інформації в управлінні, фінансовій сфері, маркетингу, консалтингу тощо. Загальна закономірність поступу світового господарства донині полягала в тому, що в міру розвитку неухильно зменшувалася частка первинного сектора; в індустріальну епоху спочатку зросла, а

⇐ Предыдущая 49 50 51 52 535455 56 57 58 Следующая ⇒