Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Стадії розвитку світового господарства




 

 

 

 

  Доіндуст-ршльна епоха Індустріальна епоха Постінду-стріальна епоха
І промислова революція II промислова революція
Цикли «довгих хвиль» Нульовий цикл 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й
Щаблі «(техноло­гічних східців» Ручна праця Механізація Комплексна механізація, початок автоматизації Системна автомати­зація
Розвиток організа­ційних форм Мануфак­тура Вільна конку­ренція, при­ватна фірма, акціонерне товариство Монополізм. Корпорація. Трансна­ціональні корпора­ції, малі фірми
             

Джерело: Грицай О. В., Иоффе Г. В., Трейеиш А. И. Центр и периферия в региональ­ном развитии. Москва, 1991.

Скорочення зайнятості в первинному секторі, а потім і від­носне зменшення частки вторинного сектора в зайнятості та ВВП аж ніяк не означає, що вони зникають у господарстві країн, які вступили в постіндустріальну стадію розвитку. Сільське господар­ство, добувна промисловість, базові галузі промисловості сиро­винної орієнтації продовжують відігравати в них вагому роль. Із традиційних галузей важливими залишаються будівельна індустрія та транспорт, які застосовують найновіші техніку та технології. Існує тенденція переміщення підприємств традиційних галузей промисловості (особливо енергоємних, трудомістких та еколо­гічно небезпечних) за межі постіндустріальних країн, особливо в «нові індустріальні країни». Водночас найбільш розвинуті країни зберігають за собою такі важливі галузі завершального циклу ін­дустріальної епохи, як автомобілебудування, виробництво масової електротехнічної продукції та побутової електроніки.




Розділ III




Фахівці з проблем сучасного світового господарства погоджу­ються на тому, що сучасній глобальній системі світового господар­ства притаманна різностадійність: у країнах і регіонах світу одно­часно спостерігаємо наявність господарських систем, які перебу­вають на різних стадіях розвитку — постіндустріальній, індуст­ріальній або доіндустріальній і в стані різних економічних циклів.

Рис. 12.1. Динаміка структури галузевої зайнятості

Попереду невелика група економічно розвинутих країн, господар­ство яких можна визначити як постіндустріальне. їх виробництво, наука, індустрія інформації є піонерами науково-технічного прог­ресу й інформаційно-технологічної революції. На протилежному полюсі світової спільноти — півсотні (якщо не сотня) держав, які або ще не мають промисловості, або тільки приступили до розбу­дови її сировинно-орієнтованих ланок. Принагідно зауважимо, що в сучасних умовах їх «дошдустріальність» аж ніяк не тотожна доіндустріальній стадії розвитку економіки попередніх епох: при створенні сприятливого інвестиційного клімату сюди можуть на­дійти найсучасніші техніка та технології, зв'язок зі світом забез­печать ефективні засоби транспорту та електронного зв'язку, а


12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

потрібна на світових ринках продукція буде реалізована завдяки налагодженій зовнішньоекономічній інфраструктурі світових рин­ків. Ще більше це стосується динаміки розвитку країн з пере­хідною економікою (як середньорозвинушх капіталістичних країн, так і постсоціалістичних країн з перехідною економікою), які перебувають на різних стадіях розвитку господарства індустріаль­ної епохи.

Щодо ролі факторів інноваційного й інвестиційного процесу, то найповніше уявлення про неї дає розгляд конкретних типів структури господарства.

12.2. Загальні закономірності зміни галузевої структури світової економіки

В останній декаді XX ст. світове господарство мало такі пересічні структурні характеристики. Чисельність населення — 6 млрд чол., економічно активне населення — 2,7 млрд чол., з них 20 % зайняте в промисловості, 49 % — у сільському господарстві. В середньому на душу населення у світі продукується близько 4 тис. дол. ВВП на рік. З них 8 % ВВП дає сільське господарство, 37 % — промисловість, понад 50 % — обслуговувальні галузі (за даними Світового банку). Але ці загалом цікаві дані мало що говорять про структуру господарства світу.

Суть у тому, що економіка країн і регіонів світу неоднаково диференційована (див. табл. 12.2), і це є виявом різностадійності їхнього розвитку. В економічно розвинутих країнах, частина яких досягла постіндустріальної стадії розвитку, тенденції динаміки промисловості й господарства в цілому складаються під впливом науково-технічної та інформаційної революції. У найменш роз­винутих країнах ще чекають свого вирішення проблеми (які часто розростаються до глобальних), породжені історичною спадщиною економічної залежності та структурної відсталості, неосвоєністю економічних ресурсів, тягарем демографічної ситуації тощо. В країнах, суспільне життя і господарство яких перебуває в стані трансформації, а рівень прибутків усе ще низький (у «нових ін­дустріальних країнах» або в постсоціалістичних країнах) торують собі шлях структурні зміни, пов'язані загалом із вирішенням еко­номічних проблем, що постають у завершальних циклах індуст­ріальної епохи.


Розділ ПІ

Таблиця 12.2

Головні структурні показники господарства основних типів країн

у 1994 p., %

 

  Економічно активне ВВП
  населення  
Країни Про­мисло- Сільське Обслу- Про­мисло- Сільське Обслу-
  вість і госпо- говува- вість і госпо- говува-
  будів- дарство ння будів- дарство ння
  ництво     ництво    
Економічно розвинуті            
США            
Японія            
Велика Британія            
Німеччина            
Франція            
Італія            
Середньорозвинуті та            
«нові індустріальні»            
Республіка Корея            
Сінгапур            
Бразилія            
Мексика            
Аргентина       ЗО 5  
Греція            
Постсоціаліспшчні            
Чехія            
Польща            
Росія            
Україна            
Естонія            
Країни, що            
розвиваються            
Ефіопія            
Танзанія            
Нігерія            
Мадагаскар            
Бангладеш     ЗО   ЗО  
Філіппіни            
Індонезія            

Джерела: International Labor Statistic. 1995; World Development Report. 1996.


12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

Група економічно розвинутих країн з рисами постіндустріаль-ного розвитку налічує лише півтора-два десятки держав, де про­живає 1/6—1/7 населення планети, але виробляється 3/5 про­мислової продукції світового господарства, в тому числі 2/3 про­дукції машинобудування. Потужний виробничий потенціал нагро­маджений нині не тільки в Північній Америці, особливо в США, а й у Західній Європі та в Японії. Економіка цих країн досягла високого ступеня насичення засобами і предметами праці, в них зосереджені величезні фінансові ресурси, і в інвестиційний процес тут залучаються не тільки власні ресурси, а й 9/10 прямих іно­земних інвестицій світового ринку капіталу. Приблизно в таких самих масштабах залучають ці країни у свій інноваційний процес інтелектуальний капітал планети.

Сучасна господарська структура кінця індустріальної — по­чатку постіндустріальної стадії розвитку формувалася шляхом створення або в межах країн, або в межах відповідних ін­теграційних угруповань універсального набору галузей, підга-лузей і виробництв, орієнтованих на забезпечення потреб не тільки внутрішніх ринків, а й світового ринку (див. табл. 12.3). Інформація (передусім науково-технічна) стала в господарстві цих країн провідним економічним ресурсом, а отримання на­укового знання, виробництво високих технологій або високо­якісних послуг з активним використанням інформаційних ре­сурсів веде до закладання основ інформаційно-технологічного способу виробництва.

Як відомо, відмітною рисою постіндустріального періоду роз­витку господарства є те, що обслуговувальні галузі здобувають домінуюче становище в структурі зайнятості та структурі ВВП. І це зовсім не означає зменшення ролі виробничої сфери. Напри­клад, у США 3 % зайнятих у сільському господарстві і 17 % — у промисловості виробляють нині продукції більше, ніж тоді, коли в цих галузях працювала понад половина економічно активного населення. В самих обслуговувальних галузях відносне зростання таких традиційних видів діяльності, як торгівля, транспорт, кому­нальні послуги, теж не вирізняється динамізмом — різко зростає хіба що туристичний бізнес. Провідними видами діяльності на­прикінці XX ст. стали виробництво й розповсюдження знань, інформації. Наукові знання і створені на їхній основі нові техніка і технології стали провідною рушійною силою економіки, а го­ловним стратегічним ресурсом суспільства — володіння інфор­мацією у всіх видах діяльності — науці, технології, фінансах, суспільно-політичному житті тощо. Створення, переробка і роз-


Розділ III


12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки


 


повсюдження інформації різних видів стає професійною справою для дедалі більшої кількості працюючих. Наприклад, у США та­кою діяльністю зайнята безпосередньо понад 1/5 частина й опо­середковано — ще 1/5 частина економічно активного населення.

Таблиця 12.3

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...