Стадії розвитку світового господарства
Джерело: Грицай О. В., Иоффе Г. В., Трейеиш А. И. Центр и периферия в региональном развитии. Москва, 1991. Скорочення зайнятості в первинному секторі, а потім і відносне зменшення частки вторинного сектора в зайнятості та ВВП аж ніяк не означає, що вони зникають у господарстві країн, які вступили в постіндустріальну стадію розвитку. Сільське господарство, добувна промисловість, базові галузі промисловості сировинної орієнтації продовжують відігравати в них вагому роль. Із традиційних галузей важливими залишаються будівельна індустрія та транспорт, які застосовують найновіші техніку та технології. Існує тенденція переміщення підприємств традиційних галузей промисловості (особливо енергоємних, трудомістких та екологічно небезпечних) за межі постіндустріальних країн, особливо в «нові індустріальні країни». Водночас найбільш розвинуті країни зберігають за собою такі важливі галузі завершального циклу індустріальної епохи, як автомобілебудування, виробництво масової електротехнічної продукції та побутової електроніки. Розділ III Фахівці з проблем сучасного світового господарства погоджуються на тому, що сучасній глобальній системі світового господарства притаманна різностадійність: у країнах і регіонах світу одночасно спостерігаємо наявність господарських систем, які перебувають на різних стадіях розвитку — постіндустріальній, індустріальній або доіндустріальній і в стані різних економічних циклів.
Рис. 12.1. Динаміка структури галузевої зайнятості Попереду невелика група економічно розвинутих країн, господарство яких можна визначити як постіндустріальне. їх виробництво, наука, індустрія інформації є піонерами науково-технічного прогресу й інформаційно-технологічної революції. На протилежному полюсі світової спільноти — півсотні (якщо не сотня) держав, які або ще не мають промисловості, або тільки приступили до розбудови її сировинно-орієнтованих ланок. Принагідно зауважимо, що в сучасних умовах їх «дошдустріальність» аж ніяк не тотожна доіндустріальній стадії розвитку економіки попередніх епох: при створенні сприятливого інвестиційного клімату сюди можуть надійти найсучасніші техніка та технології, зв'язок зі світом забезпечать ефективні засоби транспорту та електронного зв'язку, а 12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки потрібна на світових ринках продукція буде реалізована завдяки налагодженій зовнішньоекономічній інфраструктурі світових ринків. Ще більше це стосується динаміки розвитку країн з перехідною економікою (як середньорозвинушх капіталістичних країн, так і постсоціалістичних країн з перехідною економікою), які перебувають на різних стадіях розвитку господарства індустріальної епохи. Щодо ролі факторів інноваційного й інвестиційного процесу, то найповніше уявлення про неї дає розгляд конкретних типів структури господарства. 12.2. Загальні закономірності зміни галузевої структури світової економіки
В останній декаді XX ст. світове господарство мало такі пересічні структурні характеристики. Чисельність населення — 6 млрд чол., економічно активне населення — 2,7 млрд чол., з них 20 % зайняте в промисловості, 49 % — у сільському господарстві. В середньому на душу населення у світі продукується близько 4 тис. дол. ВВП на рік. З них 8 % ВВП дає сільське господарство, 37 % — промисловість, понад 50 % — обслуговувальні галузі (за даними Світового банку). Але ці загалом цікаві дані мало що говорять про структуру господарства світу. Суть у тому, що економіка країн і регіонів світу неоднаково диференційована (див. табл. 12.2), і це є виявом різностадійності їхнього розвитку. В економічно розвинутих країнах, частина яких досягла постіндустріальної стадії розвитку, тенденції динаміки промисловості й господарства в цілому складаються під впливом науково-технічної та інформаційної революції. У найменш розвинутих країнах ще чекають свого вирішення проблеми (які часто розростаються до глобальних), породжені історичною спадщиною економічної залежності та структурної відсталості, неосвоєністю економічних ресурсів, тягарем демографічної ситуації тощо. В країнах, суспільне життя і господарство яких перебуває в стані трансформації, а рівень прибутків усе ще низький (у «нових індустріальних країнах» або в постсоціалістичних країнах) торують собі шлях структурні зміни, пов'язані загалом із вирішенням економічних проблем, що постають у завершальних циклах індустріальної епохи. Розділ ПІ Таблиця 12.2 Головні структурні показники господарства основних типів країн у 1994 p., %
Джерела: International Labor Statistic. 1995; World Development Report. 1996.
12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки Група економічно розвинутих країн з рисами постіндустріаль-ного розвитку налічує лише півтора-два десятки держав, де проживає 1/6—1/7 населення планети, але виробляється 3/5 промислової продукції світового господарства, в тому числі 2/3 продукції машинобудування. Потужний виробничий потенціал нагромаджений нині не тільки в Північній Америці, особливо в США, а й у Західній Європі та в Японії. Економіка цих країн досягла високого ступеня насичення засобами і предметами праці, в них зосереджені величезні фінансові ресурси, і в інвестиційний процес тут залучаються не тільки власні ресурси, а й 9/10 прямих іноземних інвестицій світового ринку капіталу. Приблизно в таких самих масштабах залучають ці країни у свій інноваційний процес інтелектуальний капітал планети. Сучасна господарська структура кінця індустріальної — початку постіндустріальної стадії розвитку формувалася шляхом створення або в межах країн, або в межах відповідних інтеграційних угруповань універсального набору галузей, підга-лузей і виробництв, орієнтованих на забезпечення потреб не тільки внутрішніх ринків, а й світового ринку (див. табл. 12.3). Інформація (передусім науково-технічна) стала в господарстві цих країн провідним економічним ресурсом, а отримання наукового знання, виробництво високих технологій або високоякісних послуг з активним використанням інформаційних ресурсів веде до закладання основ інформаційно-технологічного способу виробництва.
Як відомо, відмітною рисою постіндустріального періоду розвитку господарства є те, що обслуговувальні галузі здобувають домінуюче становище в структурі зайнятості та структурі ВВП. І це зовсім не означає зменшення ролі виробничої сфери. Наприклад, у США 3 % зайнятих у сільському господарстві і 17 % — у промисловості виробляють нині продукції більше, ніж тоді, коли в цих галузях працювала понад половина економічно активного населення. В самих обслуговувальних галузях відносне зростання таких традиційних видів діяльності, як торгівля, транспорт, комунальні послуги, теж не вирізняється динамізмом — різко зростає хіба що туристичний бізнес. Провідними видами діяльності наприкінці XX ст. стали виробництво й розповсюдження знань, інформації. Наукові знання і створені на їхній основі нові техніка і технології стали провідною рушійною силою економіки, а головним стратегічним ресурсом суспільства — володіння інформацією у всіх видах діяльності — науці, технології, фінансах, суспільно-політичному житті тощо. Створення, переробка і роз- Розділ III 12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки
повсюдження інформації різних видів стає професійною справою для дедалі більшої кількості працюючих. Наприклад, у США такою діяльністю зайнята безпосередньо понад 1/5 частина й опосередковано — ще 1/5 частина економічно активного населення. Таблиця 12.3
Читайте также: Агропромислова інтеграція є об'єктивною основою для розвитку АПК. Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|