Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Специфіка міжнародного поділу праці в регіоні

За повоєнні десятиліття в АТР поступово склалася регіональна система поділу праці, що стала основою інтенсивного господарського зближення країн регіону. Можна виділити декіль-

Розділ IV

ка груп держав, які помітно відрізняються за рівнем розвитку і тому доволі слабо конкурують між собою.

Перша група — безумовні лідери регіону США та Японія, на які припадає 80 % ВВП країн АТР. Основу їхньої економічної могутності становлять технічні переваги, місткість внутрішніх ринків, ефективність механізмів нагромадження капіталів та розвиток сфери послуг. Але при загальному домінуванні в галузі технологій та капіталів уразливим місцем у них залишається висока вартість трудових ресурсів, а для Японії ще й залежність від іноземної сировини та нафтових шоків.

Другу групу складають інші розвинуті держави — Канада, Австралія, Нова Зеландія, які поки що беруть участь у внутрішньо-регіональному обміні недостатньо, але їхня роль, за прогнозами фахівців, у найближчому майбутньому має посилитися. Ці країни володіють значними природними багатствами, тому в них досить розвинуті сировинні галузі, проте відчутно бракує трудових ресурсів.

Третю групу утворюють «нові індустріальні країни» (НІК) Східної Азії — Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг (нині провінція Китаю), які на початок 90-х років підійшли до межі трудомісткої спеціалізації. По-перше, це пов'язано з підвищенням щорічних середніх темпів реальної заробітної плати. Наприклад, у Південній Кореї — з 3,8 % у першій половині 80-х років до 14,4 у другій, у Тайвані — відповідно з 5 до 11,7 %. По-друге, підвищення курсів валют НІК після 1985 р. підштовхнуло процес структурної перебудови. Більш активно почали розвиватися капіталомісткі галузі, і в експорті цих країн збільшилася частка капіталомісткої продукції — приблизно з 20 до 50—55 % протягом 80-х років. Одночасно зросла частка експорту високотехнологічної продукції — з 1 до 9 % за цей же період. Уразливим місцем в економіці цих країн можна вважати бідність природних ресурсів, недостатність розвитку фундаментальних наук та асигнувань на НДДКР.

Четверту групу складають країни АСЕАН (Асоціації країн Пів-денно-Східної Азії), які мають великий ринок, чималі трудові ресурси та унікальні природні багатства: на них припадає 85 % світового виробництва натурального каучуку, 83 % пальмової олії, 67 % олова та копри, 60 % видобутку міді, а також значна частина світового видобутку нафти (Бруней, Індонезія, Малайзія, В'єтнам) і деревини. Через те країни АСЕАН мають порівняльні переваги у сировинних і трудомістких галузях обробної промисловості. В окремих країнах субрегіону в 90-х роках спостерігається

17. Інтеграційні процеси в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

підвищення заробітної плати. Так, у Таїланді й Малайзії її рівень у 1989 р. становив лише 10 % від тайванського, а в 1994 — уже 80 %. Унаслідок цього Малайзія і Таїланд докладають серйозних зусиль до розвитку комплексу високотехнологічних галузей, поступово передаючи естафету трудомісткої спеціалізації Індонезії, Філіппінам та В'єтнаму.

До п'ятої групи входить одна країна — Китай, включення економіки якого до системи внугрішньорегіонального ринку відбувається насамперед за рахунок розвитку трудомістких виробництв. На початок 90-х років рівень заробітної плати у промисловості Китаю був у 3,75—5 разів нижчий, ніж у Гонконгу та Сінгапурі, у 2,9—3,8 раза нижчий, ніж у Тайвані, і в 2—2,6 раза нижчий, ніж у Південній Кореї. Таким чином, експортна продукція Китаю нині конкурує передусім із товарами країн АСЕАН. Порівняльні переваги економіки Китаю також пов'язані з багатими природними ресурсами (162 види корисних копалин), з дуже великим населенням, із раніше створеною значною базою капіталомістких галузей обробної промисловості, яка, втім, потребує технологічної модернізації. Має Китай і науково-дослідну базу, котра забезпечує прориви світового значення на окремих напрямах — у галузі космічної промисловості, у супутниковому зв'язку, в окремих видах електроніки, в роботах з надпровідності. Слабкими місцями китайської економіки є брак капітальних ресурсів, сучасних технологій, доведених до етапу масового впровадження, і внаслідок цього —низька якість продукції. Таким чином, спеціалізацію Китаю становлять трудомісткі товари, сировинна продукція (передусім нафта it,кольорові метали), а в недалекому майбутньому — інвестиційні товари.

У загальному вигляді структуру порівняльних переваг, що склалася між: країнами АТР, можна схарактеризувати за допомогою таблиць. При цьому за 1 приймемо мінімальні переваги, а за 4 — - максимальні (табл. 17.1 та 17.2).

Таблиці показують широку розбіжність показників між країнами регіону, що свідчить про високе взаємодоповнення економік, про існування основи для багатостороннього співробітництва. Фактично в регіоні склалася багатоярусна система поділу праці, де окремі країни залежно від рівня свого розвитку займають певний щабель, при цьому слабо конкуруючи між собою, якщо абстрагуватися від конкуренції Японії та США. Щоправда, у 90-х роках фахівці дедалі частіше говорять про загострення конкурентної боротьби в регіоні, що пов'язано, по-перше, з підвищенням якості спеціалізації НІК Східної Азії, які переходять до

^fm

Розділ IV

виробництва та експорту високотехнологічної і наукомісткої продукції у деяких сферах і починають конкурувати з товарами США та Японії, а, по-друге, з динамічним розвитком економіки Китаю, котрий починає тіснити країни АСЕАН на ринку трудомістких товарів.

Таблиця 17.1 Розподіл порівняльних переваг між державами регіону

Країна, група країн	Обсяг ринку	Природні ресурси	Капітальні засоби	Інвестиційні товари	Рівень технологій	Трудові ресурси
США
Японія
Австралія, Нова Зеландія
НІК
АСЕАН
Китай

Таблиця 17.2

Порівняльні переваги країн АТР по галузях

Галузь	США	Японія	Канада, Австралія, Нова Зеландія	НІК	АСЕАН	Китай
Сільськогосподарське
виробництво
Добувна
промисловість
Текстильна
промисловість
Сталеливарна
промисловість
Машинобудування
Електроніка
Сфера послуг

17. Інтеграційні процеси в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

У цілому особливості поділу праці в АТР в останні десятиліття характеризують за допомогою концепції «летючих гусей» (flying geese). Суть її зводиться до безперервного процесу поступового проходження певних фаз економічного розвитку окремими групами країн: високорозвинутими державами, НІК, АСЕАН, Китаєм, В'єтнамом. Піднімаючись по технологічних сходах угору, кожна група країн звільняє нижню сходинку для наступного покоління НІК. Скажімо, держави АСЕАН у сфері технологій сьогодні роблять те, що вчора робили НІК Східної Азії, і стають на той же шлях зростання якості спеціалізації.

Зміни, що відбуваються у спеціалізації країн Південно-Східної Азії, можна унаочнити за допомогою індексу «виявлених порівняльних переваг» (Revealed Comparative Advantage), який розраховується так:

RCA - (Xij/Xi)/(Xwj/Xw), або RCA = (Xij/Xwj)/(Xi/Xw),

де

Хі — вартість експорту країни /; Xij — вартість експорту товару у країною /;

Xw — вартість світового експорту;

Xwj —вартість світового експорту товару/

Аналіз змін у спеціалізації країн на основі цього індексу базується на взаємозв'язку між порівняльними перевагами та структурою торгівлі. Наприклад, якщо країна має порівняльні переваги внаслідок дешевої робочої сили, то вона експортуватиме трудомісткі товари.

Зрозуміло, якщо індекс RCA більше 1, то вважається, що країна І має порівняльні переваги у виробництві товару у, якщо ж RCA менше 1, то цих переваг немає. Серед основних спеціалізацій виділяють такі:

• трудомістке виробництво на основі некваліфікованої праці;

• виробництво, яке потребує інтенсивного використання людсь
кого капіталу;

• капіталомістке виробництво, яке потребує ресурсів фізичного
капіталу.

Дані табл. 17.3 дають змогу зробити висновок, що в НІК Східної Азії галузі, що використовують некваліфіковану працю (а це передусім галузі легкої промисловості), втрачають порівняльні переваги. Але цей фактор стає основою порівняльних переваг у країнах АСЕАН. У той же час в НІК Східної Азії посилюються порівняльні переваги в галузях із виробництва техномістких товарів. Поступово вони виникають і в державах АСЕАН, насамперед у Малайзії і Таїланді.

,0-142

Розділ IV

Таблиця 17.3 Розрахунки індексу RCA для країн Східної та Південно-Східної Азії

Країна	Некваліфікована праця	Людський капітал	Технологія	Фізичний капітал

Японія	0,81	0,46	1,46	1,44	1,69	1,78	1,46	1,21
Гонконг	6,35	3,92	1,02	0,77	1,15	1,23	ОДО	0,20
Південна Корея	4,27	2,85	0,95	0,81	1,15	1,39	0,63	0,57
Сінгапур	0,70	0,64	0,43	0,31	1,50	2,29	0,46	0,57
Тайвань	4,84	2,75	0,65	0,64	1,40	1,53	1,36	0,53
Індонезія	0,08	1,26	0,01	0,13	0,05	0,11	0,10	0,16
Малайзія	0,37	0,70	0,12	0,30	0,79	1,65	0,48	0,26
Філіппіни	1,20	2,16	0,09	0,17	0,16	1,28	0,21	0,29
Таїланд	1,20	2,12	0,15	0,37	0,44	0,46	0,57	0,21

Особливості міжнародного поділу праці в АТР зводяться до п'яти.

1. Головна особливість — це багатоярусність системи поділу
праці в регіоні.

2. У системі регіонального поділу праці, що сформувалася,
економіка НІК, АСЕАН, певною мірою Китаю тісно прив'язана
до господарських комплексів Японії та США Сьогодні найбільш
сильним є тяжіння цих країн до економіки Японії: фактично
економіка НІК, АСЕАН у певному розумінні являє собою продов
ження японської економіки і водночас резерв її розвитку.

3. Становлення системи поділу праці в регіоні супроводжу
валося його поглибленням, що виразилося в переході від верти
кального до горизонтального поділу праці. Якщо безпосередньо
у повоєнний період між розвинутими країнами і тими, що роз
виваються, відбувався обмін сировинних товарів на промислові
вироби, то нині переважає обмін готовою продукцією.

4. Поділ праці в регіоні має і міжгалузевий, і внутрішньо
галузевий характер. З одного боку, сферою спеціалізації країн
регіону стали цілі галузі виробництва. В 60—80-х роках у НІК Азії
були перенесені певні галузі японської та меншою мірою аме
риканської промисловості: чорна металургія, крупнотоннажна хі
мія, текстильна промисловість, суднобудування, електронна та

17. Інтеграційні процеси в Азійсько-Тихоокеанському регіоні__________

електроннотехнічна промисловість, автомобілебудування. І сьогодні ці галузі визначають характер спеціалізації НІК. Наприклад, Японія фактично передала в країни Південно-Східної Азії трудомісткі виробничі процеси —виробництво тканин, прядива, одягу, органічних хімічних сполук, текстильних машин — і перейшла до імпорту цих товарів з них.

З іншого боку, поділ праці в регіоні має внутрішньогалузевий характер при спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції. Наприклад, Японія експортує в НІК Азії спеціальні сталі високого класу, високотехнологічні електронні прилади промислового призначення (комп'ютери, обладнання зв'язку тощо), а імпортує з них звичайну сталь, побутові електротехнічні та електронні товари. Тобто між Японією і НІК Азії відбувається процес поділу праці при диференціації товарів залежно від ступеня їхньої техномісткості.

5. Слід також ураховувати, що система поділу праці в регіоні складалася за участю ТНК (передусім японських та американських), які, створюючи мережу підприємств у країнах регіону, прагнули використовувати порівняльні переваги цих країн.

Зрозуміло, що система міжнародного поділу праці, що склалася в АТР, стала основою для взаємозчеплення економік регіону, їхнього господарського зближення на рівні ТНК, середніх та дрібних фірм, і це дедалі більше розмиває кордони національно відокремлених економічних комплексів.

⇐ Предыдущая 65 66 67 68 697071 72 73 74 Следующая ⇒