Антимонопольні заходи держави

Функціонування сучасної ринкової економіки у про-мислово розвинутих країнах неможливе без нових правил «ринко­вої гри», основним принципом яких став розвиток ефективної конкуренції у поєднанні з адміністративною протидією моно­полістичним проявам і недобросовісним конкурентним методам. На сучасному етапі законодавча регламентація монополії та кон­куренції проводиться в усіх країнах ОЕСР, оскільки в державах з ринковою економікою конкуренція давно вже перестала бути «війною всіх проти всіх». Критерієм визначення добросовісної

і недобросовісної конкуренції є кінцевий споживчий ефект вироб­ничої та комерційної діяльності конкуруючих підприємців.

Недобросовісна конкуренція базується на різноманітних мето­дах обману, шахрайства тощо. Відносно споживачів продукції вона проявляється через монополізм великих господарських оди­ниць на ринку. Для цього роду монополізму в законодавстві окремих країн існують різні критерії — частка на ринку, фінан­сова могутність, характер доступу на ринок, переплетення з інши­ми підприємствами і т. п. У світовій практиці прийнято вважати, що домінуюче становище підприємства або групи підприємств на ринку виникає за таких умов: 33,3 % для одного підприємства, 50 % для трьох, 66,6 % для п'яти. При цьому враховується рівень цін, на якому здійснюються угоди на ринках, і останні визнача­ються як конкурентні чи монопольні.

Для боротьби з монополією, зловживаннями і нечесною діло­вою практикою у промислове розвинутих країнах діють анти-трестівські закони. Одним із перших таких законів був «Закон Шермана», прийнятий у США ще в 1890 р. і спрямований на захист торгівлі та промисловості від незаконних обмежень і моно­полій. Антитрестівські закони США націлені на запобігання над­мірній концентрації економічної влади окремими корпораціями, на збереження й підтримання конкуренції як одного з двигунів науко­во-технічного і господарського розвитку в умовах ринкової еко­номіки. Антимонопольні заходи у США стосуються монопольних утворень, злиття або об'єднання компаній, недобросовісної ділової практики ціноутворення тощо. Урядове втручання проявляється в адміністративних і кримінальних покараннях тих суб'єктів підпри­ємництва, діяльність яких суперечить суспільним інтересам.

У ФРН антимонопольно регулювання пов'язане із Законом про добросовісну конкуренцію 1909 p., який захищає споживачів від неправдивої реклами, нечесних дій відносно конкурентів. Ан-титрестівське законодавство, особливо Закон про обмеження ді­лової практики 1957 p., забороняє картельні та інші угоди, які створюються з метою обмеження конкуренції. Федеральна кар­тельна служба контролює дотримання законів на практиці фір­мами, які займають провідні позиції на ринку, та стежить за злиттям і поглинанням компаній. Нині національний контроль за монополізмом у країнах ЄС доповнився з боку певних структур КЕС, який стосовно європейських компаній має прерогативний характер.

Більш лояльним є ставлення до проявів монополізму у Ве­ликій Британії. Тут спеціальні антимонопольні заходи можуть

Розділ V

19. Економіка розвинутих країн

застосовуватися лише тоді, коли практично доведено факт ущем­лення суспільних інтересів або інтересів суб'єкта підприємництва. Відповідно до Закону про добросовісну торгівлю 1973 р. моно­польна ситуація виникає за умови, що одна фірма або група компаній контролює від 24 % і більше пропозицій товарів чи послуг певної категорії. В такому випадку Комісія з питань моно­полій і злиття компаній може провести антимонопольно розслі­дування. Може викликати антимонопольний запит даної Комісії і таке явище, коли вартість активів, які переходять від одного власника до іншого, перевищує ЗО млн ф. ст.

Деякі особливості має антимонопольно законодавство Японії 1947 p., метою якого є досягнення двох найважливіших цілей: забезпечення інтересів споживачів (японський менталітет роз­цінює задоволення потреб як справу «від бога») і захист слабких фірм від свавілля сильних. Так, на відміну від європейських країн у Японії заборонені холдинг-компаня (основний зміст їхньої ді­яльності — це володіння цінними паперами і проведення опе­рацій з ними з метою контролю над іншими компаніями). Не­фінансовим компаніям з капіталом 10 млрд єн і більше або чистими активами ЗО млрд єн і більше заборонено мати акції інших компаній на суму, яка перевищує їхній власний капітал або чисті активи.

Досить регламентованою в Японії є діяльність підприємниць­ких організацій. Вони не мають права обмежувати конкуренцію, робити спроби визначати кількість діючих у галузі фірм, сферу діяльності компаній-членів, а тим паче примушувати їх до не­добросовісної ділової практики. Організації протягом місяця після свого створення мають представляти Комісії зі справедливих угод (незалежний урядовий орган Японії) повідомлення і потім на­давати інформацію про всі наступні зміни. Зі свого боку Комісія в межах своїх прав видає укази, що торкаються діяльності орга­нізацій, а в певних випадках може прийняти рішення про їх розпуск.