Основні моделі економіки розвинутих країн

Особливості ліберальної моделі тісно пов'язані з ре­гульованим ринком. Його передумовою є перевага приватної влас­ності над державним сектором і переважання приватних (підпри­ємницьких) рішень у сфері виробництва, інвестування, вико­ристання людського капіталу, розподілу та збуту продукції. Дер­жава (урядові структури) відіграє активну роль у макро- і мікро-економічних процесах, у певних випадках діючи через національні й місцеві органи влади. Вона регулює приватний сектор, пропорції та напрями його розвитку через законодавство або адміністра­тивними заходами з метою сприяння конкуренції, протидії моно­полізму, пом'якшення провалів ринку та для захисту інтересів певних соціальних груп. Така модель господарської практики особливо притаманна США та Каналі останніх десятиліть. Для неї характерні низький рівень об'єднання найманих робітників, де­централізована структура профспілкового руху, укладення тру­дових угод на рівні підприємств, малорозвинута політика зайня­тості, децентралізовані переговори щодо заробітної плати тощо. Окрім названих країн, до ліберальної моделі наближаються сис­теми господарювання Бельгії, Франції, Ірландії і, певним чином, Великої Британії та Італії.

Другою моделлю на основі системи регульованого ринку з досить активним державним втручанням є корпоративістська мо­дель. Більш поширена вона у формі демократичного корпора-тивізму в тих країнах, де довгий час при владі перебували уряди соціал-демократів та спостерігався досить високий рівень держав­ного підприємництва (Швеція, Норвегія, Данія, Австрія та ін.). Основні риси цієї моделі: координація суспільних і приватних інтересів через сукупність національних шституцій та узгоджень між ними заради оптимізації процесу відтворення та руху факторів виробництва й динаміки ринку. Все це відчутно сприяє економіч-

Розділ V

19. Економіка розвинутих країн

ному зростанню і загальному соціальному добробуту. Корпора-тивістська модель заснована на пошуках соціальної злагоди та гармонізації всієї системи економічних інтересів суспільства. На відміну від ліберальної моделі тут економічні рішення здійсню­ються при спільному формуванні переваг, тому вона є достатньо гнучкою і здатною пристосовуватися до нових умов, для неї харак­терна ідеологія соціального партнерства.

Різновидом розглянутої моделі є ієрархічний корпоративізм (Японія), що характеризується регулюванням використання ре­сурсів за активної участі держави та забезпечення нею ділової активності в економіці. Частка держави у підприємницькому сек­торі не є значною, але її роль у створенні передумов та загальної кон'юнктури підприємництва надзвичайно велика. Досить по­мітний вплив держави і на організацію ринку праці, що стимулює підвищення її продуктивності та розширення внутрішнього по­питу.

Третьою моделлю економічного розвитку є соціально-ринкова система управління, особливо притаманна ФРН. Вона передбачає постійну підтримку тих суб'єктів господарювання, які відчувають соціально-економічні труднощі в «економічному ефірі» діяльності великих компаній та ТНК і не в змозі протистояти їхньому тис­кові. Мова йде про малі та середні фірми, фермерів, а також молодь, малозабезпечені сім'ї, пенсіонерів. Головною ознакою соціально зорієнтованого господарства є пов'язаність великої еко­номічної активності держави з широкими зобов'язаннями в забез­печенні умов зростання добробуту населення.

Розглянуті основні моделі розвитку промислове розвинутих країн не є чимось застиглим — вони рухомі. Це визначається різними умовами використання факторів виробництва, співвідно­шенням соціально-економічних сил, інтересів у соціальній струк­турі суспільства, рівновагою відносин держави та підприємництва, ціннісними орієнтаціями різних суб'єктів національного госпо­дарства, інтегрованого в межах ЄС чи інших угруповань. Зро­зуміло, що глибокі зрушення в умовах господарювання та відтво­рення не можуть не впливати на зміни моделей економічного розвитку.