Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Економічні показники деяких країн ОЕСР у 1998 р.




 

  ВНП, млрд дол. ВНП на душу населения, Населення, млн чол.
    тис.дол.  
ЄС 8194,4 22,1 370,3
США 7921,3 29,3 270,0
Канада 612,2 19,7 31,0
Японія 4089,9 32,5  

З погляду узагальнених основних ознак промислово розвинуті країни мають багато спільного в генетичному і функціональному аспектах. По-перше, в суспільно-економічному плані розвиток їхніх господарств базується на капіталістичному способі вироб­ництва і, незважаючи на еволюцію форм власності, приватна її форма була і залишається провідною (насамперед корпораційною, тобто акціонерною). Товарні відносини, які поширюються на всі фактори виробництва, стають всеосяжними і юридичне рівно­правними товарно-грошовими відносинами між власниками засо­бів виробництва і найманими працівниками. Врешті-решт на су­часному етапі національні господарства промислово розвинутих країн функціонують як ринкові економіки.

По-друге, промислово розвинуті країни характеризуються ви­соким рівнем економічного розвитку. Реалізація визначальної ме­ти виробництва в умовах конкуренції — отримання прибутку — спонукає до введення нової техніки та підвищення продуктивності праці, що у свою чергу веде до здешевлення продукції, роз­ширення ринків збуту, стимулює зростання виробництва та еко­номіки в цілому. Дослідження, проведене Глобальним інститутом


Розділ V


19. Економіка розвинутих країн


 


Міккінзі на основі аналізу дев'яти провідних галузей виробництва в 1990 p., показало, що найвищою продуктивність праці була на американських підприємствах: на японських та німецьких вона складала лише 83 % від рівня американських. Хоча в деяких галузях Японії, де діють глобальні ТНК (виробництво автомобілів, побутової електроніки та ін.), продуктивність праці перевищувала американську. У ФРН лише у виробництві сталі та харчовій про­мисловості рівень продуктивності праці сягав американського і навіть трохи перевищував його.

Порівняння продуктивності праці у промислове розвинутих країнах та в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою вказує на величезне відставання двох останніх груп. По-третє, соціально-економічну зрілість промислове розви­нутих країн відображають кардинальні зміни соціальної структури суспільства порівняно з іншими підсистемами світового господар­ства. Класові відносини, що сформувалися раніше, характеризу­ються безперервною зміною економічного і соціального стану багатьох груп і прошарків населення у напрямі численних від­хилень від чіткого класового поділу. Серед робітничого класу особливо швидко зростає та його частина, яка зайнята переважно нефізичними видами праці. Відмітною рисою економічної діяль­ності буржуазії є використання найманих менеджерів і фахівців, котрих самих можна віднести до буржуазії або середнього класу, який дедалі більшою мірою стає основою громадянського су­спільства.

По-четверте, весь попередній розвиток західних країн привів не просто до існування громадянського суспільства, в якому від­булося обособления людини, людини самої по собі, універсальної особистості, спроможної до самовираження і соціального просу­вання. В цих країнах склалася тришарова структура, в основі якої лежить розвинута ринкова економіка, політичну надбудову скла­дають державні інституції представницької демократії, а між ними існує структура самодіяльних організацій з добровільним членст­вом — політичні партії і громадські організації.

Узагальнюючи названі основні ознаки промислово розвинутих країн, можна зробити висновок, що останні являють собою висо-корозвинуту економічну систему, є самоорганізуючим і відкритим утворенням, здатним до постійного розвитку і взаємодії з іншим середовищем — іншими підсистемами світового господарства. Тому стан господарського розвитку розвинутих країн, їхня внут­рішня і зовнішня економічна політика по суті справляють визна­чальний вплив на основні напрями науково-технічного розвитку і


структурної перебудови в світовій економіці, стан та динаміку світового ринку. З огляду на історичні особливості, поєднання або добір факторів економічного розвитку, організацію економічних процесів та роль окремих елементів механізму господарювання (держави, ринкових сил, шституційної структури ринків та ін.) можна виділити кілька моделей розвитку промислово розвинутих країн.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...