1. Дати характеристику, що таке поняття „сила” як фізична якість?

1. Дати характеристику, що таке поняття „сила” як фізична якість?

М'язова сила – одна з найважливіших рухових якостей людини, необхідна в спортивній, військовій і трудовій практиці. Сила  – це здатність переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м’язових напружень. В якості опору можуть виступати, наприклад, маса обтяжень предметів, спортивного знаряддя; опір партнера; опір навколишнього середовища; реакція опору при взаємодії з нею; сили земного тяжіння, які дорівнюють масі тіла людини тощо. Чим більший опір, тим більше потрібно сили для його подолання.

При виконанні тієї або іншої рухової дії м'язи людини можуть виконувати чотири основні різновиди роботи: утримуючу, долаючу і поступливу і комбіновану. Утримуюча робота виконується внаслідок напруження без зміни її довжини, наприклад, утримання штанги на витягнутих руках_, (ізометричний режим напруження). Долаюча робота виконується внаслідок зменшення сили м'яза при його напруженні (міометричний режим напруження). Вона дає можливість переміщувати власне   тіло чи якийсь вантаж у відповідних рухах, а також долати сили тертя або напруженого еластичного опору. Поступлива робота виконується внаслідок збільшення довжини напружуваного м'яза (поліометричний режим напруження). При поступливій роботі м'язів відбувається амортизаційний момент, наприклад: приземлення у стрибках, у циклічних фізичних вправах. В цьому режимі м’язи можуть проявити на 50-100% більшу силу, ніж у долаючому та утримуючому. Комбінована робота складається з почергової зміни вище названих режимів.

2. Розкрити, яка структура силових здібностей людини?

З позицій теорії здібностей можливе наступне визначення.

Силові здібності - це генетично обумовлена в розвитку і комплексна рухова якість, яка дозволяє виконувати вправи з відповідним м'язовим зусиллям.

Виділяють наступні основні види силових здібностей:

• максимальну силу;

• швидкісну силу (часто її називають швидкісно-силовою здібністю);

• силову витривалість.

Види силових здібностей розрізняють за їх вправами. Поєднання режимів напруження м'язів: власне силові здібності і швидкісно-силові здібності Власне силові здібності характеризуються великою м'язовою напругою і виявляються в долаючому, уступаючому і статичному режимах роботи м'язів. Вони визначаються фізіологічним поперечником м'яза і функціональних можливостей нервово-м'язового апарату. Власне силові здібності виявляються: 1) при відносно повільних скороченнях м'язів, у вправах, виконуваних з граничними обтяженнями (наприклад, при присіданнях зі штангою досить великої ваги); 2) при м'язових напругах ізометричного (статичного) типу (без зміни довжини м'яза). Відповідно до цього розрізняють повільну силу і статичну силу.

Виховання власних силових здібностей може бути спрямоване на розвиток максимальної сили (важка атлетика, гирьовий спорт, силова акробатика, легкоатлетичні метання й ін. ); загальне зміцнення опорно-рухового апарату, що необхідне у всіх видах спорту (загальна сила) і будови тіла.

Розрізняють власне силові здібності і їхнє з'єднання з іншими фізичними здібностями (силовий, силову, силове, силова, швидкісно-силові, силова спритність, силова витривалість).

Силові здібності – це комплекс різних проявів людини у визначеній руховій діяльності, в основі яких лежить поняття «сила».

Силові здібності виявляються не самі по собі, а через яку-небудь рухову діяльність. При цьому вплив на прояв силових здібностей роблять різні фактори, вплив яких у кожнім конкретному випадку міняється в залежності від конкретних рухових дій і умов їхнього здійснення, виду силових здібностей, вікових, статевих і індивідуальних особливостей людини. Серед них виділяють: 1) власне м'язові; 2) центрально-нервові; 3) особистісні – психологічні 4) біомеханічні; 5) біохімічні; 6) фізіологічні фактори, а також різні умови зовнішнього середовища, у яких здійснюється рухова діяльність.

До власне м'язових факторів відносять: скорочувальні властивості м'язів, що залежать від співвідношення білих (що відносно швидко скорочуються) і червоних (що відносно повільно скорочуються) м'язових волокон; активність ферментів м'язового скорочення; потужність механізмів анаеробного енергозабезпечення м'язової роботи; фізіологічний поперечник і маса м'язів; якість між м’язової координації.

Суть центрально-нервових факторів полягає в інтенсивності (частоті) ефектних імпульсів, що посилаються до м'язів, у координації їхніх скорочень і розслабленні, трофічному впливі центральної нервової системи на їхню функцію.

Від особистісно - психічних факторів залежить готовність людини до прояву м'язових зусиль. Вони містять у собі мотиваційні вольові компоненти, а також емоційні процеси, що сприяють прояву максимальних або інтенсивних і тривалих м'язових напруг.