Тема 2. Термінологія у страхуванні

План

2.1. Поняття та зміст страхової термінології.

2.2. Класифікація страхових понять і термінів.

2.3. Терміни, що обслуговують міжнародні договори.

Мета вивчення теми:

— з'ясування особливостей та необхідності страхової

термінології, її класифікаційних ознак; — засвоєння визначення термінів і понять у відповідності

до чинного законодавства та міжнародної практики.

Після вивчення теми студент повинен:

знати:

— основні страхові терміни та поняття, які застосову­ються в Україні та міжнародною практикою;

•/ класифікаційні ознаки групування страхових термінів;

вміти:

•— вживати страхову термінологію, котра застосовується у вітчизняній та міжнародній практиці;

— вживати страхові терміни у відповідності до Правил Інкотермс.

2.1. Поняття та зміст страхової термінології

Відомо, що розвиток науки та застосування її досягнень здійснюється поступово - від збирання фактів, їх вивчення й сис­тематизації, узагальнення й розкриття окремих закономірностей до логічної стрункої системи наукових знань, яка дозволяє пояс­нити вже існуючі факти, передбачити нові та застосувати досяг­нення на практиці. Факти спочатку накопичуються, далі система­тизуються та узагальнюються, осмислюються за допомогою по­нять, які є важливими структурними елементами науки. Найбільш широкі та глибокі поняття формують категорії. Вихідні положен­ня тієї чи іншої науки є її принципами. А закони науки відобража­ють найбільш істотні, стійкі, внутрішні зв'язки та виступають, як правило, у формі співвідношення понять і категорій.

Для здійснення зазначеного наукового процесу кожна на­ука, щоб мати змоіу розвиватися та передавати наукову інфор­мацію, мас свої терміни та відповідний понятійний апарат, свою певну термінологію.

Слово „термін" походить від латинського „terminus", що означає межа, границя.

Філософський словник визначає „термін" як однозначне слово, що фіксує певне поняття науки, техніки, мистецтва, підкреслюючи, що „термін" є елементом мови науки.

Тлумачний словник В. І. Даля пояснює, що „термін" - це назва речі або прийому, умовний вираз, а „термінологія" -зібрання та пояснення таких речей.

Словник С.І. Ожегова (Словарь великого русского языка) визначає "термін" як слово або словосполучення, яке представ­ляє назву певного поняття відповідної спеціальної галузі науки, техніки, мистецтва, а "термінологія" визначається як сукупність, система термінів.

Новий тлумачний словник української мови свідчить, що "термін" - "слово або словосполучення, що означає чітко окрес­лене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мис­тецтва, суспільного життя тощо". У цьому ж словнику „терміно­логія" - "сукупність термінів якоїсь галузі науки, техніки, мис­тецтва або всіх Термінів даної мови".

Як бачимо, розуміння понять "термін" і "термінологія" до­сить стале та однозначне.

Сьогодні особливе значення в умовах бурхливого інфор­маційного потоку наукових знань набуває розробка єдиної вива­женої термінології будь-якої галузі науки, в тому числі й страху­вання. Адже у світі видається щорічно понад 500 тисяч книг по різних питаннях. Ще більше видається журналів та газет. Крім того, інформація має властивість "старіти". А недостатність ви­користання світової інформації призводить до дублювання досліджень, до неможливості використання міжнародного досвіду та до уповільнення світової інтеграції країн у спільноту.

Таким чином, для пошуку нового, передового в науці, для систематизації знань та їх застосування необхідна можливість пе­редавати й використовувати інформацію, у тому числі за допо­могою виваженої та єдиної термінології.

На необхідність науково обґрунтованої термінології, що сприяє розвитку проблем теорії тієї чи іншої науки, завжди вказу­вали вчені та дослідники, наприклад, Ф. Бутинець в науковій

праці „Бухгалтерський облік: роздуми вченого", Л. Соколов в науковому посібнику „ Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней", Б. Сабанті в навчальному посібнику „Теорія фінансів", 3. Боді та Р. Мертон в навчальному посібнику „Фінанси" та інші.

Невизначеність і різноманітність термінології гальмує роз­виток науки та здатність застосовувати її досягнення, призводить до непорозумінь. Особливо яскраво це проявляється в останній час в Україні, коли розвиваються ринкові відносини, створюється нове правове поле функціонування організаційних елементів еко­номіки, нові підходи в організації тієї чи іншої галузі економіки.

Сукупність термінів та понять, що застосовуються в страху­ванні, складають професійну страхову термінологію. А слово або сполучення слів, що означають поняття, які використовуються у страховій справі, називаються страховим терміном. Враховуючи, що страхування є однією з найстаріших економічних категорій, однією з гілок економічної науки та галуззю економіки України, що потерпає досить багато нових перетворень, особливо нагаль­ним є вивчення існуючої та розробка виваженої страхової термінології, розробка понятійного апарата, що сприяє інтег­рації України в міжнародну спільноту.