Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Тема 5. Страховий ринок України




План

5.1. Поняття страхового ринку, його види, їх загальна ха­
рактеристика.

5.2. Структурна будова страхового ринку.

5.3. Регулятори та інструменти страхового ринку.

5.4. Страхові послуги та страхові продукти, їх реалізація.

5.5. Страховий ринок України, напрямки його розвитку.

Мета вивчення теми:

S опанування загальними характеристиками становлен­ня та розвитку страхового ринку;

S з'ясування етапів розвитку страхового ринку України;

S визначення особливостей страхових продуктів як то­вару.

Після вивчення теми студент повинен

знати:

S структурну будову страхового ринку України, її особ­ливості;

S страхові продукти, закономірності та особливості їх продажу;

S організаційні форми страховиків, що діють на страхо­вому ринку України.

вміти:

S аналізувати показники моніторингу страхового рин­ку;

S орієнтуватись в рейтинговій оцінці страховиків;

S визначати приоритета! напрямки розвитку страхово­го ринку України.

5.7. Поняття страхового ринку, його види, їх загальна характеристика

Поняття „страховий ринок" поєднує в собі дві неоднозначні категорії, а саме - „ринок" та „страхування". Під ринком ро­зуміють певні економічні відносини з приводу купівлі-продажу, а також систему інститутів, які організують відношення обміну. Під


страхуванням, як економічною категорією, розуміють певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів сграховика з мстою стабілізації економіки, роз­поділу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово вільних коштів.

Використовуючи ці два поняття, можна сформулювати підходи до визначення страхового ринку:

S це сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-

продажу є страховий захист;

S це форма організації економічних відносин у сфері гро­шового обігу по формуванню та використанню стра­хового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів; •S це сукупність страховиків, страхувальників, посеред­ників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг;

•S це середовище, у якому функціонують страхові ком­панії;

S це механізм перерозподілу фінансових ресурсів стра­хувальників та страховиків.

Обов'язковим умовами функціонування страхового ринку є наявність:

</ об'єктів страхування, що мають споживчу вартість; / потреби у страхових продуктах, послугах; S суб 'єктів страхових відносин - страхувальників, стра­ховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити за­значені потреби або їх споживати; •/ можливість прийняття рішення про участь у страховій

угоді.

До основних функцій страхового ринку можна віднести: S організація страхового захисту за допомогою прода­жу страхових полісів;

S акумулювання значних фінансових ресурсів з їх по­дальшим інвестуванням за певними напрямами; S забезпечення „зустрічі" страхувальника та страховика. На сучасному страховому ринку будь-якої країни діє систе­ма об'єктивних та суб'єктивних законів економічного розвитку. До основних об'єктивних законів відносяться:

S закон попиту та пропозиції, який забезпечує виникнен-


ня тих страхових послуг, що саме необхідні спожива­чеві та формує адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів ор­ганізації страхового захисту;

S закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інте­ресів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку;

S закон конкуренції, забезпечує підвищення якості стра­хових послуг, стимулює розширення меж страхового ринку, розвиток його інфраструктури. Окрім того, на страховому ринку діє безліч суб'єктивних економічних законів, які створюють правове поле держави, міжнародний правовий режим.

З метою наукового дослідження, практичного застосування в умовах глобалізації економіки важливим є створення певної класифікації страхового ринку. Сьогодні науковці та практики не розробили єдиної класифікації чи єдиних підходів до кла­сифікації страхового ринку. Вона може бути здійснена за різними ознаками, в залежності від цілі дослідження чи спостереження, вивчення умов функціонування, напрямків розвитку, потреби аналізу з метою виявлення певних тенденцій тощо. Найбільш за­гальні ознаки, за якими можна поділити страховий ринок, пред­ставлені на рис.5.1.

Сучасний страховий ринок за територіальною ознакою поділяється на:

S місцевий (регіональний); S національний (внутрішній); S світовий (зовнішній).

В залежності від місця споживання страхових послуг деякі вчені та практики виділяють страхові ринки: S внутрішній; S зовнішній; S міжнародний.

Крім того, страховий ринок можна, поділити за видами страхування:

S особисте страхування;

•S майнове страхування;

S страхування відповідальності тощо.


В свою чергу кожний з цих ринків можна поділити на ок­ремі сегменти у відповідності до підгалузей (підвидів) страхуван­ня, в залежності від форми здійснення страхової послуги, об'єкту страхування, роду небезпек. Наприклад, страхування державно­го майна,'колективного майна, приватного майна тощо. А також страхування будівель, споруд, засобів транспорту врожаю тощо. Або страхування від нещасних випадків, страхування дітей, стра­хування додаткової пенсії, змішане страхування життя, страху­вання до повноліття тощо.

За типом державного регулювання страхові ринки поділя­ються на:


S авторитарний (жорсткий) тип - це коли кожний кон­кретний вид страхування проходить процедуру ліцен­зування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-господарській діяльності страхової компанії; конкуренція між стра­ховиками чітко регламентується;

•S ліберальний (м 'який) тип передбачає, що операції по страхуванню хоча й підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий;

•S змішаний тип використовує в певній мірі два зазначе­них підходи - виважена система регламентації діяль­ності страхових компаній поєднується з досить гнуч­кими підходами, які дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції.

За напрямком розвитку страховий ринок поділяється на: S екстенсивний, який передбачає швидке зростання кількості страхових компаній з невисоким рівнем пла­тоспроможності та звуженим асортиментом страхо­вих послуг;

S інтенсивний, який передбачає укрупнення страхових компаній, збільшення власного капіталу, покращення фінансового стану, розширення асортименту страхо­вих послуг.

За станом попиту на страховому ринку він буває: S насичений; S ненасичений.

Наведений перелік ознак для класифікації страхового рин­ку не є вичерпним, тому її вибір залежить від багатьох факторів та цілей створення. Наприклад, є пропозиції поділяти страховий ринок за сегментами у сфері маркетингових досліджень. В прак­тичному плані найбільш часто використовуються наступні озна­ки: за місцем споживання страхових послуг, за видами, галузями, підгалузями страхування та за типом державного регулювання страхового ринку.

Товар, що пропонується на страховому ринку, є строковою послугою. А перелік видів страхування, якими може користувати­ся страхувальник, відображає асортимент страхового ринку.

Отже, страховий ринок визначається за трьома основани­ми підходами, має свої умови функціонування, виконує певні функції, класифікується за відповідними ознаками. Страховий


ринок представляє собою складну багато факторну динамічну си­стему за внутрішнім змістом га зовнішнім оточенням з власною структурною будовою та інфраструктурою.

Практика страхування свідчить, що страховий ринок мас могутні важелі свого саморозвитку, такі як: ініціатива, підприємливість, стимули до найбільш повного задоволення по­треб страхувальників. А державне регулювання якісно доповнює ринковий механізм страхування.

5.2. Структурна будова страхового ринку

Страховий ринок представляє собою досить складне явище, має свою внутрішню структурну будову та зовнішнє оточення. Його внутрішня будова, з одного боку, представлена суб'єктами страхового ринку, з іншого - страховими продуктами, що ре­алізуються. Зовнішнє оточення представлено ланками фінансової системи держави та сферою міжнародних фінансів, зв'язок з яки­ми визначається за напрямками руху грошових потоків.

Внутрішня структурна будова страхового ринку за суб'єктами страхових відносин представлена трьома основними секторами:

•S 1-й сектор - уповноважений орган державного нагля­ду за страховою;

S 2-й сектор - структурні елементи страхового ринку -

страховики страхувальники та об'єднання страховиків;

^ 3-й сектор - елементи інфраструктури - страхові та не-

страхові посередники.

Перший сектор - Департамент фінансових установ та ринків міністерства фінансів України, структура якого представлена на рис.5.2.

Другий сектор структурної будови страхового ринку Ук­раїни представлений (рис.5.3):

•S страховиками - страховими компаніями, перестрахо-виками у формі акціонерних, повних, команди гшіх товариств або товариств з додатковою відповідальністю, державних страхових компаній; S страхувальниками - юридичними особами, фізичними особами, фізичними особами, Ідо займаються підприємницькою діяльністю;


•S об'єднаннями страховиків - страхові бюро; страхові пули, товариства взаємного страхування, спілки, асоціації та інші об'єднання страховиків.

Страховиками в Україні визнаються фінансові установи, які створені у відповідних формах (рис.5.3) та у встановленому по­рядку отримали ліцензію на здійснення страхової діяльно* ы. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-рези­дентами України.

Акціонерна форма організації страховика найбільш пошире­на в Україні. Створюється за допомогою централізації грошових коштів за допомогою продажі акцій. Бувають відкриті, закриті, кептивні акціонерні страхові компанії.


Товариства повні, командній!, з додатковою відповідальністю представлені на страховому ринку менше, ніж акціонерні. Створюються за рахунок внесків засновників. Різняться межею майнової відповідальності засновників за зо­бов'язаннями організації. Створення страхових компаній у формі товариства з обмеженою відповідальністю в Україні заборонено.

Державні страхові компанії - це форма організації страхо­вого фонду державою. Формуються на підставі заснування дер­жавою або націоналізацією акціонерних страхових компаній. Як правило, функціонують в конкретному сегменті ринку (страху­вання експортних кредитів, медичне страхування іноземних гро­мадян, які заїжджають в Україну, обов'язкове страхування від не­щасних випадків на залізничному транспорті).

Моторне (транспортне) бюро є об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідаль­ності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам; участь у ньому страховиків, що здійснюють страхування даного виду, є обов'язковою.


Авіаційне бюро є об'єднання страховиків, які приймають на страхування авіаційні ризики; участь у ньому є добровільною.

Морське бюро об'єднує страховиків, яким дозволено займа­тись страхуванням морських ризиків, на добровільних засадах.

Страхові пули - Ядерний пул - с обов'язковою формою об'єднання страховиків, які мають дозвіл на страхування відповідальності операторів ядерних установок за шкоду, що мо­же бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Товариства взаємного страхування - є формою об'єднання гро­мадян та юридичних осіб з метою захисту своїх майнових інтересів.

Спілки, асоціації (Ліга страхових організацій України) -об'єднання страховиків на добровільних засадах з метою захисту інтересів своїх членів та здійснення соціальних програм; не мо­жуть займатись страховою діяльністю.

Третій сектор страхового ринку представлений елементами інфраструктури, до складу якої входять (рис.5.4):

прямі посередники - с фахові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; пере­страхові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник;


S непрямі посередники - ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр) та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджас-тер, диспашер);

S нестрахові посередники - виконують роботу другого напрямку.

Посередники на страховому ринку України існують з момен­ту його виникнення наприкінці 80-х років. Вони були представ­лені тільки страховими агентами. Професійні страхові посеред­ники почали з'являтись на страховому ринку в середині 90-х років в особі страхових брокерів. У вересні 1997 р. дев'ять про­фесійних страхових посередників заснували Асоціацію про­фесійних посередників України (АПСПУ).

Страхові агенти (обов'язкової реєстрації немає) - юридичні особи, для яких посередницька діяльність на страховому ринку є виключним видом діяльності (страхові агентства); інші юридичні особи, що поєднують посередницьку діяльність з іншими видами підприємництва; громадяни-підприємці, що працюють на основі агентської угоди; фізичні особи, що працюють за контрактом; страхові компанії, що мають агентські угоди з іноземними стра­ховиками; спеціалізовані об'єднання страховиків.

Страхові брокери (підлягають обов'язковій державній реєстрації) - юридичні особи, громадяни-підприємці, представ­ництва іноземних страхових брокерів, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України.

Андеррайтер (оцінювач страхових ризиків) - діє від імені страховика та має право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договорів страхуван­ня на основі норм страхового права.

Сюрвеєр (оцінювач страхових ризиків)- інспектор чи агент страховика, здійснює огляд майна, яке приймається на оцінку, визначає ймовірність реалізації страхового ризику.

Аварійний комісар (оцінювач страхових збитків) - встановлює причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило займається дорожньо-транспортними пригодами.

Аджастер (оцінювач страхових збитків) - діє від імені стра­ховика при вирішенні та врегулюванні заявлених претензій стра­хувальників.

Диспашер (оцінювач страхових збитків) - спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки при загальній аварії, розподіляє збитки між судном, вантажем та фрахтом.


Окрім того, в інфраструктурі страхового ринку працюють нестройові посередники, які здійснюють консультаційні, інфор­маційні, рекламні, кредитно-банківські, фінансові, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги.

5.5. Регулятори та інструменти страхового ринку

На страховому ринку України діють певні його регулятори, а процес страхування здійснюється за допомогою відповідних інструментів.

Головними ринковими регуляторами, які впливають на всі йо­го структурні елементи, на формування ціни страхової послуги є:

*. податки;

S інші обов'язкові платежі (збори, внески, відрахуван­ня);

S біржова страхова діяльність.

Особливості оподаткування страхування досить специфічні для кожного окремого національного ринку.

Так, у відповідності до Закону України „ Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, пе­редбачено певний порядок оподаткування страховиків.

На відміну від загальноприйнятої практики, коли оподатку­вання базується на загальних критеріях, тобто на принципах опо­даткування прибутку, в Україні оподатковуються валові доходи від страхової діяльності (окрім страхування життя) за ставкою 3%.

Валові доходи від страхування життя оподатковуються дво­ма способами:

1. Якщо договір страхування достроково розірваний
(термін дії договору не може бути меншим, ніж 120 ка­
лендарних місяців, а в перехідний період - до 2003 р. -
не менше 60 календарних місяців для осіб старше 50-ти
років), то застосовується ставка 6%.

2. Якщо за інших умов, то застосовується порядок, як і
при ризикових видах страхування, тобто оподатку­
вання здійснюється за ставкою 3%.

Доходи від інших видів діяльності, що не пов'язані із страху­ванням - інвестиційної; від реалізації основних засобів чи нема­теріальних активів, що вибувають; від операцій з борговими зо­бов'язаннями; штрафи тощо - оподаткування здійснюється на за­гальних умовах, тобто за ставкою 30%.


Інші обоє 'язкові платежі, такі як до цільових позабюджет­них державних фондів, місцеві податки та збори, інші податки та збори здійснюються на загальноприйнятих засадах господарюю­чого суб'єкта відповідної організаційної форми.

Біржа є універсальним регулятором ринкових відносин. Біржова страхова діяльність в Україні в чистому виді відсутня, так як і пряма біржова страхова діяльність в сучасних умовах не здійснюється практично ні в одній країні світу. Проте роль біржі у світовому масштабі виконує страховий ринок „Ллойд", який здійснює продажу полісів за такими основними напрямками: страхування морських, не морських, авіаційних, автомобільних ризиків.

Основним інструментом страхового ринку являється до­говір страхування, який повинен відповідати вимогам, що закла­дені в ст. 16 Закону про страхування. А саме:

S повинен укладатись відповідно до правил страхування; S повинен містити чітко зазначені вимоги щодо назви документу, назви та адреси страховика й страхуваль­ника, зазначенню об'єкта страхування, розміру стра­хової суми та страхових виплат, переліку страхових випадків, розміру страхових внесків, величини страхо­вого тарифу, терміну дії договору та порядку припи­нення його дії, умов здійснення страхових виплат, пе­реліку причин відмови у страховій виплаті, прав та обов'язків сторін, тощо.

Валюта страхування обмежується дією валютного законо­давства та валютними застереженнями в Україні: страхові пла­тежі вносяться лише у грошовій одиниці України, а нерезиден­ти- окрім зазначеного можуть і у вільно конвертованій іно­земній валюті. Страхова виплата здійснюється у тій валюті, яка передбачена договором страхування.

Законодавством України встановлені певні вимоги щодо припинення дії договору страхування та умов визнання його недійсності.

Іншим інструментом на страховому ринку України є стра­ховий поліс, який підтверджує факт укладання договору страху­вання, в деяких випадках замінює сам договір (страхування від нещасних випадків школярів, майна громадян, цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо) тобто, там, де застосовуються загальні правила та умови страхування чи страхові тарифи, обмежені державою.


Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...