Непропорційне страхування, його характеристика
Непропорційне страхування відноситься до часткового страхування. Методи непропорційного страхування призначені для розширення можливостей з управління ризиками за допомогою страхування. А саме, воно дозволяє використовувати різні підходи для фінансування ризиків в залежності від їх розміру та походження в одному договорі страхування. Розрізняють наступні системи непропорційної о страхування: •/ першого ризику; •S дрібної частки (дробової частини); S граничного страхового забезпечення; S страхування граничних ризиків. При страхуванні за системою першого ризику (система страхування перших збитків) збиток при настанні страхового випадку відшкодовується повністю тільки в межах страхової суми, що зазначена в договорі страхування. Збиток в межах страхової суми називається в страховій практиці „першим ризиком". Алгоритм розрахунку страхового відшкодування за цією системою можна представити наступним чином: Q = Z = S. Якщо збиток перевищує страхову суму, то витрати по його компенсації та ліквідації наслідків несе сам страхувальник. Різниця між страховою вартістю і страховою сумою називається „другим ризиком". Зазначена система страхування має свої переваги й недоліки. Перевагою страхування за системою першого ризику є те, що страхувальник отримує певну вигоду за рахунок зменшєштя розміру страхової премії, оскільки ризик, що передається страховику, зменшується. Ймовірність виникнення великих збитків зменшується із збільшенням їх розміру. Отож, катастрофічні збитки мають найменшу ймовірність виникнення. Тому для страхувальника має ценз відмовитись від сплати додаткової частини страхової премії за рахунок відмови від покриття граничних збитків.
Недоліком цієї системи страхування є ч е, що великі, мас-пнабні ризики, які можуть мати тяжкі наслідки для страхувальника, залишаються на його власному утриманні. А відтак, перед страхувальником знову ж постає проблема управління та фінансування ризиків. Страхування за системою дрібної частки (дробової частини) передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За цією системою страхове відшкодування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показаної вартості об'єкту страхування. Тобто відповідальність страховика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми. Можливі два варіанти встановлення показаної вартості: S показана вартість дорівнює дійсній вартості об'єкта; •/ показана вартість менша від дійсної вартості об'єкта. Якщо показана вартість застрахованого об'єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки тотожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показана вартість об'єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується аналогічно, як за системою пропорційної відповідальності. Страхування за системою граничного страхового забезпечення передбачає встановлення завчасно певної межі відповідальності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта (чи відсотка) покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням встановленої межі (коефіцієнта чи відсотку) на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом. Система граничного страхового забезпечення (граничної страхової відповідальності) використовується при страхуванні сільськогосподарських ризиків, фінансових, кредитних, інвестиційних тощо.
На практиці можлива ситуація, коли страхування здійснюється на випадок настання граничних збитків. Тобто можливе настання великих збитків, що перевищують певну величину, зафіксовану в договорі страхування. У цьому випадку необхідно особливо ретельно підходити до вибору страхової компанії, щоб вона володіла достатніми фінансовими ресурсами для виконання взятих зобов'язань. Страхування граничних збитків будується за таким же принципом, що й використання франшизи. Тільки франшиза розташовується в сфері невеликих та середніх ризиків, а страхування граничних збитків відбувається в сфері великих, масштабних ризиків. 6.5. Франшиза, її види та порядок використання Розглянуті системи та методи страхування вказували на участь страховика у покритії збитків при настанні страхового випадку. А особисту участь страхувальника в покритті збитків при настанні страхового випадку виражає франшиза. Франшиза, з одного боку, с принципом страхування, що показує звільнення страховика від частини покриття збитків, вказує на граничний мінімальний розмір збитку, на який не розповсюджується страхове покриття, з іншого використовується для виключення із страхового покриття збитків, що не перевищують певної граничної величини. Договір страхування із використанням франшизи передбачає як збереження ризику страхувальником, так і передачу його страховику. При цьому останній зменшує розмір страхової премії. Франшиза розміщується в сфері незначних збитків, які відносно часті та передбачувані, а їх страхування є невигідним для страховика. Розмір франшизи задається або у відсотках по відношенню до страхової суми, або в абсолютній величині (гривнях). Проте зустрічається варіанти, коли франшиза встановлюється і як частка від страхової вартості об'єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку. Розрізняють безумовну (що вираховується) - deductible -франшизу та умовну (що не вираховується). В особливих випадках в договорі страхування може бути передбачена сукупна -aggregate - франшиза, яка найчастіше застосовується при перестрахуванні (рис. 6.2). За безумовною франшизою збиток у всякому разі відшкодовується сграхувальнику за вирахуванням із розміру збитків встановленої франінизи. Таке страхування називається страхуванням за принципом „все і всякий" (адже відшкодовується все і кожний збиток за вирахуванням франшизи) найчастіше застосовується при страхуванні автотранспорту та деяких інших об'єктів. Це дає змогу страховикам уникати розрахунків за дрібними ризиками, що суттєво зменшує втрати на ведення страхової справи.
При страхуванні з умовною франшизою страховик звільняється від компенсації збитку, якщо понесені збитки менше розміру франшизи. А якщо ці збитки більше франшизи, то страховик виплачує її повністю. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правилами страхування може бути встановлена певна кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. А якщо хвороба застрахованого тривала довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності. При застосуванні сукупної франшизы всі понесенні страху-. вальником збитки додаються за певний період часу, а із сумарного збитку вираховується франшиза. Умовна франшиза забезпечує більш повне страхове покриття, ніж безумовна. А сукупна франшиза займає проміжне місце між ними. Звісно, вартість страхування, тобю розмір страхової премії, залежить від вибору франшизи. Для встановлення вигідності того чи іншого виду застосування франшизи необхідно знати характер розподілу передбачуваних збитків за ступенем ваги та частоти виникнення. Далі необхідно розрахувати розмір страхового відшкодування при встановленні різних видів франшизи, а далі - порівняти розрахункові результати із розміром страхової премії, яку пропонує заплатити страховик, у кожному розрахунковому випадку. Страховики досить часто заохочують страхувальників до збільшення розміру франшизи шляхом надання пільг у сплаті страхових платежів тощо. Застосування франшизи сприяє поєднанню самострахування із страхуванням. Адже суб'єкти господарювання для покриття дрібних, рідше - середніх ризиків, створюють власні фонди ризику - резервні фонди.
Рекомен давана література 1. Базплевич В.Д., БазилевІІч К.С. Страхова справа. - К.: Товариство 2. Баторин В. Г., Шерменев М. К. Сборник задач по государствен 3. Біленчук П. Страхове право України: поняття, завдання, принципи. 4. Белі паш тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і го 5. Внукова Н.М. Практикум із страхування. Випуск 1.- К.: Лібра, 6. Гвозденко А.А. Основы страхования: Учебник. - М.: Финансы и 7. Борисова В. А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм 8. Бридун Є. С. Страхова справа. Посібник для розв'язування задач для 9. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. - К.: Товариство "Знан Ю.Кашенко О.Л., Борисова В.А. Соціатьно-економічні основи страхування: Навчальний посібник. - Суми: Видавництво "Університетська книга", 1999.-252с. 11.Практикум по страховому делу: Учеб, пособие для вузов / Под ред. В. И. Рябикина. - М.: Финстатинформ, 1998. - 72 с. (с.26 - 33). 12.Ротова Т. А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посіб. - К.: Київ, нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - 402 с. 13.Хохлов Н. В. Управление риском: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 239 с. (с. 114 - 118). 14.Шахов В. В. Страхование: Учебник для вузов. - М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1997. - 311с. 15.Шелехов К. В., Бигдаш В.Д. Страхование: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 1998. - 424 с. - Библиогр.: с.412 - 415 (с. 41 - 43, 76 - 79). Питання для самоперевірки 1. Що розуміють під методами та системами страхування? 2. Які є методи та системи сграхування, що застосовують 3. В чому полягає зміст повного та часткового методів 4. Які системи відносяться до пропорційного страхування? 5. Які системи відносяться до непропорційного страхуван 6. Який порядок розрахунку страхового відшкодування за 7. Що таке франшиза? Які її види? 8. Які фактори впливають на застосування тієї чи іншої си 9. Яку роль виконує франшиза в страхуванні? 10. Як визначити розмір страхового відшкодування при за 11. Чому існує декілька методів та систем страхування? 12. Яку суперечність страхових відносин вирішує застосу 13. Як впливає застосування методів та систем страхування 14. Як визначити доцільність та ефективність застосування
Читайте также: Баланс, его экономическая характеристика и порядок составления Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|