Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Методики визначення фінансового стану позичальника.




Останнім часом комерційні банки застосовують цілу низку різноманітних методик для визначення кредитоспроможності і платоспроможності потенційних позичальників. В основу цих методик покладено рейтингову оцінку позичальника (визначення класу), згідно з якою визначається сумарна кількість балів показників фінансового стану та суб’єктивних показників, що відображають кредитну історію.

Існує декілька базових методик для оцінки кредитоспроможності підприємства – позичальника.

Стандартною є методика, запропонована НБУ, яка передбачає наступний набір коефіцієнтів:

Назва показника Розрахункова формула Пояснення складових формули
Коефіцієнт миттєвої ліквідності КЛ1 = АВ / ЗП   більше 0,2 АВ – високоліквідні активи ЗП – поточні (короткострокові) зобов’язання
Коефіцієнт поточної ліквідності КЛ2 = АЛ / ЗП   більше 0,2 АЛ – ліквідні активи ЗП – поточні (короткострокові) зобов’язання
Коефіцієнт загальної ліквідності КЛ3 = АО / ЗП   більше 2 АО – оборотні активи ЗП – поточні (короткострокові) зобов’язання
Коефіцієнт незалежності КН = ЗК / ВК не більш ніж 1,0 ЗК – залучені кошти ВК – власний капітал
Рентабельність активів РА = ПЧ / А ПЧ – чистий прибуток А – активи
Рентабельність продажу РП = ПЧ / ОР ПЧ – чистий прибуток ОР – обсяг реалізації продукції

 

За допомогою наведеної методики НБУ комерційними банками на сьогодні розроблено багато методик оцінки кредитоспроможності позичальника. Ці методики відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника.

Оцінка кожного показника фінансового стану позичальника проводиться на порівняному аналізі і знанні всього стану економіки шляхом побудови динамічних рядів кожного показника. Такий аналіз дозволяє простежити еволюцію фінансово – господарської діяльності позичальника і передбачити її стан в майбутньому.

Кожному з зазначених показників присвоюється відповідна кількість балів, на підставі яких і визначається рейтингова оцінка (клас) позичальника.

Аналіз грошового потоку - спосіб оцінки кредитоспроможності клієнта ко­мерційного банку, в основу якого покладено використання фактичних показни­ків, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді. Цей метод принципово відрізняється від методу оцінки кредитоспроможності клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких будується на сальдо­вих звітних показниках. Аналіз грошового потоку полягає у зіставленні відпли­ву і припливу коштів у позичальника за період, відповідний строку позички.

Модель аналізу грошового потоку побудована на групуванні елементів прип­ливу і відпливу коштів за сферами управління підприємством. Цим сферам у мо­делі аналізу грошового потоку можуть відповідати такі блоки: управління прибутком підприємства; управління запасами та розрахунками; управління фінансовими зобов’язаннями; управління податками та інвестиціями; управління співвідношенням власного капіталу і кредитів.

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі місця управління підприємством. Наприклад, відплив коштів може бути пов’язаний з уп­равлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими плате­жами (податки, проценти, дивіденди). Виявлення слабких місць менеджменту використовується для розробки умов кредитування, відображених у кредитному договорі.

Для розв’язання питання про доцільність і розмір видачі позички на віднос­но тривалий строк аналіз грошового потоку здійснюється не тільки на основі фак­тичних даних за минулі періоди, а і на основі прогнозних даних на планований період. Фактичні дані використовуються для оцінки прогнозних даних. В осно­ві прогнозу величини окремих елементів припливу і відпливу коштів покладене їх середнє значення за минулі періоди та плановані темпи зростання виручки від реалізації.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...