Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Доктринальне визначення поняття банківської діяльності.

Стр 1 из 12Следующая ⇒

Тема 1. Банківська діяльність та банківське право

1. Банківська діяльність та банківська операція.

2. Правовий режим діяльності банків.

3. Місце банківського права в системі права України.

4. Банківське законодавство.

Банківська діяльність та банківська операція

Доктринальне визначення поняття банківської діяльності.

Поняття банківської діяльності отримало своє достатньо чітке визначення у законодавстві України, зокрема, у Законі України «Про банки і банківську діяльність». Дефініція, приведена у ст. 2 цього закону, є легальним визначенням цієї сфери господарської діяльності. Такі формальні дефініції мають властивість виникати, змінюватися та зникати в залежності від особливостей становища банківської системи в певний часовий період та під впливом чисельних економічних, політичних, соціальних чи юридичних факторів. Тому перед тим, як звернутися до визначень, приведених у чинному законодавстві, спробуємо виділити сутнісні характеристики банківської діяльності, так би мовити, в теоретичному, абстрагованому від конкретного законодавчого масиву, плані. Мета цього аналізу – показати економічний зміст та окреслити правову форму банківської діяльності, що дозволить у наступному чітко відмежувати її від інших видів господарської діяльності, включаючи фінансову діяльність.

Проаналізуємо феномен банківської діяльності, застосовуючи такі поняття, як а) об’єкт банківської діяльності, б) суб’єкт банківської діяльності, в) зміст банківської діяльності та г) мета банківської діяльності. Відповідно:

а) об’єктомбанківської діяльності у ринковій економіці виступають гроші.[1] В спеціалізованій літературі історія банківської діяльності традиційно пов’язується із виникненням грошей і здійсненням обмінних, розрахункових та інших операцій із ними як професійної активності певних суб’єктів, починаючи із стародавніх міняйл та лихварів та закінчуючи сучасними банками, перші прототипи котрих виникли в період раннього капіталізму.[2] З часом у поле такої професійної діяльності у відповідь на потреби економіки почали надходити інші цінності, здатні виконувати специфічні функції грошей, а саме функції бути засобом платежу та засобом зберігання і нагромадження вартості. Це, зокрема, цінні папери, банківські метали, а також грошові зобов’язання (тобто право кредитора отримати грошовий борг та зустрічний обов’язок боржника сплатити такий борг). Слід підкреслити, що вказані цінності є об’єктами діяльності не тільки банків, а й інших фінансових установ, а тому вони скоріше повинні бути визначені як об’єкти не тільки банківської, а фінансової діяльності в цілому. Стосовно ж банків, то до ідентифікації цінних паперів, банківських металів, а також грошових зобов’язань як об’єктів їх діяльності доцільно застосовувати поняття із більш об’ємним змістом, а саме іменувати ці об’єкти як «об’єкти діяльності банків»;

б) зрозуміло, що суб’єктами банківської діяльності виступають тільки банки, і відірвати банківську діяльність від банків неможливо. Контрагентами банків (тобто їх діловими партнерами або споживачами) можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи, не обмежені законом у відповідній частині правосуб’єктності. В значній мірі реалізація банківської діяльності залежить від волевиявлення контрагентів банків, однак дії останніх є свого роду середовищем, в яке скерована активність банків і у якому основним суб’єктом виступає завжди банк як уповноважена на ведення банківської діяльності фінансова установа.

У цьому зв’язку слід вказати, що правове становище банків характеризується наявністю у них виключної господарської компетенції на ведення банківської діяльності.[3] З іншої сторони, юридичним особам, які не є банками, забороняється здійснення сукупності операцій, які становлять (як буде показано нижче) серцевину банківської діяльності. У випадку, якщо юридична особа приймає участь у операції, віднесеній законом до компетенції банків, вона не набуває статусу банку: це буде фінансова операція в межах статутної діяльності суб’єкта підприємництва (наприклад, кредит, що видається кредитною спілкою, або ж факторинг чи лізинг як операції спеціалізованих фінансових установ, розрахункові операції Державного казначейства України тощо). Суб’єкти господарювання, які здійснюють окремі банківські операції у процесі ведення своєї господарської діяльності, не можуть бути кваліфіковані як банки, оскільки вони позбавлені всієї повноти виключної господарської компетенції банків та не володіють специфічними реквізитами банків (наприклад, це найменування «банк», кореспондентський рахунок у НБУ, необхідність виконання економічних нормативів, особливості процедури реєстрації та ліцензування тощо);

в) змістом банківської діяльності завжди були дії, пов’язані із забезпеченням реалізації властивих грошам функцій бути, по-перше, засобом платежу у товарному обміні, а по-друге, засобом зберігання і нагромадження вартості. [4]

Слід звернути увагу на те, що банки забезпечують здійснення безготівкових розрахунків як в національних економіках, так і у сфері ЗЕД, де відбуваються міжнародні розрахункові операції. Крім цього, саме через банки впроваджуються новітні технології розрахунків, наприклад, розрахунків з допомогою платіжних карток чи шляхом використання так званих «електронних грошей». Здійснюючи у вигляді професійної діяльності безготівкові перекази, а також забезпечуючи в економіці готівковий оборот, банки створюють національний та міжнародний платіжний простір, тим самим сприяючи ефективній реалізації функції грошей бути засобом платежу.

З іншого боку, гроші, доручені клієнтами банку на зберігання чи в управління, не тільки зберігаються, але й примножуються за рахунок нарахування відсотків з доходу від операцій банків із цими коштами (що дозволяє, як мінімум, убезпечити нагромаджені заощадження від інфляційного знецінювання). Через залучення вкладів (депозитів) фізичних осіб та юридичних осіб банки створюють для своїх клієнтів ефективну систему акумулювання заощаджень, що означає функціонування грошей як засобу зберігання та нагромадження вартості.

Діючи як оператори грошових потоків, банки своєю діяльністю фактично опосередковують статику (тобто нагромадження) та динаміку (тобто перекази) коштів в економіці. Враховуючи це, законодавець у ГК України (ч. 3 ст. 333) визначає банківські установи суб’єктами фінансового посередництва, яким є діяльність, пов’язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів;

г) метою банківської діяльності, як і будь-якої іншої підприємницької діяльності, є отримання прибутку. Зокрема:

- банки мають можливість з прибутком для себе вводити в обіг попередньо вилучені з нього (накопичені на вкладах у банках) гроші клієнтів;

- монополізувавши функцію здійснення безготівкових платежів через рахунки суб’єктів господарювання та інших осіб, банки, з однієї сторони, за рахунок накопичення залишків коштів на рахунках клієнтів трансформували поточні платежі в джерело стабільних кредитних ресурсів, а з іншої – отримують дохід у вигляді плати за проведення розрахункових операцій.

Таким чином, у банківській діяльності гроші по-суті перетворилися в товар, який банки оплатно залучають у своє розпорядження для того, щоб а) розмістити його під відсотки у кредитах та в інших активних операціях, та б) від обслуговування обігу котрого вони одержали комісійні доходи. З цієї підстави деякі дослідники, наприклад, Орлюк О.П., підкреслюють, що банківська діяльність є особливим видом підприємницької діяльності, в якій кінцевою метою для учасників банківських установ є отримання прибутків. Тобто метою діяльності кожного банку є «максималізація отримання прибутків від операцій та мінімізація ризиків втрат і банкрутства».[5]

Саме така підприємницька мета постійно штовхає банки на вдосконалення традиційних та впровадження нових банківських операцій і технологій, що створює можливість підвищення рентабельності банківської діяльності.

Висновок: з доктринальної точки зору банківська діяльність - це діяльність по збереженню, обігу та розміщенню грошей, яку здійснюють банки з метою отримання прибутку та через котру зусиллями банків реалізуються функції грошей бути засобом платежу у товарному обміні та засобом зберігання і нагромадження вартості.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒