Загальна характеристика комедій Шекспіра

Протягом 90-х років Шекспір написав десять комедій. Сюжети для них він брав з різних джерел: італійських новел, античних і сучасних творів, з реальної дійсності. Драматург часто переносив події у різні країни, особливо в південні.

Світ комедій становить усе прекрасне в житті - кохання, дружба, музика, поезія, природа. В цьому світі діють люди молоді, добрі. Герої комедій нерідко зустрічаються з перешкодами на шляху до щастя, стикаються в житті з жорстокістю і несправедливістю, але ніколи не схиляються перед злом, а рішуче встають на боротьбу з усіма його проявами і завжди перемагають.

Комедії Шекспіра вражають багатством і широтою життєвого матеріалу, дивовижною різноманітністю людських характерів і натур: кожний із 180 персонажів, виведених у комедіях,- неповторна індивідуальність.

Мистецтво Шекспірової комедії формувалося поступово і досягло зрілості у другій половині 90-х років. З ранніх комедій особливо характерною є «Сон літньої ночі». Характерна особливість героїв комедії - це здатність вільно віддаватися своїм почуттям. На розкритті цих різноманітних почуттів Шекспір і зосереджує увагу. «Сон літньої ночі» - одна з найбільш життєрадісних гуманістичних комедій.

Для комедій, написаних у другій половині 90-х років, характерні нові особливості. П'єси зберігають життєрадісний характер, віру в перемогу добра, проте світ, який постає в них, позначений гострішими протиріччями, більше місця в ньому займають персонажі негативні, носії зла, виразніше звучать сумні мотиви, складнішими стають людські характери. Все це помітно уже в «Венеціанському купці». Як і в інших комедіях, тут поєднуються різні сюжетні мотиви: розгортаються цікаві й поетичні любовні історії, відтворюються сцени в дусі фарсової народної традиції. Але, на відміну від них, на перший план комедії висувається непримиренний конфлікт соціального характеру між купцем християнином Антоніо і лихварем євреєм Шейлоком. Серію веселих комедій Шекспіра першого періоду завершує «Дванадцята ніч» У другому періоді творчості написано ще три комедії: «Троїл і Крессіда», «Кінець діло вінчає», «Міра за міру». В науковій літературі їх називають понурими комедіями. В них вже немає ідеалізованого світу радості й щастя, високого, світлого кохання.

Загальна характеристика трагедій Шекспіра.

Творчість Шекспіра умовно поділили на три періоди:

1) 1590—1601 рр.;

2) 1601—1608 рр.;

Рр.

У другий період творчості належать найвідоміші трагедії Шекспіра: «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет».

· Трагедії Шекспіра - соціальні трагедії. На відміну від його комедій (де герой керується своїми почуттями), герой тут надходить згідно з кодексом честі, згідно людської гідності.

· У шекспірівських трагедіях минуле героя зовсім невідомо чи відомо лише у загальних рисах, воно не є визначальним чинником у долі героя (наприклад, Гамлет, Отелло).

Основою концепції шекспірівських трагедій є розуміння людини як творця власної долі. Така концепція була характерною для літератури і мистецтва епохи Відродження.