Управління як категорія людського розвитку

Управління є методом здійснення керівництва економічни­ми і соціальними ресурсами для розвитку адміністративних структур на об'єктовому, місцевому, регіональному та держав­ному рівнях. Механізми управління соціоекосистемами реалізуються урядовими, бізнесовими та громадськими структура­ми. Найбільшу роль в управлінні відіграють органи влади. Про­грамою розвитку ООН [11] введено поняття "належне управлі­ння", яке вирішує питання про розміщення ресурсів та управ­ління ресурсами для розв'язання колективних проблем і харак­теризується широкою участю людей в управлінні, прозорістю, звітністю, верховенством закону, продуктивністю та рівними правами. Належне управління забезпечує необхідні умови для людського розвитку — стабільність, безпеку та сприятливий підприємницький клімат. Розвиток підприємницької діяльності, який супроводжується економічним зростанням, новими інвес­тиціями, створенням робочих місць гальмується без належного управління. Взаємозв'язок між людським розвитком і управ­лінням демонструє практика багатьох країн, зокрема, колишнього СРСР, де значні кошти вкладалися у сільське господарство, промисловість, перш за все важку та оборонну. Така бюджетна політика не дозволила підвищити добробут населення. У 70-х роках СРСР вкладав великі кошти, але адекватних позитивних результатів не отримав. Залишковий принцип фінансування виробництва товарів і продуктів повсякденного вжитку призвів до черг; заощадження на очисних спорудах, інших природозахисних заходах, на інвестуванні охорони праці та безпеки життєдіяльності людини — до деградації природного довкілля, професійних захворювань, високого виробничого та побутового травматизму і смертності. Некваліфікована інвестиційна політики тодішнього керівництва негативно відбилася на якості життя переважної більшості населення і в певній мірі стала причиною занепаду і розпаду колись могутньої держави. Наукові дослідження багатьох країн довели, що низька ефективність інвестицій та повільний людський розвиток як правило пов'язані:І неефективним управлінням. Лише активна участь громадськості у процесі управління дозволяє досягти суттєвих позитивних змін — максимальної ефективності та результативності національного виробництва, споживання та інвестиційної пол­ітики, тобто тих показників, що визначають людський розви­ток.

Підвищення рівня життя на основі економічного зростання країни залежить від ступеню залучення усіх верств суспіль­ства, у тому числі первинних, нижчих його класів, до процесу розробки пропозицій, створення дієвого механізму їх реалізації з тим, щоб якомога більше талановитих людей брали учать у прийнятті рішень. Проявом ефективності рішень є підйом інве­стицій, виробництва та споживання. Центральна влада не по­винна розробляти рішення самостійно. Тільки партнерство на усіх рівнях урядування, громадянського суспільства і вироб­ництва за умов верховенства закону може привести до успіху. Україна має високий рівень освіти населення. Але одночасно їй бракує його волі, активності; традицій, досвіду, бажання брати безпосередню участь у розбудові демократичного національно­го суспільства, забезпеченні його безпечного існування і роз­витку.