Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема 1. Сутність, принципи й роль соціального страхування

План

1. Сутність і необхідність соціального страхування в умовах ринкової економіки.

2. Становлення і розвиток соціального страхування.

1. Сутність і необхідність соціального страхування в умовах ринкової економіки.

У ст. 46 Конституції України закріплене право громадян на соціальний захист. Реалізація такого права на практиці – це забезпечення державою достатнього рівня добробуту громадян у визначених випадках передбачених законом.

Відповідно до правового акту МОТ основою сучасної системи соціального захисту є 9 основних видів соціальної допомоги:

· допомога при хворобі, безробітті, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, по старості;

· допомога родинам;

· допомога по вагітності і родам;

· допомога по інвалідності;

· допомога у випадку втрати годувальника.

У багатьох країнах діє система взаємодоповнюючого соціального страхування, що містить у собі такі елементи як:

1. Державне соціальне забезпечення;

2. Корпоративні соціальні програми;

3. Індивідуальне (часткове) страхування.

Сьогодні функціонують 4 моделі соціального захисту:

1. Соціально-демократична модель скандинавських країн – держава бере на себе значну відповідальність у питаннях соціального захисту населення;

2. Неоліберальна модель (США) – проблеми відносно питань соціального захисту у відносинах між підприємствами і найманими робітниками вирішуються переважно за участю профспілок;

3. Неоконсервативна модель (Німеччина) заснована на тому, що відповідальність окремого підприємця замінена системою колективної відповідальності під контролем держави;

4. Система Бевериджа (Англія, Ірландія) – головним завданням держави є захист мінімальних доходів громадян.

Система соціального захисту в Україні в більшому ступені відповідає німецької моделі.

Основними складового соціального захисту в Україні є:

· соціальне забезпечення;

· соціальна допомога;

· соціальне страхування.

Соціальне забезпечення – надання окремим категоріям громадян соціальних виплат за рахунок бюджетів.

Соціальні виплати малозабезпеченим родинам, родинам з дітьми, жертвам війни і т.д. в умовах трансформаційних перетворень економіки є необхідними і доцільними. Однак вони залежать як від економічної політики уряду, так і складання державного бюджету, механізму їхнього надання. Зменшення фінансових можливостей держави може привести до затримки або зменшення розмірів соціальних виплат.

Система соціальної допомоги також побудована на фінансуванні за рахунок коштів бюджету. Однак ці кошти направляються не фізичним особам, а підприємствам і організаціям як компенсація недоотриманих доходів. (Соціальна допомога надається, наприклад, у формі житлових субсидій).

Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили і захисту громадян у наступних визначених страхових випадках: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттю, досягнення літнього віку і т.д.

Необхідність соціального страхування обумовлена:

1. Наявністю громадян, які не можуть брати участь у суспільно корисній праці, а тому не можуть забезпечити собі певний рівень життя за рахунок заробітної плати.

2. Наявністю громадян, що є працездатними, але не мають можливості реалізувати свій трудовий потенціал.

Система соціального страхування містить у собі соціальні, економічні, фінансові і правові аспекти.

Соціальні аспекти полягають у створенні універсальної і всеохоплюючої системи захисту всього населення від усіх факторів нестабільності.

З фінансової точки зору соціальне страхування виступає інструментом перерозподілу коштів у суспільстві.

Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємств шляхом матеріального забезпечення й охорони здоров'я працівників. Соціальне страхування створює необхідні економічні умови для збереження працездатності економічно активного населення.

З правової точки зору соціальне страхування – це система юридичних норм, що регулюють соціальний захист населення у наступних визначених страхових випадках (передбачених законодавством).

Соціальне страхування це фінансова категорія, яка виражає економічні відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу ВВП шляхом формування фондів коштів і їхнє використання для забезпечення громадян у старості, у випадку тимчасової або постійної втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також охорони здоров'я.

У сфері соціального страхування виникають наступні основні групи фінансових відносин:

· між страховими фондами і юридичними особами, платниками обов'язкових внесків;

· між фондами і найманими робітниками, за рахунок яких формуються доходи бюджету фонду;

· між фондами і державними, місцевими бюджетами в процесі перерозподілу державних фінансових ресурсів;

· між фондами й іншими органами, кошти яких використовуються для фінансового забезпечення соціальних програм;

· між територіальними і центральними органами фондів з метою забезпечення соціальних виплат на регіональному рівні;

· між фондом і окремими категоріями громадян, що одержують за рахунок його коштів матеріальне забезпечення і соціальні послуги;

· між фондами й установами, організаціями, що виконують визначені види робіт (проф. навчання, перепідготовку незайнятого населення);

· між фондами і фінансовими органами в процесі здійснення контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Матеріальною основою цих відносин є національний доход (ВВП).

Соціальному страхуванню властиві (властиві) 2 функції:

1. Розподільна;

2. Контрольна (забезпечує повне і своєчасне надходження коштів у соціальні фонди і їхнє цільове використання відповідно до планових завдань).

Керування коштами соціального страхування здійснюють фонди, створені відповідно окремим видам страхування.

2. Становлення і розвиток соціального страхування.

У Древньому Римі різні організації, колегії поєднували своїх членів на основі професійних, матеріальних і особистих інтересів (підтримка при втраті працездатності, забезпечення похорону).

У XIII в. уперше виникли організаційні основи соц. страхування в м. Дубровик на Балканах, де існувала програма страхування здоров'я на основі внесків застрахованих осіб.

У Середні Століття, гірники Німеччини засновували спільні каси для підтримки потерпілих від нещасних випадків.

Найбільше поширення соціального страхування набуло наприкінці 19 в., що було обумовлено швидким індустріальним розвитком.

Канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк у 1883-1889 р. вперше в світі в законодавчому порядку впровадив систему соціального страхування (страхування на випадок хвороби; від нещасних випадків на виробництві, на випадок інвалідності і старості). Система Бісмарка ґрунтувалася на наступних принципах:

· соціальне забезпечення засноване винятково на праці, а тому обмежено тільки тими особами, що одержали на це право за свою працю;

· обов'язкове забезпечення існує тільки для тих найманих робітників, зарплата яких менше встановленої суми (не можуть користуватися індивідуальним страхуванням);

· установлено паритетне співвідношення між внесками найманих робітників і роботодавців, а також між внесками і виплатами;

· соціальним забезпеченням керують роботодавці і наймані робітники;

· обов'язковість соціального страхування.

У 1942 р. лорд Вільям Бэверидж запропонував нові підходи до політики соціального забезпечення. Рекомендовано було охопити соціальним страхуванням не тільки застрахованих осіб, а також в окремих випадках і членів їхніх родин. План Бэверидржа включаючи в себе 3 принципи соціального забезпечення:

· принцип універсальності – соціальне забезпечення для усіх на усі випадки соціального ризику (гарантований мінімум доходів для усіх). (Суперечило положенням Бісмарка);

· принцип єдності – єдиний внесок надходив в уніфіковану систему національного страхування (за винятком СНСП, що фінансувалося з бюджету);

· інтеграція різних форм забезпечення: страхування, соціальної допомоги й ощадних кас. Цей принцип передбачав координацію соціальної політики, політики охорони здоров'я і політики повної зайнятості.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒