Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Тема 9. Недержавне соціальне страхування




План

 

1. Необхідність та значення недержавного соціального страхування.

2. Субʼєкти недержавного пенсійного забезпечення.

3. Управління пенсійними активами.

4. Пенсійні виплати.

 

 

1. Необхідність та значення недержавного соціального страхування.

 

В Україні передбачається запровадити всі види соціального страхування. Держава повинна створити умови для широкої участі суб'єктів, що надають послуги із соціального страхування, без переваг окремим страхувальникам залежно від форм власності, організаційно-правових форм тощо. Страхувальникам потрібно дати можливість надавати необмежену кількість послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх по­тенційних отримувачів.

Згідно із Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР до добровільного особового страхування на­лежать такі види:

· страхування життя;

· страхування від нещасних випадків;

· страхування додаткової пенсії;

· медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

· страхування здоров'я на випадок хвороби;

· страхування медичних витрат.

Поряд із особовим страхуванням забезпеченням соціально­го захисту населення займається недержавне соціальне страху­вання. В умовах реформування системи соціального страхуван­ня відбувається становлення недержавного пенсійного забезпе­чення та добровільного медичного страхування.

Держава підтримує і розвиває державні види соціального страхування. Стосовно недержавного соціального страхування, то тут наявні негативні моменти, і його зростання відбувається повільно. Вчені вказують на дві причини такого стану. Перша полягає в тому, що недержавне соціальне страхування не витри­мує конкуренції з державним через нерівність первісних умов на ринку, в яких усі види державного страхування є обов'язко­вими. Друга причина полягає у слабкій довірі потенційних суб'єктів до компаній, які надають послуги зі страхування, що пов'язане з так званим «трастовим» періодом розвитку цього сек­тора економіки. З метою подолання недовіри влада повинна за­провадити раціональні правила діяльності на ринку та механізм ефективного контролю для державних і недержавних компаній. Це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надан­ня послуг із соціального страхування.

 

2. Субʼєкти недержавного пенсійного забезпечення.

 

Недержавне пенсійне забезпечення має яскраво визначену соціальну спрямованість і дозволяє вирішити такі завдання:

· забезпечити додатковий до державного соціальний захист населення;

· розширити інвестиційні можливості національної економі­ки.

Для держави такий вид пенсійного забезпечення є одним із засобів залучення фінансових ресурсів, які можуть інвестуватися на тривалі терміни у певні проекти. Активи пенсійних фондів є фундаментом фондового ринку.

Система недержавного пенсійного забезпечення — це скла­дова частина системи накопичувального пенсійного забезпечен­ня, яка грунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

— недержавні пенсійні фонди (НПФ);

— страхові організації, які уклали договори страхування дові­чної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

— банківські установи, які уклали договори про відкриття пен­сійних депозитних рахунків;

— вкладники та учасники пенсійних фондів;

— вкладники пенсійних депозитних рахунків;

— фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхуван­ня довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

— засновники пенсійних фондів;

— роботодавці-платники корпоративних пенсійних фондів;

— організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержав­ного пенсійного забезпечення;

— органи державного нагляду і контролю у сфері недержавно­го пенсійного забезпечення;

— адміністратори пенсійних фондів;

— компанії з управління активами;

— зберігачі;

— аудитори;

— особи, які надають консультаційні та агентські послуги.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється за принци­пами:

— законодавчого визначення умов;

— зацікавленості фізичних осіб;

— добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами;

— добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної випла­ти;

— рівноправності всіх учасників пенсійного фонду;

— цільового використання коштів тощо.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

пенсійними фондами шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками;

страховими організаціями шляхом укладання договорів стра­хування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалід­ності або смерті;

банківськими установами шляхом укладання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пен­сійних заощаджень.

В Україні домінуюча роль у недержавному пенсійному забезпеченні буде належати НПФ, створюваним за корпоративною та професійною ознакою.

Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути:

— юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів;

— юридична особа — одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

— компанія з управління активами.

Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна отримати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ліцензію на провадження такої діяльності.

Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору, який укладається з радою фонду. Він зобов'язаний:

— вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду;

— укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду;

— забезпечувати здійснення пенсійних виплат учасникам фонду;

— надавати зберігачу розпорядження щодо перерахування грошових коштів для оплати витрат, що здійснюються за рахунок пенсійних активів;

— надавати пенсійному фонду агентські та рекламні послуги, пов'язані з його діяльністю;

— складати звітність, вести облік тощо.

Ведення персоніфікованого обліку учасників НПФ забезпе­чується адміністратором та передбачає ведення індивідуальних пенсійних рахунків учасників фонду. В номері індивідуального пенсійного рахунку використовується ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.

Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами:

· компанією з управління активами;

· банком щодо активів створеного ним корпоративного пен­сійного фонду;

· професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами пенсійного фонду, не може бути заснов­ником або пов'язаною особою засновників, зберігача пенсійно­го фонду, засновників корпоративного або професійного пен­сійного фонду, якщо з радою такого фонду вона уклала договір про управління активами.

Видача ліцензії на провадження діяльності з управління ак­тивами юридичній особі здійснюється на умовах, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Ліцензія видається особі за умови, що вона має оплачений гро­шовими коштами статутний капітал на день державної реєстрації особи, не менший ніж:

1) для компанії з управління активами — сума, еквівалентна 300 тис.євро за офіційним обмінним курсом Національного бан­ку України (НБУ);

2) для особи, що отримала ліцензію на провадження діяль­ності з адміністрування пенсійних фондів, — сума, еквівалентна 500 тис.євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Компанія з управління активами, яка отримала ліцензію, зо­бов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні не мен­ше ніж сума, еквівалентна 200 тис. євро; особа, яка отримала ліцензію — на рівні не менше ніж сума, еквівалентна 300 тис. євро.

Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» встановлені обмеження діяльності осіб, що здійснюють управ­ління активами пенсійних фондів. Вони не мають права:

1) використовувати пенсійні активи пенсійного фонду для за­безпечення виконання будь-яких зобов'язань, які не пов'язані з функціонуванням фонду;

2) здійснювати за рахунок активів пенсійного фонду операції з придбання, набуття внаслідок міни активів, у тому числі цінних паперів, які не можуть бути віднесені до пенсійних активів;

3) від імені пенсійного фонду надавати позику або брати по­зику чи кредит, які підлягають поверненню за рахунок пенсій­них активів фонду;

4) укладати від імені пенсійного фонду угоди купівлі-прода-жу, міни, дарування та інші угоди щодо відчуження пенсійних активів з його пов'язаними особами, з іншими пенсійними або інвестиційними фондами, які знаходяться у неї в управлінні;

5) інвестувати пенсійні активи з порушенням встановлених обмежень;

6) безоплатно відчужувати пенсійні активи.

Особа, що здійснює управління активами пенсійних фондів, несе відповідальність перед фондом всім майном, що належить їй на правах власності. Збитки, завдані учасникам фонду вна­слідок порушень, відшкодовуються за рахунок резервного фон­ду особи, а також іншого майна.

Зберігачем коштів пенсійного фонду може бути банк, який: має ліцензію на здійснення діяльності, не є пов'язаною особою фон­ду, не провадить управління активами створеного ним корпора­тивного пенсійного фонду і не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами фонду.

Зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслу­говування пенсійного фонду. НПФ може обслуговуватися тільки одним зберігачем. Усі операції з пенсійними активами фонду здійснюються через зберігача. У нього зберігаються активи у формі цінних паперів та документи, що підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах.

Обов'язками зберігача пенсійного фонду є:

· відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду;

· приймання, передача, облік та забезпечення зберігання цінних паперів та документів;

· перевірка підрахунку чистої вартості активів пенсійного фонду і чистої вартості одиниці пенсійних внесків, здійсне­ного адміністратором та особою з управління активами фон­ду;

· виконання розпорядження адміністратора щодо перераху­вання пенсійних коштів тощо.

Зберігач не може надавати послуги торговця цінними папе­рами (посередника) пенсійному фонду, з яким він уклав договір про обслуговування.

Зберігач не може використовувати активи пенсійного фон­ду, які знаходяться на рахунках, як кредитні ресурси.

При зменшенні протягом року чистої вартості одиниці пен­сійних внесків фонду більш ніж на 20% зберігач повинен повідомити про це раду пенсійного фонду, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

 

3. Управління пенсійними активами.

 

Пенсійні активи — активи пенсійного фонду, страхової орга­нізації, банківської установи, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати.

До складу активів пенсійного фонду належать:

· активи в грошових коштах;

· активи в цінних паперах;

· інші активи згідно із законодавством.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів АР Крим, місцевими радами;

2) акцій та облігацій українських емітентів, що пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговель­но-інвестиційній системі, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від загальних обсягів торгів на організаційно офор­млених ринках цінних паперів України;

3) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав;

4) облігацій іноземних емітентів із визначеним законодавчо інвестиційним рейтингом;

5) акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на орга­нізованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній із ви­значених фондових бірж.

Пенсійні активи фонду в цінних паперах не можуть включа­ти:

· цінні папери, емітентами яких є зберігач, особи, що здійсню­ють управління пенсійними активами, адміністратор, ауди­тор, засновники фонду;

· цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або тор­говельно-інформаційної системи;

· цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвес­тування;

· векселі;

· похідні цінні папери.

Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на передбачені цілі. На них не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями засновників пенсійного фонду, роботодавців-платників, осіб, що здійснюють управління активами фонду, адміністратора, зберігача фонду та страхової організації, з якою укладено договір страхування до­вічної пенсії учасником відповідного пенсійного фонду або договір страхування ризику настання інвалідності чи смерті учасника фонду.

Обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, їх облік, зарахування здійснюються адміністратором та особою, що управляє активами такого фонду.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, мо­жуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяль­ності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасни­ками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійні внески до фонду сплачуються у розмірах та у поряд­ку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Розміри внесків можуть змінюватися залежно від пенсійних схем.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір страхових внесків — 10% від мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць.

Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців-платників, визначається у колективному договорі.

Засновники корпоративних та професійних фондів і роботодавці-платники можуть пропонувати учасникам фондів укладання договору страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, обов'язкового для всіх учасників фонду. Загальний розмір страхових внесків, які сплачуються за таким видом страхування, не може перевищувати 1% від розміру пенсійного внеску, сплачуваного засновником або роботодавцем-платни-ком за кожного учасника фонду.

Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується.

Пенсійні внески сплачуються лише у національній валюті України шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки фонду в зберігача.

Сукупний прибуток (збиток) від інвестування активів пенсійного фонду складається з:

· прибутку (збитку) від здійснення операцій з активами фонду;

· пасивних доходів, отриманих на активи фонду (відсотки, які нараховуються та виплачуються на грошові кошти, розміщені на депозитних банківських рахунках, прибуток, який отримується на активи фонду, розміщені у цінні папери).

Розподіл прибутку (збитку) між учасниками фонду здійснюється пропорційно сумам, відображеним на їх індивідуальних пенсійних рахунках, на дату здійснення розподілу. Облік належних учасникам фонду часток прибутку (збитку) проводить­ся адміністратором на індивідуальних пенсійних рахунках.

 

4. Пенсійні виплати.

 

Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється фондами, визначаються за пенсійними схемами. Вони повинні відображати:

· опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

· порядок визначення розміру пенсійних виплат;

· строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати та порядок їх проведення;

· порядок та строки сплати пенсійних внесків;

· умови та порядок участі у пенсійній схемі;

· права та обов'язки вкладника, учасника фонду заданою пен­сійною схемою.

Пенсійні фонди можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

1) пенсія на визначений строк;

2) одноразова пенсійна виплата.

Розміри пенсійних виплат визначаються, виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії.

Для здійснення пенсійних виплат фондами необхідні такі підстави: досягнення учасником фонду пенсійного віку, визнання його інвалідом, медично підтверджений критичний стан здоров'я, виїзд на проживання за межі України, смерть учасника.

Пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за його заявою. Він може бути меншим або більшим від того, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років. Учасник фонду подає адміністратору заяву із зазначенням виду пенсійної виплати не пізніше ніж за два місяці до настання пенсійного віку. Виплата пенсії розпочинається з дня досягнення учасником фонду визначеного віку із здійсненням першої виплати протягом 45 робочих днів.

Пенсійні виплати з фонду провадяться незалежно від отримання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням або з інших джерел.

Довічні пенсії виплачуються учасникам фондів страховими організаціями. Договір страхування довічної пенсії укладається між учасником фонду та страховою організацією з урахуванням вимог законодавчих актів та пенсійного контракту після настання визначеного пенсійного віку. Учасник подає страховій організації довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсійних коштів. Кошти можуть бути перераховані до страхової організації повністю або частково.

Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії на основі актуарних розрахунків згідно з сумою, що визначена особою. Адміністратор фонду зобов'язаний перерахувати кошти страховій організації, з якою укладений договір страхування.

Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміністратором пенсійного фонду за бажанням учасника. Ця пенсія розраховується, виходячи із строку не менш як десять років від початку здійснення першої виплати.

Для отримання пенсії на визначений строк учасник фонду подає адміністратору заяву. На підставі поданої заяви пенсійні кошти повинні бути перераховані до обраного учасником пен­сійного фонду.

Пенсійна виплата може здійснюватись адміністратором одноразово на вимогу учасника фонду в разі:

· медично підтвердженого критичного стану здоров'я або настання інвалідності учасника фонду;

· коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку не досягає мінімального розміру суми накопичень, встановлених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;

· виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

Пенсійна виплата провадиться одноразово спадкоємцям учасника фонду адміністратором у встановлених законодавством випадках.

Для отримання пенсійної виплати, що здійснюється одноразово, учасники фонду, а у разі смерті учасника — його спадкоємці, подають адміністратору заяву та документи, які підтверджують їхнє право на отримання цієї виплати. Розмір виплати визначається на основі суми коштів, які обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду на день подання заяви на отримання такої виплати.

Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення. Державний нагляд та контроль у цій сфері здійснюють:

· за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій, банківських установ — Державна комісія з ре­гулювання ринків фінансових послуг України;

· за діяльністю осіб, що провадять управління активами пен­сійних фондів, та зберігачів — Державна комісія з цінних па­перів та фондового ринку;

· за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції — Антимонопольний комітет України.

 

 


Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...