Система цін та особливості вітчизняного ціноутворення в ринкових умовах
Ринкова ціна - це сума коштів, яку покупець добровільно сплачує продавцю, для того, щоб придбати одиницю товару, за умови, що обидва є незалежними сторонами і керуються лише комерційними міркуваннями. Під комерційними міркуваннями стосовно продавця ми розуміємо відшкодування витрат та отримання прибутку, щодо покупця, то такими можна вважати задоволення розумних економічних потреб. Дослідження системи цін у вітчизняній економіці показали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначається трьома основними чинниками: 1) єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки; 2) характером взаємодії всіх елементів ринкового механізму господарювання із сектором державної економіки; 3) взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції. Систему цін залежно від конкретних ознак можна певним чином систематизувати. Така класифікація дає змогу підвищити ефективність діючих цін на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки та створити умови для використання їх у ринковій системі. Таблиця 4.1 Класифікація цін на товари та послуги
Можна розглянути й інші підходи до класифікації цін, при цьому дуже важливо чітко визначити функції кожного виду цін.
З урахуванням характеру економічного обороту ціни поділяються на: - оптові ціни, за якими підприємство реалізує свою продукцію іншим підприємствам, а також збутовим організаціям і посередникам; - закупівельні ціпи, що являють собою різновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзамовлення, а також підприємствам і підприємницьким структурам для подальшої переробки і продажу; - ціни на будівельну продукцію, що встановлюються переважно за згодою між замовником і підрядником; можуть бути представлені у вигляді прейскурантних, договірних цін або кошторисної вартості будівельного об’єкта; - тарифи, що являють собою відповідну плату за надання певних послуг при перевезенні пасажирів і вантажів, у системі побутового та сервісного обслуговування, інших видах сервісної діяльності; - роздрібні ціни, за якими торговельні організації продають товари населенню та іншим організаціям. Залежно від особливостей процесу просування продукції до споживача всі ціни можна поділити на три групи:
За часом дії ціни класифікують так:
За територією дії ціни поділяються на міжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні та зональні. Особливістю регіональних та зональних цін є те, що рівень їх визначається регіональними (зональними) органами влади та управління економікою. При цьому враховуються величини витрат на виробництво продукції, особливості її реалізації в регіоні та за його межами, а також інші регіональні чинники ціноутворення. За ступенем новизни продукції розрізняють ціни на нові товари та на ті, що реалізуються на ринку вже тривалий час. Від цього чинника та попиту на продукцію залежить методика визначення рівня ціни. За порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежно від:
Врахування меж держави в процесі реалізації продукції поділяє ціни на зовнішні та внутрішні. На рівень цін зовнішньоторговельного обороту значний вплив мають ціни світових ринків, що характеризують умови виробництва та реалізації продукції у світовому господарстві. Такі ціни використовуються при експорті та імпорті товарів, певною мірою формуючи економічні зв'язки з іншими країнами. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків. Внутрішні ціни визначаються особливостями вітчизняних ринку виробників і ринку споживачів, а також рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції відносно імпортних аналогів. У процесі переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин запроваджена система цін, яка враховує характер впливу держави на процес ціноутворення в умовах підприємства. Дані ціни залежно від ступеня свободи при їх формуванні та використанні поділяють на фіксовані, регульовані та вільні. Фіксовані ціни на продукцію розробляються відповідними державними органами та затверджуються Комітетом з ціноутворення. Вони залишаються незмінними по всій території впродовж усього періоду їх дії. У сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі вади стратегічної сировини (уранову руду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військового призначення тощо.
Регульовані ціни встановлюються загальнодержавними або регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань ціноутворення при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких є неприпустимим. Регулювання їх здійснюють регіональні органи ціноутворення в межах установлених верхньої та нижньої границь ціни на основі коефіцієнтів зміни цін, граничних рівнів рентабельності або інших аналогічних методів. Вільні ціни формуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Вони встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. За своєю економічною сутністю вільні ціни є ринковими. Держава у даному разі може прямо впливати на зміну їх рівня через систему фінансового державного механізму або побічно, певною мірою впливаючи на динаміку кон'юнктури ринку. У сучасних умовах фіксовані, регульовані та вільні ціни з урахуванням особливостей їх формування та використання контролюються Комітетом з ціноутворення та відповідними його структурними підрозділами на регіональних рівнях. Це забезпечує підтримку необхідного рівня цінової дисципліни при реалізації продукції в умовах вітчизняного ринку. В ринковій економіці існує багато різних цін, кожна з яких зорієнтована на певний напрям маркетингової діяльності та характеризується деякими особливостями. Розглянемо основні види ринкових цін, що діють в умовах сучасної вітчизняної економіки. Договірні та контрактні ціни встановлюються між виробником і споживачем продукції, між підприємством і посередником (збутовою організацією), між посередницькою структурою та покупцем у разі досягнення згоди відносно процесу купівлі-продажу продукції на момент двостороннього підписання договору (контракту). Трансфертна ціна застосовується в комерційних операціях усередині підприємства (фірми) в процесі передачі продукції від одного виробничого підрозділу іншому. Вона може встановлюватися на готові вироби, напівфабрикати, сировину, а також на різноманітні послуги. Трансфертна ціна може використовуватися як у процесі функціонування підприємства (фірми) в межах держави. гак і за її межами у діяльності міжнародних компаній. Рівень трансфертної ціни повинен визначатися з орієнтацією на оптимізацію процесу реалізації продукції в межах підприємства та досягнення високих загальних результатів його діяльності. При цьому необхідно враховувати такі особливості: 1) ціна має бути досить високою, щоб стимулювати діяльність кожного підрозділу в процесі виробництва продукції та її реалізації в межах підприємства через відповідну мережу збуту; 2) ціна має бути досить низькою, щоб зовнішньоторговельний підрозділ був конкурентоспроможним на ринку. Ціна на основі відчутної цінності товару встановлюється з урахуванням купівельного сприйняття ціннісної значущості продукції споживачем, а не реальних витрат підприємства на її виробництво та реалізацію. Формування такої ціни базується на основному підході до організації маркетингової діяльності на підприємстві. Рівень дискримінаційної ціни визначається ставленням підприємства до конкретних груп споживачів. При цьому враховуються потреби споживачів, їхні вимоги до продукції та купівельна спроможність. Продаж однакової продукції відбувається за двома чи більшою кількістю цін, що встановлюються безвідносно до різниці між ціною та рівнем витрат підприємства. Аналізуючи види ринкових цін, притаманних вітчизняній економіці, зазначимо, що вони за характером дії переважно відповідають гнучким (еластичним) цінам. Сутність гнучких цін полягає в тому, що ще в процесі формування їх рівень свідомо відхиляється в той чи інший бік від середнього рівня ринкової ціни на аналогічні види продукції. При переважній ціні передбачається зниження її рівня на продукцію, яка займає основну частку ринку (70-80%). Це відбувається за рахунок зменшення величини питомих витрат шляхом зростання обсягів виробництва та економії на витратах з реалізації продукції. Головна мета маркетингової діяльності підприємства при використанні такої ціни полягає у перешкоді проникненню на ринок нових конкурентів. Пільгові, або стимулюючі ціни часто використовують у сучасних умовах під час реалізації товарів широкого вжитку. Прикладом такої практики, що має місце при продажу товарів масового попиту, є встановлення підприємством або комерційною структурою збиткових цін. При цьому, по-перше, збільшується обсяг реалізації цієї продукції, по-друге, споживачі можуть придбати й іншу, яка є поряд, але запропонована за нормальними цінами. Використання пільгових цін доцільно в короткочасному періоді, інакше споживач звикає до їх рівня і починає сприймати як нормальні. Престижна ціна встановлюється на ексклюзивні товари дуже високої якості та відповідного іміджу підприємства (фірми). Як правило, такі види продукції характеризуються унікальними ознаками та властивостями. Ціна для стимулювання збуту використовується в умовах жорсткої конкурентної боротьби. При цьому тимчасово встановлюється рівень даної ціни нижчий від планового значення, а іноді навіть менший від величини собівартості продукції. Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно аналогічні види товарів і послуг, які реалізуються різним групам споживачів продукції. Залежно від купівельної спроможності кожної із груп визначаються різні рівні ціни на дані види продукції. Основна проблема при використанні таких цін полягає в установленні обґрунтованих співвідношень цін на різноманітні види аналогічної продукції. Ціна, що формується з урахуванням рівня поточних цін, зорієнтована на конкурентне середовище. Базою при визначенні її рівня є не величина власних витрат на виробництво та реалізацію продукції, а ціни конкурентів. Біржові ціни, як правило, застосовуються при реалізації продукції оптовими партіями на товарних біржах: 1) рухома ціна - ціна, зафіксована у контракті, яка може підлягати перегляду згідно із застереженням у контракті відповідно до зміни ринкової ціни товару на момент його поставки; 2) тверда ціна - ціна, яка встановлюється на момент підписання контракту й не підлягає зміні протягом дії усього терміну контракту; 3) ковзна ціна - ціна, яка встановлюється на момент підписання контракту й підлягає перегляду базисної ціни з урахуванням витрат виробництва. Перегляд відбувається на основі обумовленої структури ціни й поширюється або на всю суму витрат виробництва або на його конкретні елементи. При цьому визначається їх величина й відсоток від загальної вартості замовлення. Цей вид ціни застосовується щодо продукції, яка виготовляється протягом тривалого часу; 4) ціна з наступною фіксацією - ціна, яка уточнюється в процесі виконання контракту безпосередньо перед поставкою кожної партії товару або щорічно перед початком фінансового року. За аукціонними цінами продається продукція, що характеризується унікальними властивостями та ознаками. Особливістю біржової та аукціонної цін є те, що їх рівень при продажу продукції значною мірою залежить від майстерності особи, яка керує даним процесом. Як показав аналіз діяльності вітчизняних підприємств і комерційних структур у сучасних умовах, інші види ринкових цін майже не використовуються. Зумовлено це тим, що вони не повною мірою враховують особливості маркетингової діяльності суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції. Крім того, такі ціни базуються переважно на використанні вже розглянутих підходів до формування ринкової ціни. Питання для самоконтролю
Читайте также: III. Особливості програмної реалізації протоколу XDSEP Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|