Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Теорії ціноутворення

Ціна є однією із основних економічних категорій. Історично склалось положення про те, що базою для визначення ціни є вартість товару. Ще Д. Рікардо, висловлюючись про політичну економію, зазначав: «Ніщо не породило так багато помилок і розбіжностей у цій науці, як саме невизначеність понять, які пов'язувалися зі словом «вартість».

Ціни завжди відігравали провідну роль в економічному розвитку країни. Перехід від централізованої до ринкової економіки зумовив суттєві зміни як у принципах ціноутворення, так і в методах формування моделі ціни.

Протягом тривалого часу вчених турбувало питання - що собою являє ціна, що лежить в її основі, чому товари обмінюються на інші у певних пропорціях? Ці питання почав досліджувати ще Аристотель, їм приділялася увага багатьма класиками й дослідниками політичної економії, що знайшло відображення у численних теоріях вартості й ціни.

В основі формування ціни лежить поняття вартості. Щодо тлумачення цього поняття в класичній політекономії склалися дві течії.

Перша виходила з об'єктивної вартості і того, що її джерелом є праця, витрачена на виробництво товару. Сюди можна віднести теорії трудової вартості, витрат виробництва, трьох чинників виробництва.

Представники другої течії вважали вартість суб'єктивною категорією, що випливає з корисності товару в порівнянні з корисністю інших благ. Ці підходи втілені в теорії граничної корисності; теорії визначення ціни, виходячи з коливання попиту і пропозиції, тощо.

Теорії, що визначають вартість як об'єктивну категорію

Однією з найбільш значних теорій вартості і ціни є теорія трудової вартості, яка вперше була розроблена фундаторами класичної політекономії У. Петті, А. Смітом і Д. Рікардо та знайшла логічне завершення у працях К. Маркса у середині XIX ст. Головне питання цієї теорії полягає у визначенні основи мінових пропорцій, що утворюються при обміні товарів, а отже, є основою формування ціни.

Трудова теорія вартості завдячує своєю появою відомому науковцю. Уільяму Петті (1623-1687). У Петті розглядав два мірила вартості: працю та землю. Плата за товар, на його думку, визначається тією кількістю грошей, яку можна отримати за даний продукт, при чому, не прямо, а опосередковано, через витрати на його виготовлення. Він виокремлює «природну ціну», що створюється в процесі видобутку срібла, та «істинно ринкову ціну» - вартість товарів, що була виявлена шляхом їх прирівнювання до срібла. У своїй праці «Трактат про податки та збори» (1662) він ототожнював вартість з міновою вартістю, а останню - з ціною.

А. Сміт (1723-1790) наділяв товар двома властивостями: споживною вартістю та міновою вартістю. У своїй основній пращ «Дослідження про природу і багатство народів» (1776) він стверджує, що «слово «вартість» має два різних значення: іноді - воно означає корисність якогось предмета, а іноді - можливість придбання інших предметів, котру дає володіння цим предметом. Першу можна назвати споживною вартістю, другу - міновою вартістю».

На думку Сміта, по суті існувало три концепції вартості, згідно з якими вартість визначається:

1. Кількістю вміщеної в товарі необхідної праці.

2. Кількістю праці, яку можна купити на цей товар.

3. Витратами на заробітну плату, прибутком та рентою.

Подальшого розвитку трудова теорія вартості набула у працях Д. Рікардо (1772-1823), який був послідовником А. Сміта, і намагався розвинути та вдосконалити його погляди. Він вважав, що причиною зміни вартості товарів є більша або менша легкість їх виробництва: «Вартість предметів збільшується або зменшується в залежності від збільшення або зменшення витраченої на них праці».

Д. Рікардо дійшов висновку, що на вартість товарів впливає не тільки праця, застосовувана безпосередньо до них, а й праця, витрачена на знаряддя, інструменти, будівлі, що сприяють цій праці.

Подальший розвиток трудова теорія вартості побачила в працях К. Маркса.

Так, К. Марксом було сформульовано закон товарного обміну: «Хоча товари і можуть бути продані за ціною, що відхиляється від їх вартості, але таке відхилення є порушенням законів товарообміну. З цим неможливо не погодитись, адже за умови ринкового виробництва відхилення ціни від вартості є нормальним явищем для окремих груп товарів. На цей процес впливає імідж товарної марки, рівень конкуренції тощо.

Підсумовуючи вищезазначене, вартість, згідно поглядів представників трудової теорії вартості, визначається витратами праці на виготовлення товару, а кількість самої праці визначається суспільно-необхідним робочим часом.

Найбільш вагомі погляди представників трудової теорії вартості, покладені в теорію ціноутворення, можна узагальнити в наступному:

Товар як продукт праці, що готовий для продажу, має дві властивості:

перша - задовольняти певну потребу;
друга - обмінюватись на інші товари в певних пропорціях.

Здатність товару задовольняти певну людську потребу називається споживною вартістю товару. Мінова вартість - це властивість товару обмінюватись на інший у певних пропорціях.

За визначенням К. Маркса, «ціна є грошовим виразом вартості товару». При цьому ціна окремого товару може відхилятися від його вартості під впливом випадкових ринкових чинників.

Таким чином, теорія трудової вартості вбачає у вартості об'єктивну основу ціни, а головною сферою її утворення виступає суспільне виробництво. Кількісна сторона ціни повністю залежить від вартості, тобто від зміни витрат на виробництво товару, а ринок, ринковий попит відіграють не основну, а допоміжну роль.

Приблизно одночасно з теорією трудової вартості виникла теорія витрат виробництва, яку розробив Ф. Кене. За цією теорією в основі мінової вартості лежать витрати виробництва, тобто враховується уречевлена праця. У свою чергу витрати виробництва залежать від цін на їх окремі елементи (пальне, сировина, робоча сила). Тобто ця теорія не розглядала у складі ціни такий її елемент як прибуток.

Теорія трьох чинників виробництва трактує формування вартості в процесі виробництва як додавання витрат його трьох основних чинників: праці, капіталу (засобів виробництва) і землі. При цьому земля вважалася головним природним чинником. Ця теорія була викладена в працях французьких економістів XIX ст. Сея і Бастіа. Характерною особливістю поглядів Ж.- Б. Сея на ціноутворюючі чинники було те, що він до їх складу включив три фактори виробництва: працю, капітал та ресурси (так звані природні сили). Автор стверджував, що ці фактори завжди діють разом. Чинники виробництва, за цією теорією, рівними частинами беруть участь у процесі утворення вартості, а доходи від їх використання у вигляді заробітної плати, відсотка і земельної ренти являють собою ціну чинників виробництва. Одержання доходів від продуктивності чинників означає, що такі доходи, як відсоток і рента, утворені засобами виробництва і землею, привласнюються їхніми власниками..

Теорії що визначають вартість, як суб'єктивну категорію

В умовах ринку при формуванні цін важливу роль відіграє корисність товару. Справа в тому, що покупця цікавить не просто товар, а те, у якій мірі він задовольняє його потреби, тобто його корисність. Економісти вже давно звернули увагу на існуючий зв'язок між корисністю товару та його ціною. Якщо річ некорисна для споживача, то вона не має і ціни. Але, з іншого боку, чим корисніший товар, тим, як правило, ціна на нього буде вищою. Покупець, маючи можливість обирати з кількох варіантів, в який спосіб йому задовольняти свої потреби, вибирає для себе найкращий. Головним чинником, що обмежує вибір покупця виступають його грошові доходи. Тому покупець прагне отримати максимальну корисність при обмеженому рівні своїх доходів. Маржиналісти протиставляли класичній теорії вартості суб'єктивно-психологічну теорію вартості (цінності). Нові підходи до визначення ціни повинні були враховувати зміни в суспільстві та економіці, головним чином, переорієнтацію на інтереси споживача.

Такі міркування покладені в основу теорії граничної корисності, яка виникла в 70-ті роки XIX ст., її основними представниками були економісти австрійської школи К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк; економісти-математики У. Джевонс (Англія) і Л. Вальрас (Швейцарія) та представники «англо-американської школи» (А. Маршалл та Дж.Б.Кларк).

К. Менгер, В. Джевонс ввели два поняття споживчої вартості, які проявляються як дві властивості товару:

· корисність речі взагалі - здатність задовольняти певні потреби;

· гранична корисність - задоволення від однієї додаткової одиниці товару.

Остання вважалась єдиним критерієм цінності речі, її мінової вартості, ціни. Слід відзначити, що відокремлення цих двох видів корисностей стало значним проривом в економічній теорії.

Узагальнюючи погляди представників «австрійської» школи маржиналізму, можна визначити наступне, згідно з цією теорією ціна товару визначається не затратами праці на виробництво товару, а його граничною корисністю для споживача. Гранична корисність товару - це прирощена корисність, яку забезпечує споживання додаткової одиниці блага. Загальна корисність - це сума граничних корисностей, що досягається при споживанні певної кількості одиниць наявного блага. Зі збільшенням загальної кількості товарів, гранична корисність зменшується, а загальна - зростає. Тому величина граничної корисності визначається додатковим випуском даного товару в результаті зміни попиту на нього.

З теорією граничної корисності межує теорія визначення ціни, виходячи і коливання попиту і пропозиції. Вона виникла наприкінці XIX - на початку XX ст., а її основним представником був В. Парето. Згідно з цією теорією на ринку в умовах досконалої конкуренції залежність ціни від інтенсивності останньої потреби дає змогу встановити рівновагу між попитом і пропозицією. Співвідношення попиту і пропозиції визначає мінову вартість без участі вартості та виробничих витрат, що означає вилучення вартості з процесу формування цін.

Основні положення теорій, які сформували суб'єктивний та об'єктивний погляди на теорію вартості представлені у вигляді таблиці 1.1.

Поєднання твердження класиків політичної економії про те, що в основі ціни лежать витрати виробництва, і положень теорії граничної корисності та попиту і пропозиції про їхню роль у формуванні і русі цін, спостерігаємо в неокласичній теорії. її головним представником є англійський економіст А. Маршалл. Основна ідея А. Маршалла, яку він розкрив у праці «Принципи економіки» (1890 р.), полягала в необхідності перенесення акценту в дослідженнях економістів із проблеми вартості на аналіз закономірностей взаємодії категорій попиту та пропозиції і створення на цій основі розгорнутої теорії ціни.

А. Маршалл розкрив механізм взаємодії попиту і пропозиції на формування цін за умов досконалої (чистої) конкуренції. Співвідношення попиту і пропозиції впливає на обсяг продукції, що надходить на ринок, і тим самим впливає на витрати виробництва, останні, зі свого боку, впливають на пропозицію товарів підприємствами. Таким чином, дія сил попиту і пропозиції спрямовує ціни в бік рівноваги, при якій витрати виробництва відіграють певну роль у формуванні ціни.

Широке визнання в економічній науці дістала також ідея А. Маршалла щодо еластичності попиту і пропозиції за ціною.

Теорія ціни, яку запропонував А. Маршалл, у своєму подальшому розвитку склала частину економічної науки, яка називається мікроекономікою.

У сучасній теорії ціноутворення центральне місце посідає теорія ціни, яка комплексно вивчає дію різних ціноутворюючих чинників, що впливають на ціни шляхом зміни попиту і пропозиції.

Рух цін у сучасному виробництві являє собою результат дії складного комплексу таких чинників, як зміни в продуктивності праці та ефективності виробництва, циклічний характер відтворення, стан грошового обігу та платіжного балансу, характер державного регулювання тощо.

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика різних підходів до теорії вартості

Теорії вартості
І напрям: теорії, які виходять з об'єктивної вартості й того, що її джерелом є праця витрачена на виробництво товару	II напрям: вартість вважається суб'єктивною категорією, що випливає з корисності товару
Теорії трудової вартості	Засновники: У. Петті, А. Сміт, Д Рікардо, К. Маркс	Теорії граничної корисності	Засновники: К. Менгер, Ф. Візер, Б. Бем-Баверк, У Джевонс, Л. Вальрас.
Позитивні сторони	Негативні сторони	Позитивні сторони:	Негативні сторони:
Вбачає у вартості об'єктивну основу ціни, головною сферою її утворення виступає суспільне виробництво.	Не враховувала споживчу цінність товару	Розкрила закономірності визначення корисності і формування ринкового попиту	Неможливість кількісного визначення корисності товару внаслідок її суб'єктивного оцінювання споживачами
Теорії витрат виробництва	Засновники: Ф. Кене.	Теорії визначення ціни, виходячи з коливання попиту і пропозиції	Засновники: В. Парето.
Позитивні сторони	Негативні сторони	Позитивні сторони:	Негативні сторони:
В основі мінової вартості лежать витрати виробництва, враховується уречевлена праця	Виконанню втратами виробництва ролі основи мінової вартості перешкоджає відсутність у їхній вартості додаткового продукту.	Залежність ціни від інтенсивності останньої потреби дає змогу встановити рівновагу між попитом і пропозицією.	Не дає відповіді на питання, чим же буде визначатися ціна у випадку збігу попиту і пропозиції, а також не враховується той факт, що як попит, так і пропозиція, у свою чергу, залежать від рівня цін на товари
Теорії трьох чинників виробництва	Засновники: Сей, Бастіа.
Позитивні сторони	Негативні сторони:
Земля вважалась головним природним чинником В утворенні вартості бере участь не тільки праця, а й капітал, який надає виробничу послугу при використанні засобів виробництва	Звинувачення цієї теорії в захисті капіталізму

Поряд із цим окремі західні економісти і дотепер продовжують віддавати перевагу теорії граничної корисності, розглядаючи суб'єктивні оцінки споживачів як головний чинник встановлення ціни. Деякі економісти висловлюються взагалі проти необхідності використання будь-якої теорії ціноутворення на сучасному етапі.

1.2. Внесок у розвиток теорії ціноутворення українських економістів

Здійснюючи огляд праць економістів щодо формування теорії ціноутворення, неможливо не відзначити внески вітчизняних науковців. Ідеї течії маржиналізму набули підтримки також і в Україні. Сприятливий ґрунт для цього був підготовлений відомим економістом та державним діячем того часу Миколою Бунге (1823-1895) та його наступником Дмитром Піхно (1853-1913).

Микола Бунге виступав із критикою трудової теорії вартості. Характеризуючи «Капітал» Карла Маркса, Бунге зробив висновок: «Як сама теорія Маркса, так і практичні висновки, до котрих вона призводить, нічого не дають». Стосовно визначення ціни він зазначав, що вона встановлюється в результаті співвідношення попиту та пропозиції.

Д. Піхно у своїх працях «Закон попиту та пропозиції: до теорії цінності 1886) та «Основи політичної економії» (1890) розвинув ідею про корисність речей як джерело та мірило цінності та ціни, заклав основні засади теорії попиту та пропозиції. Як зазначав Д. Піхно, «ціна визначається співвідношенням між попитом та пропозицією». Однак, із сфери ціноутворення не вилучатись витрати виробництва, вони вважатись найважливішим чинником пропозиції. За допомогою витрат виробництва визначається «мінімальна ціна», їх автор називає центром, навколо якого відбуваються коливання ринкових цін. Такий центр Д. Піхно називає рухомим.

До гурту провідних українських економістів необхідно зарахувати також Афіногена Антоновича (1848-1917), який займався питаннями Цінності та видав книгу «Теорія цінності. Критико-економічне дослідження». На думку Антоновича, цінність «є мірилом взаємності в задоволенні потреб в економічному співжитті».

Дещо пізніше, на основі власних напрацювань, у роботах українських вчених виникає свій власний маржиналістський напрям. М.І. Туган-Барановський (1865-1919) сформулював закон, названий «теоремою цінності», граничні корисності господарських благ, що вільно відтворюються, прямопро-порційні їх трудовим вартостям. Ним було виділено три концепції цінності, що базувалися на праці: ідеалістична (Фома Аквінський), відносна (Д. Рікардо) та абсолютна (К. Маркс).

Останнім висновком Туган-Барановського був такий: «Корисність останніх продуктів кожного роду - їх гранична корисність - повинна бути обернено пропорційною... трудовій вартості тих самих продуктів».

Відомими українськими маржиналістами вважаються Р. Орженцький (1863-1923), О. Білімович (1876-1948) та Є. Слуцький (1180-1948).

Серед теорій вартості (цінності), до яких висловлювали свою схильність вітчизняні економісти-теоретики, є:

· трудова теорія вартості у її марксистському трактуванні;

· модифікована трудова теорія вартості в трактуванні М.І. Туган-Барановського (з різними варіаціями);

· неокласична теорія вартості;

· теорія вартості втрачених можливостей.

Як бачимо, в економічній літературі з поняттям ціни пов'язують поняття вартості, цінності, корисності. Чим же вони відрізняються? Нерідко деякі із них застосовуються як синоніми. Звернемося до сучасного економічного словника, в якому зазначається, що «ціна є фундаментальною економічною категорією, яка означає кількість грошей, за яку продавець готовий продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну товару як про його вартість». Це ж визначення підтримується більшістю науковців, серед яких Мельник Л.Г., Старченко Л.В., Корінцева О.І., Колесников О.В. та інші.

На думку Гребеня О. Б., категорія ціни поєднує в собі (поряд із грошовим вираженням вартості товару) також:

· суму грошових коштів, яку сплачує покупець і одержує продавець за одиницю товару;

· метод непрямого вимірювання величини втраченої суспільно-необхідної праці;

· кількісне співвідношення попиту та пропозиції.

Щодо вартості, зазначимо, що в сучасному економічному словнику розрізняють два визначення вартості, про перше ми вже згадували, друге відповідно: «Вартість - це витрати грошових коштів на придбання товару».

Корисність в свою чергу визначається як здатність задовольняти певні потреби споживачів в результаті використання товару. Таким чином, поняття корисності має певний ступінь суб'єктивності і визначає цінність товару для споживача. Остання в свою чергу обумовлює його вартість, що в грошовій формі становить ціну. У зв'язку із тим, що питаннями ціни та вартості займається велика кількість науковців, серед яких і зарубіжні автори, зазначимо, що проблема розуміння корисності, цінності, вартості та ціни при перекладі на іноземні мови, не вирішується. Так, при перекладі на англійську, отримаємо наступне:

- ціна - ргісе; value; cost;

- вартість - value;

- цінність - value.

На нашу думку, доречно все ж розмежовувати ці поняття, оскільки це дозволить утворити причинно-наслідковий зв'язок процесу ціноутворення.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒