 |
Поняття, сутність та методика криміналістичної діагностики.
|
|
|
|
Термін “криміналістична діагностика” був запропонований В.Снетковим.
Криміналістична діагностика – це процес дослідження властивостей і стану об”єкта
(ситуації) з метою установлення змін, які відбулися в ньому, причини цих змін і їх зв”язок із
вчиненим злочином.
Іншими словами к/діагностика являє собою уявну реконструкцію вчиненого злочину, у ході
якої мають перевагу висновки „т.з. зворотного напряму”: від наслідку – до причини, від явища –
до його суті, від відображення – до аналізу властивостей і стану відображення об”єкта.
До криміналістичних діагностичних досліджень відносять:
1) визначення властивостей та стану об'єкта, їх відповідності заданим
характеристикам (наприклад, із якого металу виготовлено предмет; чи справний
замок тощо);2) встановлення факту та причин початкового стану об'єкта або його не відповідності
заданим характеристика (це стосується дослідження обставин події), наприклад, з
якого боку відбувався злам перешкоди; чи піддавались документи частковим
змінам тощо;
3) аналіз кримінальної ситуації: обставин місця, часу, механізму взаємодії суб'єктів,
предметів, причинно-наслідкових зв'язків, механізму злочинної події (наприклад,
встановлення механізму виникнення й розвитку пожежі, причинно-наслідкового
зв'язку між коротким замиканням та виникненням пожежі).
Спеціальні діагностичні методики:
Одним із основних методів, що використовуються під час діагностичних досліджень, є аналогія,
бо для криміналістичних ситуацій характерні повторюваність події, дії, наявність типових
випадків, подій, шо має наслідком виникнення таких, що повторюються, типових слідів.
Відомості про типові ситуації використовуються згодом під час вирішення зворотніх
|
|
|
діагностичних досліджень.
Зворотні діагностичні завдання - рух дослідження від наслідку (результату) до причин.
Більшість складних завдань діагностичних досліджень -саме зворотні.
Основним методом тут виступає моделювання: уявне, фізичне, математичне. Скажімо, пряме
завдання - встановити склад і
марку металу, з якого виготовлено відламок ножа, а зворотне - це за відламком визначити ніж,
технологію його виготовлення або причину поломки тощо.
31. Об”єкти і суб”єкти криміналістичного діагностування.
Об'єктами криміналістичного діагностування є:
І. Діагностовані (ті, що підлягають діагностуванню або шукані) – стан, властивість об'єкта,
механізм події, ситуація (наприклад, з якого боку було вибите вікно, ззовні чи зсередини).
ІІ. Діагностуючі (ті, з допомогою яких відбувається діагностика) – ознаки, що відображають
у матеріальному вигляді та характеризують стан, властивості об'єкта, механізм події (наприклад,
наявність під вікном шматків битого скла й відсутніх таких фрагментів всередині кімнати –
свідчення того, що вікно було розбите зсередини приміщення).
Суб'єктами діагностики – це особи, які вирішують діагностичні завдання під час розкриття
й розслідування злочину, вирішення кримінальної справи у суді, а також у ході проведення
профілактичних заходів: експерт, слідчий, суддя, спеціаліст, подеколи інші учасники процесу.
Слідчий і суддя здійснюють діагностування як у процесуальній, так і у непроцесуальній
формі у ході провадження у справі: під час огляду місця події для з'ясування механізму вчинення
злочину; під час конструювання та перевірці слідчих та судових версій тощо.
Експерт – завжди у процесуальній формі, під час виконання судової експертизи, а також в
непроцесуальній, коли розробляє експертні методики.
32. Структура процесу криміналістичного діагностування.
|
|
|
Етапи діагностичного дослідження.
Їх кількість залежить від складності вирішуваного завдання.
І. Формулювання завдання діагностичного дослідження.
ІІ. Вирішення простого діагностичного завдання.
Для цього вивчають ознаки об'єкта, за якими визначають його властивості, стан (наприклад,
встановлюють хімічний склад мікрочастинок вибухової речовини з місця події).
Якщо ставиться тільки це завдання – дослідження завершується. Якщо ж просте завдання є
тільки початком вирішення складного, - переводять до наступного етапу.
ІІІ. Побудова типової моделі.
На підставі результатів вирішення простого завдання будують (реконструюють)типову
модель процесу, способу дій, події, явища (наприклад, на підставі структурного складу вибухової
речовини та аналізу походжень – моделюють умови вибуху).ІV. Встановлення наслідків із побудованої моделі та порівняння цих встановлених
(гіпотетичних) наслідків з відображеннями на елементах уречевленої обстановки, виявлення
специфічних особливостей.
V.Формулювання або побудова висновку.
- за позитивного результату порівняння – встановлюється механізм даної події, процесу, дії
(наприклад, встановлення механізму вибуху), а за негативного результату – повернення до
першого або другого етапу.
33. „Криміналістичне прогнозування та його наукове і прикладне значення.
Прогнозування — практику розробки прогнозів, намагаючись досягти випереджаючого розвитку
першої у порівнянні з прогностикою.
Термін «криміналістичне прогнозування» доцільно розглядати у двох аспектах:
а) як спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної прогностики на практиці за
допомогою використання найефективніших прогностичних методик і спрямовану на побудову
прогнозів щодо визначення основних тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об’єктів, їх
стану в майбутньому;
б) як галузь правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у сфері
боротьби зі злочинністю, де спільною сферою прогностичних досліджень правознавців,
процесуалістів та криміналістів є передбачення тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення
|
|
|
методів і засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази, своєчасного введення
нормативного регулювання і відповідальності.
Оскільки прогнозування є невід’ємною функцією криміналістики, то й об’єктами прогнозу
виступають сама наука криміналістика та об’єкти її пізнання:
а) злочин (функціональна сторона злочинної діяльності) і породжувані ним наслідки;
б) діяльність щодо розкриття, розслідування та попередження злочинів.
Спрямованість здійснення прогностичних досліджень може мати науковий, науково-прикладний та
практичний характер.
1. Наукові дані:
а) положення загальної теорії та окремих криміналістичних теорій (наприклад, дані щодо
повторюваності способу вчинення і приховання злочинів, механізмів слідоутворення, навичок
злочинної діяльності при збереженні стабільності детермінуючих чинників);
б) результати наукометричних досліджень у криміналістиці (наприклад, висновки щодо напрямів,
інтенсивності та змісту дисертаційних досліджень з певних проблем криміналістики);
в) відомості, що характеризують сучасний рівень розвитку природничих та технічних наук, дані
яких використовуються в криміналістиці, а також тенденції і перспективи розвитку науково-
технічного прогресу (наприклад, результати досліджень у сфері природничих, технічних та
суспільних наук постають інформаційною базою для побудови прогнозів про шляхи та напрями
трансформації та адаптації цих результатів для удосконалення науково-технічних засобів
криміналістики і методів їх практичного застосування);
г) результати соціологічних, правових та кримінологічних прогнозів; ґ) опитувальні дані (результати анкетування, інтерв’ювання наукових і практичних працівників, а
також висновки (думки) експертів щодо об’єкта і ситуації прогнозу).
б) кількісні характеристики злочинності, її окремих видів, динаміки.
3. Узагальнені дані практики (в тому числі зарубіжний досвід):
а) інформація про нові способи вчинення злочинів, нові різновиди злочинних посягань, нові види
|
|
|
предмета посягань, трансформацію обстановки, в якій вчиняються ті чи інші злочини;
б) відомості про ефективність тих чи інших засобів, прийомів та методів криміналістики для
процесу розслідування і попередження злочинів певного виду;
в) інформація про нові засоби і прийоми судового дослідження, що виникли на практиці тощо.
За масштабом охоплення обставин і фактів, що відображаються в прогностичних судженнях, та
обсягом розв’язуваних завдань в судово-слідчій практиці прогнозування диференціюється на
стратегічне, тактичне та індивiдуальне.
Стратегічне прогнозування пов’язане з прогнозуванням перспектив розслідування і судового
розгляду у справі в цілому,.
Тактичне прогнозування — це прогнозування результативності планованих тактичних операцій,
слідчих дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях
розслідування і судового розгляду, а також наслідків використання одержаних результатів у
доказуванні, ступеня тактичного ризику і засобів його мiнiмізації тощо.
Індивідуальне прогнозування спрямоване на розробку прогностичної моделі щодо:
а) можливої поведінки професіональних і непрофесіональних учасників під час досудового
слідства та судового розгляду;
б) можливого прояву в невстановленого і незатриманого злочинця та його спільників елементів
доказової поведінки;
|
|
|
Банк,його сутність та відмінності від підприємств та небанківських кред.установ
Валюти: сутність, призначення та сфера використання.
Валютний курс: сутність, основи формування та чинники впливу.
Види та форми криміналістичної ідентифікації.
Визначте сутність єдиного соціального внеску та охарактеризуйте платників ЄСВ
Визначте сутність інтерпретації результатів експериментального дослідження психіки і охарактеризуйте складові інтерпретації.
Визначте сутність пенсії та охарактеризуйте пенсії за віком в Україні.
Відсутність рук як наслідок талідомідної ембріопатії.
Геометрична сутність картографічного зображення
ГЛАВА 1. Поняття, предмет, методи та система міжнародного економічного права
