Анатомічні особливості собак

Волосяний покрив добре розвинений, в шкірі немає потових залоз.

Стравохід починається від глотки добре вираженим стравохідним присінком з дрібними поздовжніми складками. По всій довжині він формує два звуження і два розширення.

Шлунок – однокамерний (кишкового типу) лежить в лівому підребер’ї в площині між 9-12-м ребрами; в праве підребер’я заходить лише пілорична частина шлунка. Коли шлунок заповнений кормом, він торкається до черевної стінки в ділянці мечоподібного відростка груднини.

Дванадцятипала кишка у собаки відносно коротка, підвішена на довгій брижі і за діаметром майже така, як і товста кишка. Вона відходить від пілоруса у правому підребер’ї і, як низхідна частина, проходить вздовж печінки, далі праворуч, дорсально й каудально по правій стінці черевної порожнини до заднього кінця правої нирки. В ділянці 5-6-го поперекових хребців повертає ліворуч, огинає сліпу кишку і початок ободової і, як висхідна частина, тягнеться медіально від лівої нирки краніально майже до пілоруса, переходячи в порожню кишку.

Порожня кишка прилягає до черевної стінки, її довжина 2-7 м, формує велику кількість петель. З центральної поверхні кишка прикрита більшим сальником. Клубова кишка в ділянці 1-2-го поперекового хребців піднімається дорсально і відкривається сосочком на межі сліпої і ободової кишок. Сліпа кишка підвішена на короткій брижі між 2-4-м поперековими хребцями, утворює два-три випини. Ободова кишка має найпростішу форму, що нагадує підкову. Із сліпої кишки вона спочатку прямує краніально як права, або висхідна, частина ободової кишки до правої нирки, де повертає ліворуч, утворюючи правий згин і переходить у коротку поперечну частину ободової кишки. Позаду лівої нирки кишка утворює лівий згин і прямує як ліва, або низхідна, частина ободової кишки до тазової порожнини, де переходить у пряму кишку.

Печінка у собаки велика (маса - 400-500 г, що складає 2,8- 3,4% від маси тіла), з глибокими вирізками. Права і ліва частки поділені на латеральні і медіальні частки. Хвостата частка має добре виражений хвостатий і сосочковий відростки. Квадратна частка поділена глибокими вирізками. Жовчна протока відкривається разом з протокою підшлункової залози на відстані 3- 8 см від пілоруса. Печінка розміщена в правому і лівому підребер’ї та в ділянці мечоподібного відростка. Ниркове втиснення добре виділяється. Жовчний міхур містися між квадратною і правою медіальною частками.

Підшлункова залоза має вигляд зігнутої під кутом, довгої пластинки. Ліва частка більша, лежить на меншій кривині шлунка, досягає селезінки та лівої нирки. Права частка тягнеться вздовж дванадцятипалої кишки і піднімається до правої нирки. Середня частка добре виражена. Підшлункова протока відкривається разом з жовчною протокою у дванадцятипалу кишку.

У собаки поділ легень на частки особливо чітко виражений, вирізки досягають основних бронхів. Легені відносно короткі і форма їх залежить від конституції тварин. Додаткова частка виявляється не лише на медіальній, а й на реберній поверхні. У собак у задній частині середостіння є сполучення між правим і лівим плевральними мішками.

Нирки у собаки гладенькі, однососочкові, бобоподібної форми, товсті. Кінцеві заглибини незначно виражені. Нирки розміщені на рівні 1-3-го поперекових хребців. Права нирки торкається печінки.

Органи розмноження. Яєчники у суки невеликих розмірів і повністю знаходяться в яєчниковій сумці. Розміщені на рівні 3-4-го поперекових хребців. Довжина маткової труби у суки 4-10 см. Матк а дворога, з довгими прямими і тонкими рогами (до 9 см). Тіло матки коротке, вузьке, шийка різко виступає в піхву. Матка розміщена в черевній порожнині. Піхва добре розвинута, і чисельними складками. Присінок піхви короткий, вузький.

У пса сім'яниковий мішок міститься поблизу відхідника, шкіра його пігментована, вкрита невеликою кількістю волосся. Сім’яники лежать у мішку головчастим кінцем уперед і дещо вниз, придаток сім’яника лежить зверху. Сім’яники мають овальну форму, невеликі (30 г).

Придаток сім’яника добре розвинутий. Голівка статевого члена довга, циліндрична. В передній частині статевого члена міститься кістка статевого члена.

Серце. Верхівка серця знаходиться у собаки в ділянці 6-7-го ребра.

Ребра. У собаки 13 пар ребер. Ребра дуже увігнуті - обручоподібні, суглобові поверхні на горбках опуклі, тіло майже кругле. Груднина у собаки довга, призматична, реберні вирізки розміщені близько одна до одної, їх дев’ять.

Поперекових хребців у собаки 3. Остисті відростки зрощуються тільки в основі, вершини їх відокремлені. Краніальні суглобові поверхні плоскі. Вушко подібні суглобові поверхні спрямовані латерально. Хребці зрощуються в віці 6 місяців.

Селезінка розміщена в лівому підребер’ї. У собаки вона лежить на більшій кривині шлунка. Дорсальний кінець спрямований до хребетного стовпа, вентральний - в пупкову ділянку. Селезінка видовжена і має форму трикутника. її вентральний кінець ширший за дорсальний. На краніальному краї є глибока вирізка. Відносна маса коливається від 0,08 до 0,4%, що залежить від породи тварин.

У собаки грудна частка т имуса розміщена на груднині на рівні 1-6-го ребра. Шийні частки короткі.

Щитоподібна залоза. У собаки частки залози мають видовжено-овальну форму, завдовжки 1,3-5,2 см. Перешийок тонкий, часто його немає. Маса залози 0,5-25 г.

Прищитоподібна залоза. Зовнішня залоза лежить краніально під частки щитоподібної залози або на її латеральній поверхні, чисто під капсулою, внутрішня - на медіальній поверхні частки. Довжина залоз 0,2-0,4 см.

Надниркова залоза у собаки еліпсоподібної форми, завдовжки 2 см, масою 0,6 г.

Череп є найбільш складною частиною скелета, він поділяється На мозковий і вісцеральний або лицевий. Деякі кістки мозкового черепа (лобова, гратчаста) беруть участь і в утворенні лицевого черепа, винятком є короткоморді породи собак, які виведені людиною (бульдоги, декоративні кімнатні породи тощо).

Череп у собаки може мати різну форму, що є важливою породною ознакою довгоголових і короткоголових собак. Основні розходження черепа зводяться до довжини його лицевого відділу. Потилична поверхня черепа часто подібна рівнобічному трикутнику. Над потиличним отвором на лусці виступає пара потиличних горбків. На межі ексокципіталій скроневих кісток відкриваються над виросткові отвори. У довгоголових порід різко виступає зовнішній сагітальний гребінь, що бере початок від потиличного. В ділянці тім’яних кісток він подвоюється і переходить у зовнішні лобові гребні. Надочноямковий отвір відсутній. Очна ділянка дорсальної поверхні черепа у багатьох порід медіально западає і утворює лобову ямку. Спинку носа, утворену лобовими і носовими кістками, доповнюють дорсальні частини верхніх щелеп і носовий відросток міжщелепних кісток. Носові відростки носових кісток розходяться латерально. Кістки черепа заокруглені і відрізняються великою щільністю.