У таких міжнародних умовах Україна шукала своє місце на політичній карті світу. Зв’язки України з північноєвропейськими державами . Балтійський інтерес Б.Хмельницького.

Союз України з Росією проти Польщі відкривав можливості для Швеції долучитися до цього союзу і спільно з бранденбурзьким курфюрстом відвоювати у Польщі пруські території. Головна мета україно – шведських переговорів, які були започатковані за королеви Христини (1650р) і продовжені за Карла Густава Х для Б.Хмельницького полягала у долучені Швеції до анти польського союзу. Водночас не нехтувалися можливі вигоди від торгівлі на Балтиці.

В основі північної експансії Б.Хмельницького у Білорусію,яка розпочалася 1654 року, складала не тільки культурна близькість двох народів. І.Крипякевич убачав справжню причину в союзі зі Швецією, який уклав І.Виговський 16 жовтня 1657року, що був підготовлений ще Б.Хмельницьким. Козацька держава гарантувала ним собі володіння на землях від ріки Березини до границь Прусії і – право на вільну торгівлю через Прусію із Швецією і тим долучалася до Балтійського моря.-С. 183-184. Швеція переслідувала мету підтримувати хаос у Короні з тим, щоб заволодіти деякими прибережними землями Польщі на Балтійському морі. У свою чергу Б.Хмельницький гарантував не втручатися до тих місць, які будуть завойовані Швецією у Польщі. –С. 184

Військові успіхи україно-російської армії у Білорусії та Литві у 1654-1655 роках викликали помітне занепокоєння у Стокгольмі. Причина у тому, що Москва розраховувала на успіх у розв’язанні війни з польською Короною з вирішенням давньої російської стратегії – вирішення балтійської проблеми. А тому шведи небезпідставно вважали, що після завоювання Польщі Олексій Михайлович розпочне війну з Карлом Х. Ці міркування висловлювали неодноразово польські посланці у Стокгольмі. Тому важливим завданням стокгольмського уряду було загородити Росії шлях до Балтійського моря. Тому у серпні 1655 році шведський посол отримав конкретні завдання протидіяти московським планам на Балтиці і схиляв до цього Курляндію.-С. 190-191. Швеція з грудня 1654 року обрала шлях ослаблення Речі Посполитої як свого суперника на Балтиці, однак не допускаючи її повного розгрому з боку Росії, а тому пропонувала Яну Казимиру взаємовигідне порозуміння. І такі переговори велися з кінця 1654 року при посередництві французьких і пруських резидентів у Стокгольмі. Усвідомлювалася важливість, щоб військову лігу з Карлом Х укласти без жодної затримки, поки Литва не відпала повністю від Речі Посполитої. В іншому варіанті Швеції було б важко утримати під своїм впливом Прусію. Ян Казимир восени 1654 року зробив ставку на успіх наступу С.Потоцького в Україну у союзі з татарами з тим, щоб забезпечити на переговорах зі шведами сильні позиції. –С. 192.

Залучення шведів до ліги проти Москви у 1654 році в оцінці польського суспільства сильною мірою залежало від формування польсько - татарського союзу. Султан турецький наказав кримському хану допомагати королю польському у надії швидкого обєднання татар зі шведами проти Москви. У свою чергу шведські посланці, готуючи умови польсько-шведського союзу, зондували можливість отримання польським королем від кримського хана та турецького султана отримати військову допомогу. Польський двір мав сильні позиції у Бахчисараї і використовував його у налагодженні кримської місії у Стокгольмі. Кримський хан Мегмед Гірей направив Карлу Х свій пакет документів щодо згаданого союзу і позицію Криму, де він приставав до ідеї і просив Карла Х надіслати на допомогу Яну Казимиру шведські війська, висуваючи свої - подальшого спільного походу проти Москви –С.193. Однак татарські посланці прибули в Стокгольм запізно: у травні 1655 року, коли примирити Карла Х з Яном Казимиром вже було неможливо по причині династичних суперечок і загострення суперечок у балтійському регіоні. Маємо на увазі польсько-голландські переговори, які велися улітку 1654 року, стали відомі у Стокгольмі і трактувалися як ворожі до Швеції і стали одним із аргументів для вторгнення її у Польщу –С. 180. У Швеції на той час вже змінилася орієнтація – Карл Х, завершивши у грудні 1654 року війну з Австрією, готувався до війни з Польщею Шведи почали агітувати татар, щоб вони не воювали з козаками, на що останні не пристали. –С. 195.

2. Переяславська Рада вплинула на активність країн у прибалтійському регіоні і в Центральній Європі. Активізувалися відносини шведського короля з урядом Б.Хмельницького. З новою силою Швеція вдалася до реалізації планів відвоювати у Речі Посполитої пруські та поморські міста, які були конкурентами у її балтійській торговій гегемонії. Для противаги іншим балтійським державам – Голландії та Данії – стокгольмський двір шукав собі союзників у кромвелівській Англії. Щоб перешкодити цій лізі, Голландія з подачі Данії, яка мала територіальні претензії до Швеції, ініціювала переговори з Польщею про військову допомогу у разі війни на Балтиці. Однак реальна небезпека вторгнення шведів у Данію змусила його проводити лояльну політику.

Польща легковажила небезпекою з Півночі. Різні посольства у 1654 році не мали конкретних інструкцій для встановлення миру. Великі надії у Варшаві покладали на укладення союзу з татарами, однак подібні розрахунки не виправдалися, оскільки у грудні 1654 року шведський рікстаг прийняв рішення про вторгнення у володіння Яна Казимира.

У цей час імперія Габсбургів намагалася спровокувати нову війну у дунайських країнах. Для цього австрійський цісар направив спеціальну місію до Чигирина, щоб за допомогою козаків отримати молдавський престол. У Стамбулі таку діяльність віденського двору сприйняли негативно. Олексій Михайлович намагався виправдати перед австрійським цісарем свій союз із Б.Хмельницьким 1654 року і вторгнення у Річ Посполиту. У свою чергу польський король у липні 1654 року відправив свого посланця до Габсбургів і продовжив активну політику проти Москви і козаків у серпні –вересні 1654року. –С.211-212.