Політика Порти в Центральній Європі.

Разом з балканськими народами під владу Османів потрапили Дунайські землі (з Х1У ст.- Волощина, Молдавія).Відбулося завоювання Угорського королівства у правління Султана Сулеймана 1 (1520- 1566), коли на сході утворилися Трансільванське князівство, що стало васалом Туреччини та окремі Дунайські князівства (Семиграддя)

. Становище Дунайських князівств контролювалися зі Стамбулу, однак їм були надані деякі привілеї – вони мали автономію і діяла заборона мусульманських поселень на лівому березі Дунаю. Пріоритетне місце поміж трьох дунайських князівств мала Трансільванія, яка мала стратегічне значення для завоювання Угорщини, а також тому, що з Х1У ст. була васалом Туреччини.

Трансільванські князі брали активну участь у міжнародних відносинах, ніж господарі обидвох князівств. Як відомо, Стефан Баторій був обраний польським королем (1576- 1586). Під час між королів»я 1648 року у Польщі претендентом на престол був трансільванський князь Юрій 1 Ракоці. Його син – Юрій 11 Ракоцій неодноразово висував свої претензії на польський престол (1657 року, коли вторгся у Польщу в часи Потопу). Трансільванія як протестантська країна мала тісні взаємини з країнами антикатолицької ліги, що відповідало інтересам Порти, яка протягом ХУ1-ХУ11 ст. виробило тактику, скеровану на підтримку протестантських рухів в Європі, як один із важливих принципів у зовнішній анти габсбурзькій політиці. Самовільні вчинки придунайських володарів, що розходилися із інтересами Стамбулу, сурово каралися. Крім того, усі три князівства були постійно загрозою татарськими нападів з Криму. –С.5-6

Завоювання придунайських князівств поклало початок тривалій ворожнечі Османів із Габсбургами, яка закінчилася поразкою Османів під Віднем у 1683 році.

Кримське ханство

Після встановлення васалітету над Кримським ханством у 1475 році Порта отримала вихід у Східну Європу. Протягом ХУ1 –ХУ11 ст. Кримське ханство не раз було посередником у дипломатичних зносинах Стамбулу з різними східноєвропейськими державами.

Кримським ханам протекторат Османів був потрібен для прикриття у боротьбі з московськими царями за Казанське та Астраханське ханства. Інший момент, котрий зміцнював стратегічне значення Криму для Порти - утворення козаччини в Україні. Енергія кримських татар спрямовувалася на протидію українським і донським морським походам до турецьких берегів.

Однак чим більшу кризу переживала Османська імперія від кінця ХУ1 ст., тим більше послаблювалася залежність Криму від Порти. Війна з Венецією у середині ХУ11 ст. взагалі не давала можливості султанському уряду активно залучитися у східноєвропейські війни. Його участь звелася до формального впливу на Кримське ханство, яке у свою чергу інформувала Стамбул про свою діяльність, хоч нерідко це було доволі формальним. –С.7

Зв'язки України з Кримським ханством і Польщею (зима - літо 1654року)