Україна і Порта у 1654р

Що стосується взаємин України і Порти у 1654 році, то посольство від козацької держави у 1654 році запевняло у Стамбулі, що гетьмансько - московський союз не спрямований проти Туреччини і шукало підтримки у султана у справі збереження україно - татарського союзу проти Речі Посполитої і ослаблення впливи Речі Посполитої у Молдавії. Однак Туреччина зробила ставку на украплення власних позицій у Молдавії і підтримки лояльності придунайських країн до Османської імперії. Її налякали козацько - московські плани визволення християн від османської неволі на Балканах. Стамбул, що пережив невдачу у венеціанській війні, така небезпека з бору Росії, яка спиралася на зв’язки з сербами, болгарами, тепер підкріплена активною політикою Б.Хмельницького у цьому регіоні, був занепокоєний можливим рейдом Олексія Михайловича на балканські провінції Порти.-С. 218-219. Турбувало султана реальність після союзу Б.Хмельницького і Москви укладання антитурецької військової ліги за участі Персії. Тому Мехмед 1У підтримав антимосковську ініціативу Іслам Гірея і дав розпорядження сілістрійському паші готувати військо та готувати переправи через Дунай з метою протидії експансії московської на Балкани. –С.219.

В антимосковській політиці Криму і Порти у 1654 р. Б.Хмельницькому відводилася роль посередника, який мав сприяти позиції нейтралітету Москви у кримсько- балканському напрямку.-С.220. У разі неуспіху місії Бахчисарай розглядав і план відмови від походу на відновлення Золотої Орди, натомість продовження війни з Річчю Посполитою проти козаків і з залученням до неї придунайських країн. У свою чергу семигородський князь Юрій Ракоцій хотів використати непевне становище Речі Посполитої на початку 1654 року, претендуючи на польську корону, заручившись підтримкою литовських дисидентів в особі гетьмана Я.Радзивіла. Останній розраховував, що обрання в Речі Посполитій короля – не католика зможе вгамувати політичні пристрасті у країні і сприятиме порозумінню з козаками і поверненню їх з московського підданства у склад польсько - литовської федерації.-С. 220. Однак зі смертю у липні 1654 року Іслам Гірея почався новий етап кримської дипломатії, коли Б.Хмельницькому вдалося використати симпатії Ногайської і Буджацької орд до відновлення козацько - татарського союзу проти Польщі. В той час як ханський візир продовжував запевняти Варшаву у готовності татар підтримати її політику. Загроза для Речі Посполитої відновлення союзу з козаками була реальною. Однак Туреччина не залишилася пасивною до кримської міжусобиці і змусила Бахчисарай не ухилятися від курсу на антимосковський союз. Тому ногайські татари, що рушили на допомогу Б.Хмельницькому, повернули назад. Новий кримський хан підтримував стосунки з певною групою людей в оточенні Б.Хмельницького, незадоволених його політикою. Бахчисарай не полишав намір схилити Б.Хмельницького, чи бодай частину козацької старшини на свій бік. Він продовжував підтримувати старі зв’язки з мусульманськими народами Росії, продовжуючи давній курс на відновлення величі Золотої Орди.

В урядових колах Польщі і Литви розраховували на посередництво Криму у справі навернення козаків до підданства Речі Посполитій. Такі сподівання поляків на татар були настільки сильними, що вони відмовилися від кількох пропозицій різних держав допомогти укласти мир з Москвою та Україною. –С.221.