Чорноморський напрямок залишався пріоритетним у політиці Б.Хмельницького після 1654 року

Передісторією подій російсько - українського союзу 1654 року став мирний договір, укладений між Яном Казимиром та Іслам Гіреєм Ш у грудні 1653 року під Жванцем, що засвідчив кризу україно - татарського союзу. З точки зору України, ліга з Кримським ханством вичерпала себе, оскільки не давала можливість закінчити війну з Польщею і утвердити незалежну козацьку державу. Кримський уряд, зі свого боку домагався радикальної зміни зовнішньо - політичної орієнтації, спрямовану на визволення мусульманських земель (колишнього Казанського, Астраханського ханств) від московської влади. На останні пропозиції не пристав Б.Хмельницький, що й стало передумовою до розриву союзу із Бахчисараєм. Натомість з початку 1654 року почався процес зближення Криму і Речі Посполитої.

Смерть хана Іслам Гірея Ш у 1654 році привела до загострення боротьби між проукраїнською та пропольською партіями в Криму під час між королів»я у липні – серпні 1654року. У цей час Б.Хмельницький активізував свої контакти з кримською опозицією, маючи надію відновити стару українсько – татарську лігу і залучити татар до війни проти поляків. Але втручання Порти припинило наростання міжусобиці серед ординських мурз. Впливи Стамбулу також було вирішальними для того, щоб Кримське ханство зберегло і продовжило антимосковську політику останніх місяців правління Іслам Гірея Ш. Б.Хмельницький продовжував підтримувати зв’язки з татарською опозицією, що дало позитивні результати під час Ахматівської кампанії у січні – лютому 1655 р., коли мурзи відмовилися від штурму козацького табору і допомогло їм уникнути поразки. –С.168.

Залучення шведів до ліги проти Москви у 1654 році в оцінці польського суспільства сильною мірою залежало від формування польсько - татарського союзу. У свою чергу Султан турецький наказав кримському хану допомагати королю польському у надії швидкого обєднання татар зі шведами проти Москви. Шведські посланці, готуючи умови польсько-шведського союзу, також зондували можливість отримання польським королем від кримського хана та турецького султана військову допомогу.

Польський двір мав сильні позиції у Бахчисараї і використовував його у налагодженні кримської місії у Стокгольмі. Кримський хан Мегмед Гірей направив Карлу Х свій пакет документів щодо згаданого союзу і позицію Криму, де він приставав до ідеї і просив Карла Х надіслати на допомогу Яну Казимиру шведські війська, висуваючи свої - подальшого спільного походу проти Москви –С.193. Однак татарські посланці прибули в Стокгольм запізно: у травні 1655 року, коли примирити Карла Х з Яном Казимиром вже було неможливо по причині династичних суперечок і загострення суперечок у балтійському регіоні. Маємо на увазі польсько-голландські переговори, які велися улітку 1654 року, стали відомі у Стокгольмі і трактувалися як ворожі до Швеції і стали одним із аргументів для вторгнення її у Польщу –С. 180. У Швеції на той час вже змінилася орієнтація – Карл Х, завершивши у грудні 1654 року війну з Австрією, готувався до війни з Польщею Шведи почали агітувати татар, щоб вони не воювали з козаками, на що останні не пристали. –С. 195.