Вклад України в перемогу на фашизмом

В сучасній історичній літературі і особливо публіцистиці досить часто можна зустріти твердження, що в другій світовій війні Україна була тільки жертвою в двобої двох тоталітарних режимів: німецько-фашистського і радянсько-сталінського.

Окупанти особливо не афішували свої плани створення в Україні "життєвого простору" для 25 млн. німецьких переселенців, для чого необхідно було знищити біль­шу частину українського населення, а решту перетворити в рабів. Але народ своєю безпомилковою інтуїцією відчув це і піднявся на боротьбу. В тилу фашистських окупантів діяли майже 100-тисячні загони радянських партизанів і УПА, знаменита "рейкова війна" мала своїм наслідком те, що під час підготовки насту­пальних операцій у 1942-43 роках ворог втратив до третини своїх ешелонів. Масовим був героїзм українців у Радянській Армії. Складаючи 1/5 населення довоєнного СРСР, вони дали більше ніж 1/3 воїнів, нагороджених орденами і медалями. Українці ко­мандували більше ніж половиною фронтів, які були під час Ве­ликої Вітчизняної. До командного складу Радянської Армії входило близько 300 генералів з України. Особливо слід відзначити таких полководців, як І.Черняхівський, Р.Малиновський, П.Рибалко.

Великим був вклад евакуйованих з України підприємств в роботу радянського тилу. Вони складали майже половину потен­ціалу воєнної економіки. Достатньо назвати знаменитий Танкоград, створений на основі Харківського тракторного заводу, і роботи по підвищенню якості бойової техніки інституту електро­зварювання Є. Патона. Без перебільшення подвигом була також праця українських жінок по відновленню сільськогосподарського виробництва на звільненій від фашистів території. На жаль, тіль­ки з 1995 p. їх прирівняно до учасників Великої Вітчизняної вій­ни. Правда, перемогу можна було здобути не такою страшною ціною.(кожен другий із загиблих радянських воїнів – українець, кожен другий інвалід війни - українець) Але людожерська природа сталінського режиму привела до ослаблення Червоної Армії перед війною, що зумовило вели­чезні втрати 1941 p. А при проведенні військових дій у 1943-45 pp. головними вважалися фактори часу і успіхів будь-якою ці­ною.

Упродовж 1943-45 pp. В Україні було мобілізовано 4,5 млн. чоловік. Були прорахунки під час розробки операцій: двічі брали Харків (03, 08, 43) та Житомир (11,12, 43). Людей часто викорис­товували як "гарматне м'ясо". Мобілізованих на лівобережжі чо­ловіків (з 1891 по 1926 pp. народження) без підготовки, навіть не обмундирувавши, масово кидали на форсування Дніпра, щоб за­хопити Київ до річниці Жовтневої революції. Теж саме зробили з мобілізованими на Поділлі вгробивши їх під Тернополем. Тільки генералів під час оборони України загинуло 38, а при визволенні всієї республіки - 55.