Жовті Води під час ІІ Світової Війни.

13 серпня 1941 року селище “Жовта ріка” було окуповане німецькими військами. Німецьке керівництво намагалося налагодити працю рудника, а саме шахту “Капітальна”. З цією метою по навколишнім селам буквально відловлювали шахтарів, під конвоєм гнали на рудник, примушуючи працювати на благо Рейху. Керівництво відновлюваними роботами було доручено бувшому головному інженеру рудника М.С. Чередниченко. Проте він допомагати гітлерівцям не поспішав, а навпаки наприкінці 1941 року створив підпільну антифашистську групу. У складі комуністів Холодія, Проценко, Лебедя та безпартійних інженерів Дмитренко, Белаша, шахтарів Щерби, Пирога, Оканя, та бувшого голови Мар`янівської сільради Воронченко. На весні 1942 року вони готували вчинити ряд диверсій (підірвати шахту “Капітальна” та залізничний міст у районі с. Жовте на магістралі Київ - Дніпропетровськ) Ці операції було заплановано здійснити у ніч з 18 на 19 березня 1942 року. Але поліції, завдяки провокатору, вдалося виявити і знешкодити підпільників. З 19 по 23 березня більшість з них було заарештовано та розстріляно. Проте рух опору тривав. На Новий Рік(1943) підпільники піднесли гітлерівцям гарний подарунок – вчинивши диверсію, затопили відбудовану шахту.

20 жовтня 1943 року бійці 92-ї гвардійської стрілецької дивізії(Командир Петрушин) 3-ї армії 2-го Українського фронту та 41-ї танкової бригади(командир Ф.П.Васецький) звільнили селище від німецької окупації.

На фронті воювало більше 700 жителів селища “Жовта ріка”, 330 нагороджені бойовими орденами і медалями, більше 300 не повернулись з фронту.

Література:

1. Бушин В.С. Нариси з історії Павлограда (до 220-річчя міста) Павтлоград 2004. -304с.

2. Вбивство Степана Бандери. Львів 1993.

3. Визначні місця Дніпрпетровщини. Видавництво «Промінь», Дніпропетровськ, 1967р.

4. Городинський З. “Українська національна Рада” К., 1993.

5.Гребньова В. ”Катарсис. О.Довженко і тоталітаризм” Кіровоград 1997.

6. История городов и сел Украинской ССР. (Днепропетровская область) Киев – 1977.

7. Історія рідного краю. Дніпропетровщина. Під ред. Т.Є.Петряєвої, Дніпропетровськ, 2000.

8. Книш З. “Становлення ОУН” К.,1994.

9. Копотієнко І.Й. “Не погасне Галаганом Козацьке сонце” Дніпропетровськ “Пороги” 1997. (матеріали з історії Дніпропетровщини)

10. Король В.Ю. Визвольні бої Червоної армії на території України (1943-1944 рр.) // Український історичний журнал №1 (460), 2005. с.16-34.

11. Кучерук О. Українське повстання вересня 1939 року на Західній Україні. //Українське Слово 14-20 вересня 2000р.

12. Лук`яненко Л. ”Маршал Жуков і Українці в ІІ Світовій Війні” (відповідь генералу Іщенко) Київ – 2000.

13. Національні відносини в Україні у ХХ ст. К.,1994.

14. Повстанський рух отамана Тараса Бульби-Боровця (дослідження, спогади, документи) Рівне -1998.

15. Сахаров Г. ОУН-УПА на Дніпропетровщині. // Лица № 33(328) 25 апреля 2007

15. Сахаров Г. Пам'ять має бути чесною// Лица №7(302) 24 января 2007

16. Слабошпицький М., Стеценко В. “Українська дивізія “Галичина” “Київ-Торонто 1994.

17. Субтельний О. Історія України. К., 1992.

18. Хроника защиты и освобождения Днепропетровска от немецко-фашистских захватчиков. ОМЦ ПРОФТЕХОБРАЗОВАНИЯ 1993.