Організаційні зміни в компанії «Unilever»

«Unilever» - дуже давня компанія, що діє на світовому ринку миючих засобів та харчових продуктів. Десятками років «Unilever»управляла своєю торгівлею миючими засобами з далекої відстані. На кожному національному ринку було створено філію, яка функціонувала значною мірою самостійно, причому кожна філія виконувала весь діапазон операцій по створенню цінностей, включаючи виробництво,маркетинг та науково-дослідницьку діяльність. На середину 1980-х років компанія мала 17 самостійних тив підрозділів у Європі.

У 1990 роки «Unilever» почала перетворювати свою діяльність на ринку миючих засобів із ліберальної форми у жорстко керований бізнес з глобальною стратегією. Така зміна була продиктована усвідомленням керівництва компанії, що традиційний спосіб ведення справ втратив свою ефективність у середовищі, де першочергового значення набули суттєва економія коштів, інновації та швидка реакція на мінливі тенденції ринку.

Це завдання постало ще в 1980-х роках, коли давній суперник компанії «Procter &Gambel» декілька разів випередив «Unilever» у просуванні нових товарів на ринок. У межах «Unilever» на «переконання» 17 європейських підрозділів прийняти нову продукцію могло піти 4-5 років. Крім того, «Unilever» потерпала через високо затратну структуру, причиною якої було дублювання виробничих потужностей у різних країнах, а також нездатність компанії допомогти ся такої самої економії за рахунок масштабів, як це зробила «Procter &Gambel». Значні витрати «Unilever»звели нанівець конкурентні методи ціноутворення.

Щоб змінити ситуацію, «Unilever» створила товарні підрозділи для координації діяльності регіональних підрозділів. Сьогодні 17 європейських компаній без середньо звітують перед «Lever Europe». У такому новому підході закладено ділову угоду: всі 17 компаній відмовляються від самостійності на своїх традиційних ринках в обмін на можливість сприяти розвиткові та впровадженню єдиної всеєвропейської стратегії.

Внаслідок цих змін виробництво сьогодні раціоналізується, причому випуск миючих засобів для європейського ринку зосереджується в кількох найважливіших місцях. Кількість європейських заводів – виробників мила було зменшено від 10 до 2, а деякі нові товари вироблятимуться тільки на одному підприємстві. Розміри та упаковка продукції були уніфіковані заради зменшення закупівельних витрат і зручності єдиної всеєвропейської реклами товару. За оцінками «Unilever», такі заходи допоможуть заощаджувати щорічно 400 млн. дол.. на її операціях у Європі. «Lever Europe» намагається прискорити розробку нової продукції та синхронізувати впровадження нових товарів у всій Європі. Зусилля компанії, як видається, винагороджується: засіб для миття посуду, впроваджений у Німеччині на початку 1990-х років, через рік продавався у по всій Європі – а це було відчутним прогресом.

Проте діяльність компанії й досі обмежена. Провідна марка прального порошку компанії «Procter &Gambel» називається однаково у всій Європі, а «Unilever» продає і 100 років на формування цих марочних назв, компанія вважає безглуздям відмовлятися від них в інтересах європейської стандартизації.

Питання:

1. Якої стратегії дотримувалася «Unilever» до її реорганізації на початку 1990- років? Яку структуру мала компанія?

2. Чи узгоджувалися між собою стратегія і структура «Unilever»? Які вигоди давали ця структура? Якими були їх недоліки?

3. Яку стратегію і структуру прийняла на озброєння «Unilever» у 1990-і роки? Чи доцільно це було в тому середовищі, де зараз провадить конкурентну боротьбу «Unilever»? Які вигоди дає така організація і стратегічні зміна? Якими є витрати?