Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Суть попиту на гроші, мотиви та чинники, що визначають параметри попиту на гроші

У структурі грошового ринку найбільш вагомими функціональними складовими є попит та пропозиція грошей. Усі інші структурні складові грошового ринку можна розглядати як інтегровані в механізми грошового попиту або грошової пропозиції.

Питання попиту та пропозиції грошей розглядається в багатьох публікаціях з питань грошей та грошового ринку. Серед українських дослідників даної тематики відомими є праці А. Гальчинського, М. Савлука, Б. Луціва та інших.

А. Гальчинський звертає увагу, що попит на гроші розглядається неоднозначно. Слід розрізняти зміст понять «попит на гроші» та «попит на грошовий дохід». У першому випадку йдеться про запас грошей, що існує на певний фіксований у часі момент. У той же час, грошовий дохід характеризує потік грошей. При цьому запас грошей можна збільшити шляхом перерозподілу доходу, що для автора також є складником грошового попиту [1,C.69].

У посібнику Б. Луціва сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Йдеться про визнання тієї чи іншої частки багатства, яку індивідууми мають намір зберігати у грошовій формі. Це означає, що попит на гроші слід розглядати як попит на запас грошей у певний, фіксований у часі момент, а не як потік грошей, який визначається за певний період часу [13,C.94].

М. Савлук звертає увагу на те, що на відміну від звичайного попиту на товарних ринках, який формується як потік куплених товарів за певний період, попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) в ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки [26,C.115].

Отже, попит на гроші – це економічна категорія, яка застосовується для відображення і пояснення прагнення суб’єктів економіки у певний момент часу надавати перевагу утриманню певної частини своїх активів у вигляді грошей [8, C.433].

Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із самих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства).

У першому випадку метою є створення запасу купівельних і платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб економічних суб'єктів у товарах та послугах, у другому — накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у вигляді процента. Може бути і третій випадок, коли накопичення певних запасів грошей підпорядковується першій і другій цілям одночасно [26].

Відповідно до цих цілей Дж.М. Кейнс виділив три мотиви, які породжують попит на гроші: для угод (трансакційний мотив), мотив обережності і спекулятивний мотив (в якості майна).

Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути в формі, придатній для їх негайного використання в платежі, тобто бути наявними (готівка чи вклади до запитання). Запас таких грошей можна назвати поточною чи операційною касою. Він створює для власника значні зручності, бо забезпечує йому належну ліквідність і авторитет платоспроможного контрагента.

Мотив обережності ґрунтується на збереженні готівкових грошей для страхування від усіляких випадковостей, забезпечення резерву для непередбачуваних витрат або на випадок, коли несподівано виникла можливість вигідних купівель. У всіх цих випадках величина зазначених збережень значною мірою залежить від приступності та надійності способів одержання готівки, величини відносних витрат з її збереження, а також можливості вільної конвертації менш ліквідних грошових ресурсів у більш ліквідні. Будь-яка особа не має необхідності тримати зайву готівку, якщо існує можливість одержати її в потрібний момент і в необхідній кількості без штучних ускладнень. Власне, ступінь досконалості банківської системи значною мірою визначається рівнем вирішення цих життєво важливих для ефективного функціонування ринкової економіки проблем [25,C.118-119].

Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов - перетворити їх знову у грошову форму.

Ідея спекулятивного мотиву попиту на гроші принесена в економічну теорію Дж.М. Кейнсом. Вона вважається чи не найвагомішим його внеском у теорію грошей взагалі. Головна перевага цієї ідеї Кейнса полягає в тому, що вона відкрила шлях до встановлення залежності попиту на гроші та накопичення грошей від зміни процента. Визнання цієї залежності сприяло осмисленню широких можливостей використання процента в практиці регулювання грошової маси, перетворенню його в центральний інструмент грошово-кредитної політики.

Після Кейнса його ідея спекулятивного попиту на гроші набула істотного розвитку в працях Тобіна, Баумола та інших економістів. Зокрема, вони довели, що спекулятивний мотив впливає на весь обсяг попиту на гроші, тобто і на трансакційну, і на завбачливу його складові [17].

З’ясування мотивів, які заохочують економічних суб’єктів нагромаджувати гроші, дає можливість визначити чинники, які впливають на ці мотиви, а значить – на динаміку попиту на гроші.

Традиційні чинники, що визначають параметри попиту на гроші і визначаються представниками всіх теоретичних концепцій попиту на гроші, представлені відомим в економічній літературі рівнянням обміну І. Фішера у формулі (1.1):

M×V=P×Q, (1.1)

де М – кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг;

V – швидкість обігу грошової одиниці;

PQ – номінальний обсяг виробництва або номінальний дохід.

Звідси M = , (1.2)

Вплив цих чинників обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей і являє собою трансакційний варіант Фішера попиту на гроші. Величина трансакційного залишку залежить від обсягу грошового доходу, що його отримує окрема особа чи господарство. На макрорівні трансакційний попит визначається обсягом валового внутрішнього доходу. Попит на гроші зростає при зростанні цін, тому що реальні касові залишки суб’єктів знижуються.

Отже, основними чинниками впливу на трансакційний попит на гроші є: динаміка рівня цін; рівень реального обсягу виробництва; швидкість обігу грошей [14,C.84-85].

Але ці формули не розкривають усієї різноманітності чинників, що впливають на динаміку попиту. Більш глибоким за змістом вважається «кембриджський варіант попиту на гроші» Пігу та Маршала, як подальший розвиток рівняння Фішера, що визначає величину всього попиту на гроші як за трансакційним, так і за спекулятивними мотивами. Цей показник можна розрахувати за формулою (1.3):

M_d= K×P×Y, (1.3)

де M_d– попит на наявні касові залишки, або реальна потреба в грошах;

К – коефіцієнт, який визначає співвідношення між номінальними доходами і тією часткою грошей, що економічні суб’єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі;

Р – ціна продукції, робіт і послуг, що реалізуються;

Y – обсяг виробництва в натуральних одиницях виміру.

В даному рівнянні відсутній показник швидкості обігу. Його замінено коефіцієнтом К.

Кембріджський варіант визначення попиту на гроші отримав назву «теорії касових залишків». Одним із чинників, що визначає величину касових залишків є норма відсотка (r), яка значною мірою прямо впливає на норму доходу на капіталізовані активи, яка в свою чергу обернено пропорційно впливає на попит на гроші. Коли норма відсотка зростає, величина касових залишків (К) знижується, і навпаки. Таким чином, попит на гроші обернено пропорційно залежить від норми відсотка [7,C.109-110].

Сучасна теорія грошей визначає ще ряд чинників впливу на попит:

¾ чинник накопичення багатства;

¾ чинник інфляції;

¾ очікування погіршення кон’юктури ринку.

Чинник накопичення багатства полягає в тому, що економічні суб’єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між усіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.

Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб’єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін неминуче підштовхує вгору ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слід пам’ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо воно не значне і не провокує інфляційних очікувань.

З інфляційними очікуваннями тісно переплітаються очікування погіршення кон’юнктури ринків узагалі, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб’єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться [14,C 89-90].

Всі чинники, які наведені вище можна зобразити у вигляді формули (1.4):

(1.4)

де Y — реальний обсяг ВНП;

Р — середній рівень цін;

R — рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

В — обсяг багатства;

І — рівень інфляції;

О — очікування змін ринкової кон’юнктури.

Знаки «+» та «-», що стоять над літерами показують залежність попиту від зміни відповідного фактора; «+» означає пряму залежність, «-» – обернену [25,C.123-124].

Графічно загальний попит на гроші можна представити у вигляді кривої попиту Md. Крива попита на гроші відображає на осі абсцис кількість грошей, яку населення та фірми бажають тримати в себе в даний момент, а на осі ординат – норму відсотка (рис. 1.1).

млрд. грн.

Рисунок 1.1 – Крива попиту на гроші

На цьому графіку видно, як крива M_d віддзеркалює сукупний попит залежно від зміни процентної ставки. Попит зменшується зі зростанням відсотка. Проте крива попиту не пересікає осі ординат. Це пов’язано з тим, що певна частина попиту на гроші завжди зберігається навіть за найвищої ставки відсотка. Це трансакційний попит і він не може бути зведений до нульової позначки.

Водночас із графіка видно, що крива сукупного попиту M_d, відображаючи зростання попиту при зменшенні відсотка, не пересікає й осі абсцис. Іншими словами, збільшення попиту на гроші не ліквідує повність ту частину заощаджень, що перетворені в депозити і вклади. Вони зберігаються за цих умов як у національній валюті, так і перетворюючись способом конвертації і в більш ліквідну іноземну або колективну валюту [24,C.186].

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 Следующая ⇒