Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Висновки до розділу 2

Отже, підсумовуючи матеріал, викладений в другому розділі, ще раз дамо визначення поняття грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика (монетарна) – це комплекс взаємопов’язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через Центральний банк.

Відповідно до чинного законодавства основними з них є:

1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

2) процентна політика;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними.

За 2001 – 2010 рр. середній розрахунковий норматив обов’язкового резервування знизився з 15 % до 2,3 % станом на 2010 рік, що свідчить про тенденцію зменшення ролі інструменту обов’язкових резервних вимог в регулюванні грошово-кредитного ринку.

В процентній політиці центральне місце посідає облікова ставка. Змінюючи облікову процентну ставку центральний банк впливає на пропозицію грошей. Підвищення рівня облікової ставки призводить до зменшення грошової бази і зниження пропозиції грошей. Зниження облікової ставки має зворотний ефект.

Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язаний з процентною політикою, але має й певні власні риси. Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ).

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, оптимізація розмірів яких відіграє велике значення, оскільки занадто занижений або завищений їх обсяг приведе до негативних наслідків.

Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найгнучкішим інструментом грошово-кредитної політики і тому активно можуть застосовуватися в регулятивній діяльності НБУ. Ці операції можна використовувати досить часто, а якщо допущена помилка, її легко виправити, здійснивши операцію протилежного спрямування.

Експорт та імпорт капіталу супроводжуються припливом і відпливом іноземного капіталу. Якщо привабливість державних цінних паперів знижується, відбувається відплив іноземного капіталу з країни, що провокує зниження курсу національної валюти. Як наслідок, виникає необхідність вживання з боку НБУ певних заходів.

Крім грошово-кредитної політики Національного банку України було розглянуто цю ж політику інших країн. З вищенаведених даних можна сказати, що існують певні спільні та відмінні риси щодо реалізації цілей монетарної політики.

гроші кредитний політика

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що Національний банк України через здійснення грошово-кредитної політики намагається створювати таку ситуацію на грошовому ринку, яка б характеризувалася його стійкою рівновагою, або ж наближалася до неї.

Рівновага на ринку грошей наступає тоді коли попит дорівнює пропозиції грошей (Md = Мs). Отже, Національному банку України потрібно регулювати саме ці показники.

Якщо пропозиція грошей здійснюється безконтрольно, то вона може порушити гармонію розвитку економіки та привести до економічної кризи та інфляції. Вважають, що надмірної пропозиції не буває, надмірним може бути тільки попит.

З цієї причини на грошовому ринку виникає проблема грошової рівноваги. Отже, для того щоб зрівноважити попит та пропозицію грошей потрібно,вжити певних заходів. Саме для цього Радою НБУ розробляються основні засади грошово-кредитної політики, яка містить в собі широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання.

В Україні відповідно до чинного законодавства основними з них є:

1) визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

2) процентна політика;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними.

В Україні норматив обов’язкового резервування значно знизився що свідчить про тенденцію зменшення ролі інструменту обов’язкових резервних вимог в регулюванні грошово-кредитного ринку.

В процентній політиці центральне місце посідає облікова ставка. Змінюючи облікову ставку центральний банк впливає на пропозицію грошей. Підвищення рівня облікової ставки призводить до зменшення грошової бази і зниження пропозиції грошей. Зниження облікової ставки має зворотний ефект.

Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язаний з процентною політикою, але має й певні власні риси.

Експорт та імпорт капіталу супроводжуються припливом і відпливом іноземного капіталу.

В своїй роботі, я розглянула грошово-кредитну політику не тільки України, а й інших країн, можна сказати, що є певні спільні та відмінні риси. Якщо брати такий інструмент як встановлення норми обов’язкового резервування, то у країн, які я розглянула він досить малий, що свідчить про його незначну роль в регулюванні грошового ринку. У таких країнах як Франція, США, Німеччина цей показник дозволяють знижувати до нуля в окремі дні.

Щодо облікової ставки країн світу, то цей показник значно відрізняється в розглянутих країнах. Причиною цього є економічна ситуація в країні. Висока ставка – відноситься до політики «дорогих грошей», використовується тоді, коли необхідно «стримувати економіку від перегріву». Низька облікова ставка – використовується для того, щоб стимулювати економіку країни до розвитку, збільшення виробництва. Якщо аналізувати Україну, то в 2008-2009 роках, коли була в розпалі економічна криза облікова ставка була високою порівняно з іншими країнами.

Отже, для регулювання попиту та пропозиції грошей та досягнення рівноваги на грошовому ринку Національний банк України повинен ефективно застосовувати інструменти грошово-кредитної політики.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 Следующая ⇒