Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Механізм формування пропозиції грошей

Mонетарну теорію цікавить найперше специфіка співвідношення між попитом і пропозицією грошей, характер субординації між ними. Ця специфіка містить два протирічливих положення:

¾ попит на гроші має пристосовуватися до заздалегідь заданої їх пропозиції

¾ пропозиція грошей пристосовується до їх попиту.

Зрештою, суть зводиться до того, щоб з'ясувати, яка структурна ланка грошового ринку - попит і чи пропозиція є провідною. В економічній теорії вже довго точиться дискусія з приводу визначення основних чинників, під впливом яких формується пропозиція грошей. Оскільки грошова емісія здійснюється на інституційних засадах, то монетаристи вважають, що на відміну від попиту, який визначається внутрішньо економічними процесами, пропозиція грошей є суто екзогенним чинником економічного розвитку. На положенні про екзогенність грошової емісії базується одна з ключових ідей монетаризму з приводу того, що першим поштовхом для зміни кон'юнктури ринку, циклічності його розвитку є спричинені ззовні економічні зміни у пропозиції грошової маси. На цій же підставі дається суто монетаристське визначення інфляційного процесу: вважається, що ціни завжди пасивно йдуть слідом за змінами пропозиції грошей.

Отже, пропозиція грошей розглядається монетаристами як суто автономний процес, екзогенний чинник, що не залежить від реальних змін у сферах виробництва та обігу товарів і послуг [1,C.122-123].

З точки зору кейнсіанства. Основною відмінністю погляду кейнсіанської теорії на пропозицію грошей є визнання кредитної природи грошової емісії й відповідно – формування пропозиції грошей. З точки зору виробничого процесу базою грошової емісії є зобов'язання підприємств щодо погашення заборгованості з оборотного капіталу - виплат заробітної платні, витрат на сировину, матеріали тощо. Ця заборгованість виникає через наявну розбіжність у часі між поточними витратами виробництва і отриманням доходів від реалізації виробленої продукції. Ці зобов'язання є невід'ємною складовою відтворювального процесу. Вони безпосередньо входять у технологію цього процесу і складають фундамент утворення і пропозицій різноманітних форм кредитних грошей. Отже, безпосереднім суб'єктом пропозиції грошей, їхнім фактичним емітентом виступають перш за все виробничі структури. Функції банків у цьому процесі дещо інші. Вони виступають у ролі посередників, які лише надають цим процесам відповідної грошові форми [26].

Якщо розглянути суть пропозиції грошей, то можна наштовхнутися на різне трактування цього поняття.

У посібнику Івасів пропозиція грошей – це процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового і безготівкового грошового обігу. Загальна величина грошової пропозиції в економіці включає в себе увесь обсяг готівки, випущеної в обіг, тобто грошей поза банками, а також залишки коштів на поточних банківських рахунках, які можуть бути безпосередньо використані у якості засобів обігу і платежу [11, C.180].

Михайловська дає наступне трактування: пропозиція грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент часу мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот [14,C.90].

Пропозиція грошей розглядається з двох точок зору.

На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо при зростанні альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються — при зростанні рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а при зниженні — з попитом на гроші.

На макроекономічному рівні всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту — як скорочення пропозиції грошей [25, C.128].

Графічно пропозицію грошей можна зобразити у вигляду вертикальної лінії Мs (Рис. 2.1).

Ms1 Ms Ms2

М1 М2 М3 млрд. грн.

Рисунок 2.1 – Пропозиція грошей

Отже, на графіку відображено взаємозв’язок загальної кількості грошей, яка пропонується на грошовому ринку, з відсотковою ставкою, яка виплачується по звичайних не грошових активах.

Пропозиція грошей може змінюватися під впливом різних чинників і, перш за все, під впливом змін у монетарній політиці держави. Унаслідок цього вертикальна лінія Мs, що відображає пропозицію грошей, може переміститися у положення Мs1 (скорочення пропозиції), або в положення Мs2 (збільшення пропозиції грошей) [27,C.124].

Пропозиція грошей має свій механізм. Він забезпечує як сам процес формування пропозиції, так і дії щодо її регулювання, які бувають необхідними внаслідок змін в економіці. У формуванні пропозиції грошей вирішальну роль відіграє центральний банк.

Пропозиція грошей формується за рахунок певних елементів грошової маси. Першим таким елементом є грошова база, або гроші підвищеної ефективності.

Грошова база – це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Її можна визначити за наступною формулою:

M_h=M₀+M_k+R, (1.5)

де M_h – грошова база;

M₀– готівка поза банками;

M_k– готівка в касах банків;

R – резерви комерційних банків.

Пропозиція грошей дорівнює грошовій базі. Але це, так би мовити початкова позиція. Справа в тому, що існує ще грошовий мультиплікатор [12, C. 182-183].

Грошовий мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку.

Величина коефіцієнта визначається за формулою (2.2):

, (2.2)

де m – грошовий мультиплікатор;

с – співвідношення готівки (M₀) до депозитів (D);

r – норма ефективного резервування, яка визначається через співвідношення резервів (R) до депозитів (D).

Розрахований таким чином грошовий мультиплікатор, помножений на грошову базу дає нам величину маси грошей або ж їх пропозицію (2.3):

М_s= M_h×m, (2.3)

де М_s – пропозиція грошей;

M_h – грошова база;

m – грошовий мультиплікатор.

Звідси зміна пропозиції грошей може викликатися грошово-кредитним мультиплікатором та змінами грошової бази. Оскільки остання контролюється національним банком, то її обсяг може змінюватися внаслідок операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютними інвестиціями [13,C.100].

Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі, і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бути зміни:

— норми обов'язкових резервів;

— облікової ставки;

— типової ринкової процентної ставки;

— процентної ставки за депозитами до запитання;

— обсягу багатства економічних суб'єктів;

—тінізації підприємницької діяльності;

— стану довіри до банків, банківської паніки [14,C.97].

Розглянемо механізм впливу кожного з цих факторів на пропозицію грошей:

1) Норма обов’язкового резервування. Чим нижча норма резервування, тим вищий коефіцієнт мультиплікації, а отже збільшується загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки. Це можна відобразити за допомогою формули (2.4):

, (2.4)

де r – норма обов’язкового резервування.

2) Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.

3) Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками і облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей.

4) Зміна багатства призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки, і навпаки.

5) Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей у депозитній формі значно більше, ніж зростає готівкова маса, тому загальна грошова пропозиція скорочується в міру зростання тінізації економіки.

6) Низький стан довіри до банків, банківська паніка теж негативно впливають на процес мультиплікативного збільшення депозитів, бо спричиняють вилучення грошей з депозитів чи стримують їх зростання.

7) Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропозиція грошей [25,C.130-132].

Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників.

Провідна роль центрального банку полягає у перетворенні безготівкових грошей у банкноти. Для досягнення рівноваги він вимушений здійснювати дану операцію.

Комерційним банкам притаманна функція емісії депозитних грошей. Їх випуск – це банківська операція, пов’язана з перетворенням боргових зобов’язань у платіжні засоби, які можна безпосередньо використовувати на грошовому ринку.

Основне призначення фінансово-кредитних інститутів – залучення тимчасово вільних коштів у широких верст населення і надання позик економічним агентам, які мають потребу в капіталах [15,C.397-398].

Пропозиція грошей формується банківською системою, графічне зображення пропозиції грошей буде змінюватися залежно від тактичних цілей грошово-кредитної політики. Це явище можемо спостерігати на наступних графіках (рис. 2.2, рис. 2.3, рис. 2.4) [24]:

M_s

млрд. грн.

Рисунок 2.2 – Пропозиція грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обороті на незмінному рівні

млрд. грн.

Рисунок 2.3 – Пропозиція грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні

млрд. грн.

Рисунок 2.4 – Пропозиція грошей при орієнтації монетарної політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки

Отже, вибір тактичної цілі грошово-кредитної політики і відповідної їй кривої пропозиції грошей залежить від конкретної економічної ситуації в країні.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 Следующая ⇒