Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Рівновага на грошовому ринку та процент

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропозиції грошей. Між цими двома показниками є певне співвідношення. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага між попитом і пропозицією. Іншими словами, рівновага наступає тоді, коли Md = Мs. Саме за такої рівноваги створюються умови для ефективного розвитку суспільного виробництва, якщо ж така рівновага порушується, то сфера грошового обігу дестабілізується і у виробництві виникають певні труднощі. Тому в сучасній ринковій економіці держава через свою банківську систему намагається створювати таку ситуацію на грошовому ринку, яка б характеризувалась його стійкою рівновагою, або ж наближалась до неї [27,C.134].

Але, якщо пропозиція грошей здійснюється у суспільстві безконтрольно, то вона може порушити гармонію розвитку економіки і привести до непередбачуваних наслідків: економічна криза та інфляція. Можна сказати, що гроші «слухняно» виконують свої функції тоді, коли їх випускають у достатній кількості, що дає можливість уникнути «заторів» у грошовому обороті.

Дестабілізація грошової системи, а звідси й розвиток інфляційних процесів, починається з порушення рівноваги на монетарному ринку. Однак, надмірної пропозиції грошей не існує взагалі. Надмірним може бути тільки попит на гроші.

З цієї причини на грошовому ринку завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів знаходити такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність виробництво і споживання, нагромадження та інвестиції [1,C.156].

Рівновагу на грошовому ринку можна зобразити у вигляді певної графічної моделі. Але при цьому слід зауважити, що сама модель і характеристика основних взаємозв’язків, які вона віддзеркалює, залежатимуть від тієї теоретичної тези, що покладена в основу аналізу рівноваги на грошовому ринку.

Йдеться про визначення рівноваги M_d = М_s в одному випадку як функції номінальної норми відсотка, в іншому – як функції від динаміки цін. В першому випадку має місце кейнсіанський підхід до проблеми встановлення рівноваги на грошовому ринку, у другому – монетаристський. За цими розбіжностями криється різниця в методологічних принципах аналізу всієї системи грошових відносин.

M_d1

M_d М_s

0 M₁ M

Рисунок 3.1 – Кейнсіанський підхід до взаємодії попиту і пропозиції

Знаходячись в точці r₁, норма відсотка визначає рівень попиту на гроші. Попит дорівнювати кількості грошей, що визначаються точкою М₁. Слід зауважити, що в кейнсіанській моделі рівень відсотка визначає й рівень пропозиції грошей. Проте це тільки загальні припущення, бо, скажімо, рівень попиту, який спирається на боргові зобов’язання суб’єктів господарювання і населення, може змінюватися залежно від фази промислового циклу і набувати положення M_d2(зменшення попиту) або положення М_d1(збільшення попиту). Відповідно і точка рівноваги буде переміщуватися. Це чітко демонструє наявність діалектичного зв’язку між нормою відсотка, який не тільки визначає рівень попиту на гроші, але певною мірою й сам залежить від останнього [27,C.134].

Вище розглянута модель рівноваги на грошовому ринку базується на кейнсіанських теоретичних засадах. Але така модель поступається моделі, яка базується на монетаристських підходах. Основна відмінність в тому, що пропозиція грошей є екзогенною і встановлюється центральним емісійним центром. Графічну модель рівноваги на грошовому ринку подано на рис. 3.2.

M_s1 M_s M_s2

n n₁n₂

Рисунок 3.2 – Монетаристський підхід до взаємодії попиту і пропозиції

Точка перетину кривої попиту і пропозиції (точка Е) і буде точкою рівноваги. Вона означає, що за даної норми відсотка (r₁) попит на гроші дорівнюватиме показнику n_1.

Якщо центральний банк вирішує зменшити пропозицію грошей, то тоді попит за ставкою r₁не буде задовольнятись і це викличе зростання відсотка до рівня r_2.Таке його збільшення, у свою чергу, призведе до зменшення попиту на гроші і встановлення нової точки рівноваги на грошовому ринку (точка Е₁).

Якщо ж центральний банк здійснює купівлю цінних паперів, то пропозиція зростає. У зв’язку з цим норма відсотка зменшується. Лінія пропозиції грошей переміститься праворуч у положення M_s2, а точкою рівноваги буде точка Е₂ [11,C.191-192].

Отже, як бачимо зміни в попиті і пропозиції грошей можуть зумовлювати порушення рівноваги на грошовому ринку. У цих випадках рівновага може відновитися тільки за інших рівнів як процента так і грошової маси. Механізм цієї залежності можемо спостерігати на рисунку 3.2.

Зміни в попиті на гроші спричиняють прямо пропорційні зміни процентної ставки. Відбувається зсув кривої попиту та зміна процентної ставки, але маса грошових коштів не зміниться. Зміни в попиті на гроші спричиняються декількома факторами:

¾ зміною обсягу номінального доходу, при збільшенні якого збільшується рівнозначний йому обсяг національного продукту, що вимагає для своєї реалізації більше грошових коштів;

¾ зміною альтернативної вартості грошей. Зниження альтернативної вартості збільшуватиме попит на гроші, а отже й процентну ставку;

¾ зміною попиту на інвестиційні ресурси. Підвищення прибутковості інвестицій збільшує попит на гроші і підштовхує до зростання процентну ставку;

¾ зростанням бюджетних витрат, які спричиняють збільшення державних позик, що призводить до збільшення процентної ставки і до витіснення інвестицій. Наслідком є збільшення попиту на гроші і підвищення процентної ставки [9,C.75-76].

Зміни в пропозиції грошей обернено пропорційно впливають на зміни процентної ставки. Зміни в пропозиції грошей можуть бути спричинені зміною задач та цілей грошово-кредитної політики центрального банку, які потребують збільшення (зменшення) маси грошей в обігу.

В усіх випадках зміна ставки процента являє собою механізм урівноваження попиту і пропозиції грошей, а кожний новий рівень процентної ставки є наслідком зміни попиту і пропозиції на грошовому ринку.

Наслідки зміни процентної ставки різноманітні і зачіпають як грошову сферу, так і реальну економіку: виробництво, інвестиції, сферу обігу тощо.

Існує необхідність в державному контролі за рівнем процентної ставки, оскільки при підвищенні ставки процента виникає надлишок грошей, що загрожує інфляцією, а при зниженні ставки – недостача грошей, що загрожує дефляцією. Отже, рівень процента стає об’єктом державного регулювання, а процентна політика центрального банку важливим інструментом грошово-кредитного регулювання.

Центральний банк у своїй грошово-кредитній політиці може поставити задачу утримувати процентну ставку незмінною, підвищувати чи знижувати її. Щоб вирішити будь-яку з цих задач, потрібно відрегулювати на відповідному рівні співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Це в свою чергу викличе адекватні зміни в реальній економіці – зміни обсягів виробництва, обсягів інвестицій.

Утримуючи норму процента на незмінному рівні, центральний банк забезпечує стабілізацію ціни грошей і ціни товарів як важливої передумови прийняття виважених рішень всіма господарюючими суб’єктами. Створюються сприятливі умови для стримування інфляції, для тривалого підтримування обсягів виробництва та структури економіки в стані рівноваги.

Підвищуючи процентну ставку, центральний банк стримує попит на позички, що призводить до скорочення інвестицій і обсягів виробництва, товарної пропозиції (політика «дорогих грошей»). Знижуючи процентну ставку, він сприяє розширенню попиту на позички, що призводить до розширення інвестицій, обсягу виробництва, підвищення товарної пропозиції (політика «дешевих грошей») [7,C.125-129].

Серед вітчизняних науковців досить поширена думка про те, що грошовий ринок здатний до саморегулювання.

До важелів саморегулювання на цьому ринку, тобто до важелів, які певною мірою автоматично забезпечують рівновагу між попитом і пропозицією можна віднести:

¾ ціновий стабілізатор. Його дія полягає в тому, що за надлишкової пропозиції грошей, а відтак, на грошовому ринку встановлюється рівновага;

¾ кредитний мультиплікатор. Дозволяє автоматично підвищити пропозицію грошей тоді, коли її помітно випереджає попит. У цьому разі депозитно-чекова емісія підвищує еластичність пропозиції грошей і тим самим сприяє встановленню рівноваги на грошовому ринку;

¾ механізм заміщення, що зумовлює відповідні зміни структури портфельних активів. При екзогенному збільшенню пропозиції грошей учасники господарського процесу доходять висновку про те, що частина портфеля активів, яку вони тримають у грошовій формі є надмірною. Звідси можна передбачити, що, прагнучи максимізувати корисність багатства, його власники віддадуть перевагу заміщенню грошей іншими активами [1,C.159-160].

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 Следующая ⇒