Методичні поради щодо вивчення теми

Вивчаючи цю тему, слід пам’ятати, що без чіткого уявлення про основні засади і зміст соціального страхування у державах з ринковою економікою сьогодні вже неможливо регулювати соціальні процеси не тільки на національному, але й на регіональному, а також на світо­вому рівні. Прогалини та недоліки у цій сфері породжують чіткі тенденції зниження рівня добробуту всіх верств населення, вимагають від фахівців володіння потужним інструментарієм для ефективної протидії соціальній напрузі в країні. У цьому зв’язку слід пам’ятати, що зарубіжний досвід проведення соціального страхування свідчить про високий рівень ефективності різних моделей і систем соціального страхування: державне (обов’язкове), добровільне, змішане, причо­му жодна з них у чистому вигляді не використовується ніде незалежно від рівня соціально-економічного розвитку, але у кожній країні домінує одна з них. Пропонуємо проаналізувати і з’ясувати можли­вість застосування в Україні існуючих у світовій практиці моделей соціального страхування:

1. 1. Розмір соціальних внесків і витрат залежать від конкретного виду діяльності та службового становища застрахованих осіб. Зверніть увагу, що такий підхід має недоліки, оскільки повністю фінансується з бюджету:

– – забезпечується низький рівень соціального захисту;

– – можливий лише за умови бездефіцитного бюджету країни (регіону);

– – держава може будь-коли відмовитись від своїх зобов’язань;

– – виховує психологію соціального утриманства.

2. 2. Соціальний захист забезпечується внесками роботодавців і працівників без урахування ймовірності настання страхового випадку (соціальний ризик). При визначенні можливостей застосування цієї моделі в Україні зверніть увагу на те, що у цьому випадку страху­вання проводиться на користь третіх осіб, а накопичення соціальних коштів не пов’язане зі зростанням зобов’язань по соціальних виплатах.

3. 3. Соціальне страхування конкретних ризиків, що дозволяє достат­ньо точно передбачити розміри виплат, які, у свою чергу, залежать від фактичних сум соціальних внесків. Цікаво, що ця модель розрахована на економічно розвинені країни. Поясніть це, виходячи з практичної реалізації принципу паритетної участі роботодавців, працівників, бюджету країни та місцевих бюджетів при сплаті страхових платежів (характерно для Японії, Франції, Швеції, Німеччини, США, де держа­ва бере участь у соціальному страхуванні).

Для поглибленого розкриття змісту зарубіжного досвіду соціаль­ного страхування треба опанувати типологію соціального страхування за національними особливостями. Зокрема, за механізмом фінансуван­ня розрізняють:

1. 1. Північно-Європейський варіант (Скандинавія, Англія, Ірландія), де за рахунок соціального страхування покривається 50 % соціальних видатків.

2. 2. Континентальний варіант, де за рахунок соціального страху­вання покривається дві третини соціальних видатків.

За соціальним спрямуванням розрізняють системи соціального страхування у США та у країнах ЄС. У першому випадку воно спря­моване на підтримку мінімального життєвого рівня, орієнтація на створення рівних можливостей для учасників. У країнах ЄС соціальне страхування покликане забезпечити основні життєві потреби та не допустити суттєвого зниження доходів унаслідок соціальних ризиків. Зверніть увагу, що в обох випадках системи соціального страхування управляються на паритетних засадах працівниками, роботодавцями, представниками держави, фондів, асоціацій тощо. У більшості країн тягар сплати страхових соціальних внесків розподіляється порівну між роботодавцем та найманими працівниками, але у деяких внески сплачують тільки застраховані особи, а у деяких основні платежі здійснюють роботодавці. При вивченні досвіду проведення соціаль­ного страхування у конкретних країнах треба визначити переваги та недоліки існуючих механізмів перерозподілу страхових внесків між різними категоріями платників з точки зору економічної доцільності та соціальної справедливості.

Вивчаючи характерні риси соціального страхування у економічно розвинутих країнах, зверніть увагу на те, що саме тут фінансовий тягар зі сплати страхових соціальних внесків рівномірно розподі­ляється між роботодавцем і працівником. Причому сумарні ставки відрахувань набагато нижчі, аніж в Україні, залежно від життєвої потреби платників і життєвої необхідності отримувачів соціальних виплат і послуг. У різних країнах різні економічні та соціальні умови проведення соціального страхування, специфічні зовнішні та внутріш­ні фактори впливу на його формування, становлення і розвиток на сучасному етапі, різна зацікавленість у формуванні централізованих соціальних фондів, різна участь у цьому процесі працюючих гро­мадян. Але турбота кожного про своє майбутнє соціальне забезпе­чення очевидна, що не властиво громадянам України.

У цьому зв’язку треба з’ясувати, порівняти і критично осмислити ці положення на прикладі декількох країн з розвинутою економікою, визначити особливості фінансування окремих напрямів соціального страхування та витрачання соціальних коштів, притаманні різним системам у європейських країнах. Особливо цікавим є зарубіжний досвід пенсійного страхування (забезпечення).

Зверніть увагу, що найпоширеніші у зарубіжних країнах системи пенсійного страхування складаються з трьох рівнів, з яких два – обов’язковий солідарний та нагромаджувальний – фінансуються за єдиною ставкою платежів і є елементами єдиної системи державного пенсійного страхування, за якою здійснюється державний контроль. Третій рівень – добровільний нагромаджувальний – недержавний, забезпечує високий рівень пенсійного забезпечення додатково до державного; угоди укладаються фондом з кожним громадянином окремо або тристороння угода між фондом, роботодавцем і праців­ником у випадку, якщо пенсійні внески сплачуються роботодавцем; за діяльністю фондів здійснюється державний нагляд.

За цією ж схемою доцільно розглянути системи соціального стра­хування у країнах, що розвиваються, та у державах пострадянського простору, звернувши особливу увагу на порядок формування та вико­ристання коштів та місце і роль державних інституцій у цих процесах; на види, умови та порядок призначення соціальних виплат і надання соціальних послуг і на випадки відмови в них. Зокрема, у Росії запроваджений єдиний соціальний внесок; трудова пенсія складається з трьох частин:

– – базова – мінімальна пенсія за рахунок Федерального бюджету, гарантована кожному громадянину Росії;

– – страхова – пенсійна виплата із солідарної системи залежно від трудового стажу;

– – накопичувальна – пенсійна виплата з обов’язкової накопичу­вальної системи через недержавні пенсійні фонди.

У Казахстані пенсійна система подібна до латиноамериканської: в основу покладена накопичувальна система; Національний Банк Казах­стану контролює діяльність накопичувального фонду, компаній з управління пенсійними активами та банківських установ-зберігачів; контроль за солідарною пенсійною системою здійснює Міністерство праці.

Рекомендуємо в обов’язковому порядку докладно ознайомитись із зарубіжним досвідом проведення усіх напрямів соціального страху­вання, існуючих у зарубіжних країнах з різним рівнем економічного та соціального розвитку. Такий підхід дозволить виявити позитивні, негативні риси та можливості його застосування в Україні.

Плани практичних занять