Формули для розрахунку за майновим страхуванням
Конкретні страхові випадки встановлюються під час страхування майна характером страхового ризику. Однак самого лише факту (пошкодження, загибелі, розкрадання майна) мало для виникнення зобов'язань страховика з виплати страхового відшкодування та права страхувальника вимагати його. Для цього потрібні ще певні економічні та юридичні наслідки ушкодження, пропажі, розкрадання майна. Наслідками, що враховуються У страхуванні, є збитки або збиток.
Довідка. Найбільша у світі сигара вагою 110 кг і завдовжки майже 4 м була застрахована під час експонування на одній з виставок у Лондоні на 18 тис. фунтів стерлінгів, причому страхова премія становила всього 50 пенсів. Можливо, тому, що, як стверджував власник сигари, викурити її можна лише за 339 діб. Саме шкода або збиток є тим майновим інтересом, на предмет якого здійснюється страхування. Якщо в результаті страхового випадку не завдано збитків майну страхувальника, то немає і потреби у страховій виплаті. Страховий інтерес — міра матеріальної зацікавленості фізичної або юридичної особи у страхуванні. У майновому страхуванню наявний страховий інтерес виражається у вартості застрахованого майна. У разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страховикові страхове відшкодування. Страхове відшкодування — сума виплати зі страхового фонду для покриття збитку в майновому страхуванні. Під час укладання договору майнового страхування встановлюється також обсяг відповідальності страховика, під яким розуміється сукупність конкретних страхових випадків, за яких виникає зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування страхувальнику. Довідка. У Європі був такий випадок, коли автомобіль піддався атаці корів. З невідомих причин вони раптом почали облизувати кузов автомобіля. У результаті лакофарбове покриття під дією коров'ячої слини було повністю знищено. Власник оцінив збиток у 600 євро, який і був йому виплачений його страховою компанією. Страхувальником може бути як власник майна, так і власник за договором оренди або найму. Майно може перебувати у повному господарському віданні страхувальника або в оперативному Управлінні, бути передане страхувальникові на зберігання або у Розпорядження для будь-яких цілей (для перероблення, продажу, охорони, з лізингу і т. ін.).
За страхування майна страхова сума встановлюється у межах вартості майна за цінами і тарифами, чинними на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов'язкового страхування. Часто під час укладання договору вогневого страхування виникають ситуації, коли страхувальник і страховик не можуть досить вірогідно визначити дійсну вартість майна, наприклад, під час страхування товарних запасів та інших товарно-матеріальних цінностей на складах проміжного зберігання, сировини, напівфабрикатів, призначених для перероблення, і т. ін. Страхова сума (вартість) — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний здійснити виплату в разі настання страхового випадку. У такій ситуації страховик і власник майна домовляються про попередню оцінку вартості застрахованого майна, на основі якої визначається розмір страхової премії. Протягом строку страхування страхувальник періодично (наприклад, щомісяця, щокварталу) повідомляє страховій компанії відомості про фактичну наявність і вартість майна. Вартість застрахованого майна може змінюватися протягом строку договору страхування. Як правило, вартість і характеристики майна змінюються, наприклад, у результаті ремонту або реконструкції житлового будинку, модернізації виробництва, заміни обладнання або збільшення вартості нерухомості внаслідок інфляційних процесів. Тобто вартість майна, зазначена у страховому полісі, може бути нижчою його дійсної вартості на певну дату і власник майна вже не може розраховувати на повне відшкодування збитків у разі загибелі майна, оскільки страхові виплати будуть нижчими за витрати на придбання нового майна замість втраченого. У такій ситуації страхувальник може убезпечити себе і своє майно від недострахування шляхом укладання зі страховою компанією договору про збільшення вартості застрахованого майна (страхової суми), заплативши додаткову плату за страхування. Якщо дійсна вартість застрахованого майна збільшиться протягом строку страхування, але страхувальник вважатиме оплату додаткової страхової премії недоцільною або занадто для нього високою, страхова компанія буде нести відповідальність за можливі збитки не в повному обсязі, а пропорційно відношенню дійсної (ринкової) нової вартості майна до його страхової (балансової) вартості, стосовно якої власник вважав для себе за доцільне мати страхове покриття.
Страхові компанії розраховують вартість застрахованого майна і розмір своєї участі у відшкодуванні можливих збитків окремо за кожним об'єктом чи за сукупністю об'єктів або предметів (за групами, категоріями майна). Такий розрахунок здійснюється для правильного визначення можливих збитків і розмірів плати за страхування. У практиці страхування майна використовуються чотири системи страхової відповідальності залежно від системи страхування майна, які обов'язково зазначаються у договорі страхування. Відповідно виокремлюють такі системи страхування майна: Ø за дійсною вартістю; Ø за системою пропорційної відповідальності; Ø за першим ризиком; Ø за граничною відповідальністю. Страхування за дійсною вартістю полягає у визначенні фактичної вартості майна на день укладання договору страхування. У цьому випадку страхове відшкодування дорівнює величині збитку. Страхування за системою пропорційної відповідальності — неповне, часткове страхування об'єкта, виплата страхового відшкодування за яким розраховується згідно з формулою, що зазначена у табл. 7.2. Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитку, але в межах страхової суми. Збиток у межах страхової суми (перший збиток) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) не відшкодовується. Ця система страхування характерна для випадків, коли важко визначити дійсну вартість майна. Система страхування граничної відповідальності полягає у визначенні меж відшкодування збитків (мінімальний та максимальний рівні), що підлягають компенсації з боку страховика. Під час визначення обсягу відповідальності страховик іноді застосовує умовну (інтегральну) або безумовну (ексцедентну) франшизу, що дає змогу відшкодовувати дрібні збитки за рахунок страхувальника і знижувати розмір страхового внеску.
Умовна франшиза передбачає те, що якщо збиток за страховим випадком не перевищив розміру обумовленої франшизи, то страховик не виплачує відшкодування за таким збитком, і навпаки — якщо збиток перевищив розмір франшизи, то він відшкодовується повністю. Франшиза — передбачене умовами страхування звільнення страховика від відшкодування збитків страхувальнику, що не перевищує заданої величини. Безумовна франшиза — це частина збитку, що не підлягає відшкодуванню страховиком і вираховується під час розрахунку страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, із загальної суми відшкодування. Франшиза може бути виражена як пропорційна частка (у відсотках від страхової суми або збитку) або як абсолютна величина (у грошовому вираженні). У страховому полісі наявність франшизи позначається спеціальним застереженням (клаузулою): "вільно від х відсотків". Окрім перелічених вище умов, під час укладання договору майнового страхування також обумовлюються обставини, які не забезпечуються цим договором. Наприклад, страховики не компенсують збитки, що виникли внаслідок: Ø навмисних дій або необережності застрахованого щодо предмета страхування; Ø приховування дефектів або дійсної вартості майна; Ø загибелі (знищення) майна внаслідок самозаймання, вибуху та ін. за участю страхувальника; Ø пошкодження, руйнування майна, що підлягає конфіскації, реквізиції, арешту; Ø крадіжки, розкрадання, грабежу за змовою з третіми особами (шахрайство, спроба введення страховика в оману, змова з метою отримання страхового відшкодування) та ін. Таким чином, основні елементи майнового страхування формують його структуру (рис. 7.2). У договорі страхування або страховому полісі застерігаються ще умови, за яких страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з недотриманням страхувальником певних вимог (дій), що пропонуються йому умовами страхування.
Рис.7.2. Механізм майнового страхування Наприклад, у разі пошкодження, втрати або викрадення майна страхувальник зобов'язаний: Ø негайно, у строк, зазначений у договорі, повідомити про страховий випадок страховику (особисто, по телефону, факсом, телеграмою тощо); Ø вжити всі заходи для зменшення збитку і порятунку майна (наприклад, у разі пожежі невідкладно повідомити у пожежну службу, спробувати перенести речі у безпечне місце тощо);
Ø негайно повідомити про те, що трапилося, у компетентні органи (міліцію, пожежну, аварійну службу і т. ін.); Ø зберігати постраждале майно у тому вигляді, який спричинив страховий випадок, до прибуття представників офіційних органів або страховика; Ø надати представнику страховика можливість безперешкодного огляду й обстеження пошкодженого майна, а також майна, що становить комерційну таємницю; Ø повідомити страховику (страховому експерту) всі відомості (якщо потрібно, то в письмовому вигляді) та пред'явити документи, необхідні для виявлення причин та обставин настання страхового випадку. У разі настання страхового випадку та дотримання всіх узгоджених умов страхування страховик зобов'язаний провести страхову виплату страхувальнику на підставі заяви останнього і страхового акта (аварійного сертифіката). Страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, завданого застрахованому майну, якщо договором страхування не передбачена виплата страхового відшкодування у певній сумі або у вигляді компенсації збитку в натуральній формі (наприклад, нерухомістю, автомобілями та ін.). Серед майнового страхування найбільш поширеними видами страхування за певними ризиками є такі. Ø Вогневі ризики та ризики стихійних лих: збитки у разі загибелі або пошкодження майна від пожежі, удару блискавки, вибуху, повені, землетрусу, осідання ґрунту, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, дії вод підґрунтя, селю, незвичайних для цієї місцевості сильних морозів і рясних снігопадів, припинення подання електроенергії, зумовленого стихійними лихами, аварій засобів транспорту, опалювальної, водопровідної, каналізаційної та інших систем, проникнення води із сусіднього приміщення, крадіжки зі зломом, протиправних дій третіх осіб. Ø Страхування перерв у виробництві (бізнесі): страхування від шкоди, що зумовлюється зупинкою виробництва внаслідок настання події, що є страховою за договором страхування майна. Відшкодовуються збитки страхувальника від перерви у діяльності, що складаються з прибутку, недоотриманого в результаті зменшення оборотів виробництва продукції, робіт, послуг і витрат на продовження застрахованої господарської діяльності. Ø Страхування будівельно-монтажних ризиків, у тому числі всіх використовуваних для цього матеріалів, обладнання будівельного майданчика, будівельних техніки та машин, витрат із розчищення території, вивезення сміття, допоміжних споруд (наприклад, тимчасової греблі). Ø Страхування транспортних засобів, покликане захищати майнові інтереси застрахованих, пов'язані з витратами на відновлення транспортного засобу після аварії, поломки або купівлю нового авто після викрадення чи розкрадання. Ø Страхування вантажів, тобто майнових інтересів вантажовласника, що передбачає відшкодування збитків, зумовлених пошкодженням або втратою вантажу (товару), який перевозиться різними видами транспорту. Ø Страхування комерційних ризиків: кредитів, депозитів та іншої інвестиційної і фінансової діяльності.
Читайте также: I. Сформулировать аффирмацию Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|