Організаційні структури страхових компаній та управління ними

Здійснення страхової діяльності та використання усіх видів ресурсів можливе при наявності організаційної структури і застосуванні відповідних методів управління. "Під структурою компанії розуміють насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети" [37, с.98]. Розрізняють територіальну (зовнішню) і управлінську (внутрішню) структуру страхової компанії. Територіально страхові компанії складаються з правління (дирекції), котре часто називають "центральним офісом", та відокремлених підрозділів - філій та представництв, які можуть знаходитись як в тому ж населеному пункті, що і центральний офіс, так і в інших населених пунктах. Частина страховиків відокремлених підрозділів не має і в такому випадку центральний офіс одночасно є виробничою одиницею, в котрій укладаються договори страхування і обслуговуються застраховані особи.

Територіальні структури можуть бути дво-, три- і чотирирівневими. Переважно українські страховики застосовують дво- і трирівневі територіальні структури.

При дворівневій структурі усі відокремлені підрозділи мають однаковий статус, переважно статус філіалу, і підпорядковуються відділу чи департаменту роботи з регіональною мережею центрального офісу (правління)

Така структура є найпростішою і при невеликій кількості відокремленні підрозділів є достатньо ефективною. Проте з ростом кількості відокремлену підрозділів їй важко забезпечити ефективне управління, і в таких випадках переважно переходять на трирівневу територіальну систему. В ній існує проміжна ланка між правлінням і філіалами. В українській термінології ї найчастіше називають регіональною дирекцією, в європейській - регіональний центром або окружним відділом. Цьому проміжному орган) підпорядковуються філіали і представництва на території 1-2-3 адміністративних одиниць, переважно областей

Така структура зменшує навантаження на правління компанії, але вимагає передачі регіональним центрам певних повноважень, тобто чіткого розмежування прав і обов'язків між ланками системи і налагодження якісного обміну інформацією між ними та правлінням компанії.

Чотирирівнева система управління існує в найбільш структурованій страховій компанії України - НАСК "Оранта", а трирівневі - у великих і середніх компаніях. Більшість українських страховиків має незначну регіональну мережу і тому застосовує дворівневу систему управління.

В Україні досить багато компаній, котрі взагалі не мають регіональної мережі. У них, по суті справи, існує однорівнева управлінська структура.

Внутрішні структури страхових компаній теж мають кілька способів побудови. За принципом підпорядкованості розрізняють лінійну, функціональну та лінійно-штабну структури За принципом технологічності розрізняють традиційні й маркетингові способи побудови організаційних структур

Традиційна організаційна структура страхової компанії переважно будується за принципом функціональності й передбачає існування двох основних виробничих підрозділів - розвитку страхування та визначення збитків, а також 2-3 допоміжних у вигляді фінансово-облікових та обслуговуючих служб

Організаційні структури з маркетинговим управлінням передбачають наявність відділу чи департаменту маркетингу, якому переважно підпорядковуються відділи з розвитку страхування. Це найпростіша структура зі маркетинговим управлінням

Зарубіжні страхові компанії, а останнім часом і українські, застосовують складно організаційні структури з маркетинговим управлінням. Враховуючи, що маркетинг зорієнтований на попит споживача продукції, такі системи обов'язково орієнтовані на потреби клієнта страхових послуг. Загальна їх назва - управління відносин з клієнтами (Сизіотег КеІаІіопзЬірз Мапа§етепІ, скорочено СКМ) і реалізуються такі системи по-різному. Оскільки в центрі їх уваги є споживач (клієнт), то переважно по-іншому будується робота з ним. В традиційних структурах управління контакт з клієнтом підтримується при продажі продукту через продавця (агента або брокера), при виплаті відшкодування - через відділ ліквідації збитків. Загальні страхові потреби клієнта, особливо нові, в таких структурах не вивчаються або вивчаються випадково. По-іншому будуються відносини з клієнтом в СКМ-структурах. Для обслуговування клієнтів в них часто утворюються спеціальні служби, так звані "контактні центри", куди реальний чи потенційний клієнт може звернутися за консультацією, з пропозицією про укладення договору страхування, зміну умов договору, з повідомленням про випадок і т.д. За згодою клієнта він може повідомити про себе додаткову інформацію, котра буде занесена на електронні носії і, виходячи з неї, компанія сама пропонуватиме йому нові послуги. На підставі інформації до клієнта оперативно посилається агент, андеррайтер чи ліквідатор збитку, що значно підвищує оперативність обслуговування. Один з варіантів організаційної структури страхової компанії зі складним маркетинговим управлінням, орієнтованим на взаємовідносини з клієнтом.

В Україні СЯМ-технології запроваджуються в фінансово-страховому холдингу "ТАС" В Польщі з початку 2003 року працює страхова компанія з голландським капіталом Link4, котра займається прямим (без участі агентів і брокерів) страхуванням автотранспортних засобів з допомогою центру обслуговування клієнтів на базі електронних і телефонних контактів. Відносини з ними базуються на чіткому анкетуванні і взаємному довір'ї, тому огляд транспортного засобу здійснюється не завжди. Страховий договір висилають звичайною або електронною поштою. Оскільки при укладенні договорів страхування Link 4 не користується послугами агентів, то ціни на його послуги на 15% нижчі від інших компаній.¹

Структурні підрозділи центральних офісів страхових компаній складаються з департаментів, управлінь та відділів. Офіси великих компаній нараховують до 20-30 таких підрозділів а офіси малих і середніх - до 10 підрозділів. В структурі сучасних компаній обов'язково є юридичні відділи, відділи страхової статистики, аналізу, актуарних розрахунків, комп'ютерних технологій, адміністративно-господарські служби. Останнім часом утворюються служби захисту інформації та безпеки.

Внутрішні структури відокремлених підрозділів залежать від загальної структури управління компанією, зокрема від рівня централізації управління та делегування повноважень підрозділам. У філіях компаній переважно нараховується 2-3 відділи (розвитку, андеррайтингу, бухгалтерія), а при передачі праві на визначення збитків і виплату страхового відшкодування - відділи ліквідації збитків. Регіональні центри (дирекції) нараховують 4-5 відділів.

Права і повноваження відокремлених підрозділів та функціональних відділів І у них та в центральних офісах визначаються відповідними положеннями, котрі затверджуються правлінням компанії і враховують особливості її діяльності.