Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Порядок утворення та ліквідації страховиків. Участь іноземних інвесторів у створенні українських страхових компаній

Страхові організації переважно утворюються в два етапи. На першому відбувається утворення компанії як юридичної особи, її реєстрація в місцевих органах влади і реєстрація першого випуску акцій. На другому етапі відбувається експертиза бізнес-плану та правил страхування, на підставі чого компанія реєструється як страховик і отримує ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Частина компаній, в назві яких є термін «перестрахувальна», займається також прямим страхуванням.

У зв'язку з тим, що страховики переважно існують в формі колективних підприємств, їх утворення розпочинається з організації ініціативної групи, котра виступає засновником товариства. Членів такої групи повинно бути не менше трьох (юридичних або фізичних осіб). Після досягнення домовленості між собою про утворення компанії вони проводять перші, так звані "установчі" збори, на котрих приймається рішення утворити страхову компанію, затвердити її назву і статут, адрес), величину статутного фонду і призначити директора та головного бухгалтера. На цих же зборах підписується установча угода про заснування компанії.

Після зборів керівні особи компанії відкривають в банку тимчасовий рахунок і розпочинають продаж акцій. Після того, як не менше половини акцій буде продано і за них надійдуть кошти, страхову компанію реєструють в райдержадміністрації або виконкомі міської чи районної в місті ради депутатів. На підставі постанови про реєстрацію обласне управління статистики видає свідоцтво про реєстрацію компанії з необхідними кодами. Тепер компанія реєструється як платник податків і внесків >, усіх видів обов'язкового соціального страхування та виготовляє печатку і штами Після цього рахунок в банку міняється на постійний і завершується продаж акцій Коли перша оголошена емісія закінчена, здійснюється її реєстрація в Державній! комісії з цінних паперів і фондового ринку в Києві.

Другий етап - ліцензування і реєстрація як страховика - здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності Для отримання ліцензії страхова компанія представляє в Держфінпослуг комплект із 12 документів, основними з котрих є:

- заява про видачу ліцензії;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- копії установчих документів;

- довідки банків або висновки аудиторів про формування та розмір сплаченого статутного фонду;

- довідку про фінансовий стан засновників страховика;

- економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

- інформацію про учасників (акціонерів) страховика та його керівництво. Спеціалісти комісії перевіряють документацію на відповідність чинному

законодавству, після експертизи заносять компанію в Єдиний державний реєстр страховиків України і видають їй відповідні ліцензії. Тільки після цього компанія набуває прав страховика і може розпочинати діяльність

Фінансовою основою діяльності страховика є його статутний фонд, котрий формується тільки грішми. Законом України "Про страхування" (редакція 2001 р.) встановлено такі мінімальні розміри статутних фондів:

- для страховиків, котрі займаються загальним (ризиковим) страхуванням - в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, в т.ч. діючі страховики протягом двох років з набрання чинності законом (тобто до 07.11.2003) повинні набрати 500 тис. євро і протягом трьох років (тобто до 07.11.2004 р.) -1 млн. євро;

- для страховиків, котрі займаються страхуванням життя - в сумі, еквівалентній 1,5 млн. євро, в т.ч. діючі страховики протягом двох років з набрання чинності цим законом (тобто до 07.11.2003 р.) повинні набрати 750 тис. євро і протягом трьох років (тобто до 07.11.2004 р.) -1,5 млн. євро.

Законом України "Про страхування" в редакції 1996 р. іноземним інвесторам дозволялось брати участь у створенні українських страховиків тільки шляхом утворення спільних підприємств, де вони могли володіти не більше, як 49 відсотками акцій. Цей же Закон в редакції 2001 р. не передбачає такої норми. В ньому лише вказано, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. Скасування попередньої норми і наявність щойно згаданої дозволяє утворювати в Україні на підставі українського законодавства страхові компанії зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Діяльність страховика полягає в укладенні договорів страхування і виконанні зобов'язань згідно з ними, а також в управлінні грошовими і матеріальними активами.

Як і інші господарські суб'єкти, страхові компанії можуть ліквідовуватись (повністю припиняти діяльність), реорганізовуватись (приєднуватись до інших) та сануватись (оздоровлюватись, тобто зміцнювати фінансовий стан). Повна ліквідація може здійснюватись згідно з рішенням акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).

Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію компанії призначається ліквідаційна комісія, котра керує процесом закриття підприємства. Вона складає перелік діючих договорів страхування і визначає зобов'язання згідно з ними, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для цього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії. Після розрахунків з застрахованими і кредиторами сплачуються усі належні податки та збори і здійснюються розрахунки (розподіл коштів) з акціонерами. Наприкінці цих робіт складається завершальний (ліквідаційний) баланс, котрий підтверджується аудитором, в міліцію здаються печатки і штампи, а в реєструючий орган подається заява з проханням виключити компанію з реєстру підприємств та організацій України.

По-іншому здійснюється реорганізація компанії шляхом приєднання. Як правило, менша компанія приєднується до більшої, після чого менша компанія припиняє своє існування. Такому приєднанню передує досягнення домовленості між компаніями про умови приєднання, структуру нової компанії, розподіл посад та інше. Безпосередня процедура приєднання повинна відбуватися згідно ³ Методичними рекомендаціями Держфінпослуг щодо забезпечення правонаступництва за укладеними договорами страхування при реорганізації страховиків шляхом приєднання. Вони полягають у наступному.

Вищий орган управління кожної з компаній, які беруть участь і приєднанні, як правило, це загальні збори акціонерів, приймають рішенні про приєднання, про що вони повідомляють Держфінпослуг І страхувальників. Страховик-правонаступник повинен отримати ліцензії на здійснення видів страхування, які здійснювала компанія, котра приєднується якщо таких у нього не було. Страхувальники про приєднання повідомляються шляхом публікацій в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр", а також в обласній газеті за місцем реєстрації страховика, що приєднується Переукладення діючих договорів страхування з правонаступником їм вимагається, оскільки йому передається перелік цих договорів.

Після цього компанія, котра приєднується, складає передавальний балансі Складенню передує припинення дії депозитних договорів та закриття депозитний рахунків, залишки грошей вносяться на поточний рахунок і усі поточні рахунки блокуються. Вдень, коли керівники обох компаній підписують передавальний баланс, кошти з рахунків компанії, що приєднується, повинні бути перераховані компанії - правонаступнику. Після підписання передавального балансу компанія яка приєдналася, звертається до Держфінпослуг з проханням виключити її І Єдиного реєстру страховиків України, а загальні збори акціонерів компанії правонаступника вносять зміни у свій статут.

Законом України "Про страхування" (редакція 2001 р.) передбачені також реорганізацію страховика згідно з рішенням органів нагляду зі страховою діяльністю. Така реорганізація можлива шляхом:

- перетворення в страхового посередника;

- об'єднання кількох страховиків в одну компанію з визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови, що на це погодяться власник страховиків;

- залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у том числі іноземних страховиків) за умови здійснення ними розрахункі відповідно до зобов'язань та боргів страховика, строк сплати яки уже настав.

Примусова санація може призначатися органом нагляду за страхової діяльністю у разі:

1) невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальникам протягом трьох місяців;

2) недосягнення страховиком визначеного законом розміру статутного фонду;

3) в інших випадках, передбачених діючим законодавством. Примусова санація передбачає:

1) проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в т.ч. обов'язкової аудиторської перевірки;

2) визначення органом нагляду за страховою діяльністю управляюче

особи (тимчасового адміністратора компанії), котрим здійснюється фінансове, господарське і кадрове управління страховиком;

3) встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу органу нагляду.

Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси.

До матеріальних ресурсів належить нерухоме і рухоме майно - будівлі, транспорт, обчислювальна та офісна техніка, меблі. До фінансових ресурсів відносяться власні кошти і кошти, що перебувають в управлінні компанією - статутний фонд, вільні резерви, нерозподілений прибуток, гарантійний фонд, страхові резерви. До трудових ресурсів відноситься персонал компанії, кваліфікація котрого повинна бути достатньою для ефективної діяльності підприємства. До інформаційних ресурсів відносяться масиви даних про страхувальників, діючі страхові договори та зобов'язання згідно з ними, довідкова, законодавча, нормативна інформація, статистичні дані та дані бухгалтерського обліку.

В сучасних умовах головну роль відіграють трудові та інформаційні ресурси, з допомогою котрих здійснюється ефективне управління матеріальними і фінансовими ресурсами.

⇐ Предыдущая 9 10 11 12 131415 16 17 18 Следующая ⇒