Страхування відповідальності за неповернення кредитів

Об’єктом страхування при цьому виді страхування виступає відповідальність позичальника за повне і своєчасне повернення кредиту банку. Правила та умови страхування аналогічні правилам та умовам страхування ризику непогашення кредиту, але відмінність полягає у тому, що за звичайного страхування кредитів страховий внесок сплачує кредитор, а при страхуванні відповідальності за непогашення кредиту страховий внесок робить позичальник.

Для отримання страхового захисту позичальник надає страховій компанії:

заяву;

фінансову звітність за останні три роки;

копію кредитного договору з банком;

узгоджений з банком графік повернення кредиту.

Страхові платежі сплачуються одноразово. Оскільки даний вид страхування класифікується як страхування з підвищеним ризиком страхові тарифи за ним є високими і коливаються в межах 3-10% від страхової суми. Страхова сума встановлюється на рівні 50-90% суми кредиту і нарахованих відсотків. Інколи укладається договір на повернення лише основної суми боргу (без відсотків).

Відповідальність страховика виникає при неповерненні боржником кредиту впродовж трьох днів після настання строку платежу, обумовленого договором. Страхування кредитних ризиків в розвинутих країнах обов’язково передбачає супутнє страхування життя позичальника. Тобто, у випадках коли позичальник не може погасити кредит через смерть або втрату працездатності кредит погашається за рахунок страхової суми по страхуванню його життя. За настання страхового випадку страхова компанія повертає банку суму кредиту за позичальника, а потім має право на стягнення його майна в межах відшкодованої суми.

Обов’язковою умовою для введення в дію договору страхування є сплата страхувальником страхового внеску, інакше договір є недіючим. Декілька років по тому було поширене шахрайство за цим договором страхування. Страхувальник отримував кредит під оформлений і підписаний договір страхування і не повертав його. Коли комерційний банк звертався до страхової компанії за відшкодуванням представники страхової компанії вказували, що договір дійсно укладений, але страховий внесок за ним не сплачений, тому договір вважається таким що не діє. Даний вид страхування є непоширеним в Україні. Зараз банки створюють власні компанії, які страхують різноманітні фінансові ризики, в тому числі і ризик відповідальності за непогашення кредиту (Наприклад, Правекс-банк – Правекс-страхування, Укрсоцбанк – Укрсоцстрах). В розвинутих країнах він набрав поширення серед фізичних осіб, оскільки юридичні особи мають здебільшого обмежену відповідальність (не відповідають усім своїм майном).

9.Страхування депозитів.

Депозити – це кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді добровільних вкладів в банківські установи в формі готівки, які зберігаються там на певних умовах.

У разі втрати банком платоспроможності перед власниками депозитів постає загроза втрати коштів через його можливе банкрутство.

Масове неповернення депонованих коштів банками призводить до соціально-економічної та політичної проблеми. Тому постає питання про ефективний страховий захист вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності банків.

Система страхового захисту депозитів була зароджена у США в 1933р. як наслідок економічної кризи, яка торкнулася усіх сфер діяльності, в тому числі і банківської. Ця організація існує завдяки щорічних внесків КБ з яких формується страховий фонд. Страховий захист поширюється лише на визначену мінімальну суму, яка дорівнює в США 100тис. У разі банкрутства Федеральна корпорація покриває зобов¢язання перед вкладниками у визначеній квоті.

Національні системи де­позитного страхування можуть набувати різних рис. Проте, як показує міжнародний досвід, в основу побудови цих систем потрібно покласти такі принципи:

• Інституційний характер організації депозитного страхування, тобто вона має базуватися на створенні самостійного міжбанківського страхового фонду за ретроспективним методом. Фонд має бути керо­ваний як товариство взаємного страхування зобов'язань банків перед вкладниками.

• Фонд страхування депозитів має формуватися суворо на страхо­вій основі, що передбачає вирівнювання ризиків окремих банків.

• Участь у депозитному страхуванні усіх банків та інших фінан­сових закладів, які приймають депозити, обов'язкова.

• Змішаний характер організації систем депозитного страхування, який передбачає організаційну та фінансову співучасть як недержав­них, так і державних структур.

• Обмеженість страхової відповідальності банків установленою квотою відшкодування депозитів.

• Власна участь застрахованих у покритті ризиків неповернення депозитів. Може бути застосована регресивна шкала розрахунку стра­хового відшкодування.

• Диференціація страхових тарифів у межах банків-страхуваль­ників згідно зі ступенем їх загальної ризикогенності, яка постійно і докладно вивчається фондом депозитного страхування.

• Окремі підходи до страхування вкладів фізичних та юридичних осіб.

• Страхове відшкодування надається на одного вкладника, а не на один вклад.

В Україні діє тимчасовий порядок формування КБ фонду страхування вкладів фізичних осіб. Фонд створюється за рахунок внесків КБ на спеціальні рахунки в НБУ або придбання банками державних цінних паперів (на суму, достатню для покриття зобов¢язань перед фізичними особами), які також зберігаються на спеціальних рахунках в НБУ. У випадку банкрутства конкретного банку національний банк розблоковує вказані рахунки і використовує кошти, які на них зберігаються на відшкодування вкладникам депозитів. Максимальне відшкодування за цим видом страхування зараз в Україні становить 1200 гривень на одну фізичну особу. Юридичним особам за цим видом страхування збитки в Україні не відшкодовуються.