Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Нанесення позначень допусків

Стр 1 из 9Следующая ⇒

Міністерство освіти і науки України

Запорізький авіаційний коледж

ім. О.Г. Івченка

Спеціальність 5.090227

Методична розробка до курсового і дипломного проектування

Спеціальності: “Обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях”

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ

І.В.Рубашко Правила оформлення конструкторської документації в машинобудуванні: Методична розробка до курсового і дипломного проектування для студентів денної і вечірньої форм навчання спеціальності 5.09.0227. -Запоріжжя: ЗАК, 2004. - 59 с.

Рецензенти: О.М.Буров, викладач;

О.Г. Шкробатько, викладач

Затверджено на засіданні ПЦК:

Спецтехнологічних дисциплін

Протокол № 2

Від 6.10.2004

© І.В. Рубашко, 2004

© Запоріжжя: ЗАК,2004

ЗМІСТ

1 ПРАВИЛА ПОЗНАЧЕННЯ ДОПУСКІВ ФОРМИ ТА РОЗТАШУВАННЯ ПОВЕРХОНЬ НА КРЕСЛЕННЯХ
1.1 Загальні вимоги
1.2 Нанесення позначень допусків
1.3 Позначення баз
1.4 Позначення номінального розташування
1.5 Позначення залежних допусків
1.6 Приклади позначення відхилень форми і розташування
2 РЕКОМЕНДОВАНІ ЗАМІНИ ПОЛІВ ДОПУСКІВ В СИСТЕМІ ВАЛА ПО СИСТЕМІ ОСТ ПОЛЯМИ ПО СТ СЕВ 144-75
2.1 Рекомендовані заміни полів допусків в системі вала по системі ОСТ полями по СТ СЕВ 144-75 для розмірів від 1 до 500
2.2 Рекомендовані заміни полів допусків в системі о творів по системі ОСТ полями по СТ СЕВ 144-75 для розмірів від 1 до 500
3 ПОЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ШОРСТКОСТІ НА КРЕСЛЕННЯХ 3.1 Позначення шорсткості поверхонь
4 ПОЗНАЧЕННЯ ПОКРИТТЯ І ТЕРМООБРОБКИ 4.1 Покриття поверхонь виробів 4.2 Термообробка виробів
5 ПОЗНАЧЕННЯ НЕРОЗ’ЄМНИХ З’ЄДНАНЬ 5.1 Зварні з’єднання 5.2 Паяні з’єднання
6 ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ 6.1 Текстова частина креслення 6.2 Специфікація
7 ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ КРЕСЛЕНЬ СКЛАДАЛЬНИХ ОДИНИЦЬ 7.1 Складальне креслення
8 ПРАВИЛА ПОЗНАЧЕННЯ НА КРЕСЛЕННІ ВКАЗІВОК ПРО МАРКУВАННЯ ТА ТАВРУВАННЯ 8.1 Терміни і визначення
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ

ПРАВИЛА ПОЗНАЧЕННЯ ДОПУСКІВ ФОРМИ ТА РОЗТАШУВАННЯ ПОВЕРХОНЬ НА КРЕСЛЕННЯХ

Загальні вимоги

1.1.1 Допуски і форми розташування поверхонь вказують на кресленнях умовними позначеннями. Вид допуску форми і розташування поверхонь повинен бути позначений на кресленні знаками (графічними символами), наведеними в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Позначення допусків форми і розташування

Форма і розміри знаків наводяться на рисунку 1.1.

1.1.2 Допуск форми і розташування поверхонь допускається вказувати текстом в технічних умовах в тому випадку, коли відсутній знак виду допуску.

1.1.3 Допуск форми і розташування поверхонь повинен вміщувати:

а) вид допуску;

б) поверхню або інший елемент, для якого задається допуск;

в) числове значення допуску в міліметрах;

г) базі, відносно яких задається допуск:

д) вказівки про залежні допуски (в відповідних випадках).

Нанесення позначень допусків

1.2.1 При умовному позначенні дані про допуски форми і розташування вказують в прямокутній рамці, яка ділиться на дві або більше частин, в яких розташовують:

в першій – знак допуску по таблиці;

в другій – числове значення допуску в міліметрах:

в третій – позначення базі літерою або позначення літерою поверхні, з якою зв’язаний допуск розташування.

1.2.2 Рамки необхідно виконувати суцільними тонкими лініями. Висота цифр, букв, знаків і літер, які вписуються до рамки повинна дорівнювати розміру шрифту розмірних чисел.

1.2.3 Рамку розташовують горизонтально. В необхідних випадках допускається вертикальне розташування рамки. Не допускається перетинати рамку будь-якими лініями.

1.2.4 Рамку з’єднують з елементом, до якого відноситься допуск, суцільною тонкою лінією, яка закінчується стрілкою. З’єднувальна лінія може бути прямою або ломаною, але напрямок відрізку з’єднувальної лінії, який закінчується стрілкою повинен відповідати напрямку відхилення.

З’єднувальну лінію відводять від рамки як показано на рисунку 1.2.

В необхідних випадках допускається:

- проводити лінію від другої (останньої) частини рамки (рисунок 1.3 а);

- закінчувати з’єднувальною лінію стрілкою і зі сторони матеріалу деталі (рисунок 1.3 б).

1.2.5 Якщо допуск відноситься до поверхні або її профілю, то рамку з’єднують з контурною лінією поверхні або її продовженням, при цьому з’єднувальна лінія не повинна бути продовженням розмірної лінії (рисунок 1.4).

1.2.6 Якщо допуск відноситься до осі або до площини симетрії, то з’єднувальна лінія повинна бути продовженням розмірної лінії (рисунок 1.5 а, б). Якщо не вистачає м місця стрілку з’єднувальної лінії допускається суміщати зі стрілкою з’єднувальної лінії (рисунок 1.4 в).

Якщо розмір елементу вже вказаний одноразово, то на інших розмірних лініях даного елементу, які використовуються для умовного позначення допуску форми і розташування, його не вказують (рисунок 1.6).

1.2.7 Якщо допуск відноситься до бокових сторін різьби, то рамку з’єднують відповідно з рисунком 1.7 а. Якщо допуск відноситься до осі різьби, то рамку з’єднують відповідно до рисунка 1.7 б.

1.2.8 Якщо допуск відноситься до загальної осі (площини симетрії) і з креслення зрозуміло, для яких поверхонь дана вісь (площина симетрії) являється загальною, то рамку з’єднують з віссю (площиною симетрії) (рисунок 1.8).

1.2.9 Перед числовим значенням допуску необхідно вказувати:

- символ Ø, якщо кругове або циліндричне поле допуску указують його діаметром (рисунок 9 а);

- символ R, якщо кругове або циліндричне поле допуску указують радіусом (рисунок 1.9 б);

- символ Т, якщо допуски симетричності, перетинання осей, форми заданого профілю і заданої поверхні, а також позиційні допуски указуються в діаметром (рисунок 1.9 в);

- символ Т/2 для цих же видів допусків, якщо їх вказують радіусом (рисунок 1.9 г);

- слово “сфера” і символи Ø і R, якщо поле допуску сферичне (рисунок 1.9 д).

1.2.10 Числове значення допуску форми і розташування поверхонь, яке вказане на рисунку 1.10 а, відноситься до всієї довжині поверхні. Якщо допуск відноситься до будь-якої ділянки поверхні (або площини), то задану довжину (або площину) вказують поряд з допуском і відділяють від нього похилою лінією (рисунок 1.10 б, в), яка не повинна торкатися рамки.

Якщо необхідно визначити допуск на всій довжині поверхні і на заданій довжині, то допуск на заданій довжині вказують під допуском на всій довжині (рисунок 1.10 г).

1.2.11 Якщо допуск повинен відноситися до дільниці, яка розташована в певному місці елементу, то цю ділянку позначають штрих пунктирною лінією і обмежують її розмірами згідно рисунку 1.11.

1.2.12 Підписи, які доповнюють дані, наведені в рамці, вказують як на рисунку 1.12.

1.2.13 Якщо для одного елементу необхідно задати два різних виду допуску, то допускається рамку поєднувати і розташовувати їх згідно рисунку 1.13, (верхнє позначення).

Якщо для поверхні необхідно вказати одночасно умовне позначення допуску форми або розташування і її позначення літерою, яка використовується для нормування іншого допуску, то рамки з обома умовними позначеннями допускається розташовувати поруч на з’єднувальній лінії (рисунок 1.13, нижнє позначення).

1.2.14 Однакові або різні види допусків, які повторюються і позначаються одним і тим же знаком, які мають однакові чисельні значення і які відносяться до одних і тих же баз, допускається указувати один раз в рамці, від якої відходить одна з’єднувальна лінія, що розгалужується по всім елементам, які нормуються (рисунок 1.14).

1.2.15 Допуски форми і розташування, симетрично розташовуваних елементів на симетричних деталях вказують один раз.

Позначення баз

1.3.1 Бази позначають затушованим трикутником, який з’єднують за допомогою з’єднувальної лінії з рамкою.

Трикутник, який позначає базу, повинен бути рівностороннім з висотою приблизно рівною розміру шрифту розмірних чисел.

1.3.2 Якщо база є поверхня або профіль, то основу трикутника розташовують на контурній лінії поверхні (рисунок 1.15 а) або на її продовженні (рисунок 1.15 б). При цьому з’єднувальна лінія не повинна бути продовженням розмірної лінії.

1.3.3 Якщо базою є вісь або площина симетрії, то з’єднувальна лінія повинна бути продовженням розмірної лінії (рисунок 1.16).

Якщо для стрілки не вистачає місця, то допускається стрілку розмірної лінії замінювати трикутником, що позначає базу.

Якщо базою є загальна вісь (рисунок 1.17 а) або поверхня симетрії (рисунок 1.17 б) ті з креслення зрозуміло, для яких поверхонь вісь (площина симетрії) являється загальною, то трикутник розташовують на осі. Я кщо базою є загальна вісь (рисунок 1.17 а) або площина симетрії (рисунок 1.17 б) і з креслення зрозуміло, для яких поверхонь вісь (площина симетрії) є загальною, то трикутник розташовують на осі.

1.3.4 Якщо базою є вісь центрових отворів, то поруч з позначенням базової осі виконують надпис “Вісь центрів” (рисунок 1.18).

Допускається позначати базову вісь центрових отворів відповідно з рисунком 19.

1.3.5 Якщо базою є певна частина елементу, то її позначають штрихпунктирною лінією відповідно з рисунком 1.20.

Якщо базою є певне місце елементу, то воно повинно бути визначено згідно з рисунком 21.

1.3.6 Якщо нема необхідності виділяти як базу жодну з поверхонь, то трикутник замінюють стрілкою (рисунок 1.22).

1.3.7 Якщо виконати з’єднання рамки з базою або іншою поверхнею, до якої відноситься відхилення положення важко, то поверхню позначають прописною літерою, яку вписують в третю частину рамки. Цю же літеру вписують в рамку, яку з’єднують з поверхнею, яку позначають лінією, яка закінчується трикутником, якщо позначають базу (рисунок 1.23 а), або стрілкою, якщо поверхня, що позначається не являється базою (рисунок 1.23 б). При цьому літеру слід розташовувати паралельно основному надпису.

1.3.8 Якщо два або декілька елементів утворюють об’єднану базу і їх послідовність на має значення (наприклад вони мають загальну вісь або площину симетрії), то кожен елемент позначають самостійно і всі літери вписують підряд в третю частину рамки (рисунок 1.21, 1.24).

1.3.9 Якщо необхідно задати допуск розташування відносно комплекту баз, то позначення баз літерами вказують в самостійних частинах (третій і далі) рамки. В цьому випадку бази записують в порядку зменшення числа ступенів волі, яких вони лишають (рисунок 1.25).

Рисунок 1.25

12 3 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒