Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Складальне креслення





Складальне креслення – це документ, який містить зображення складальної одиниці й інші дані, необхідні для її складання і контролю (ГОСТ 2.102-38).

Складальне креслення виконують на вироби, призначені для серійного та масового виробництва. Для виробів одиничного або мало серійного виробництва рекомендується виконувати лише креслення загального виду.

Згідно з ГОСТ 2.109-73 складальне креслення повинно мати:

1) зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення та взаємні зв’язки складових частин виробу та надає змогу виконувати, складати і контролювати складальну одиницю;

2) вказівки про характер спряження і методи його виконання;

3)номера позицій складових частин виробу;

4) розміри з граничними відхиленнями та інші параметри і вимоги, що мають бути виконані і проконтрольовані за цим складальним кресленням;

5) габаритні розміри виробу;

6) установлювальні, приєднувальні та інші необхідні довідкові розміри.

Необхідна кількість зображень складальної одиниці повинна бути мінімальною, але достатньою для повного уявлення про будову виробу. Зображення виконують і оформлюють згідно з ГОСТ 2.305-68.

Штрихування в розрізах і перерізах однієї і тієї ж деталі на всіх зображеннях повинно мати нахил 45° в один і той же бік і однакову відстань між лініями штрихування. Якщо в розрізі кілька деталей з одного матеріалу стикаються між собою, то штрихування слід різноманітити, змінюючи напрям його нахилу на протилежний, відстань між лініями штрихування або ж зсуваючи лінії штрихування однієї з деталей відносно іншої. Елементи, товщина яких па кресленні 2 мм і менше, в розрізах і перерізах зафарбовуються незалежно від виду матеріалу.

Складові частини механізмів, що рухаються, на складальному кресленні слід показувати в закритому положенні, наприклад, лещата, вентилі, заслінки, а пробкові крани - у відкритому.

Для пояснення принципу роботи або особливостей встановлення виробу на складальному кресленні дозволяється зображати складові частини виробу, що рухаються, в крайньому або проміжному положенні штрихпунктирною тонкою лінією з двома точками, а суміжні вироби спрощено, суцільними тонкими лініями разом з відповідними розмірами і пояснювальними написами.



Умовності й спрощення на складальних кресленнях дозволяють зменшити обсяг графічних робіт. На складальних кресленнях дозволяється не показувати:

1) фаски, скруглення, проточки, заглиблення, виступи, рифлення та інші дрібні елементи;

2) зазори між стержнем і отвором;

3) кришки, кожухи, перегородки й ін., якщо потрібно показати закриті ними складові частини виробу.

При цьому над зображенням роблять відповідний напис, наприклад, "Кришка поз. З не показана".

На складальних кресленнях для спрощення дозволяється:

1) на розрізах показувати нерозітнутими складальні одиниці, на які оформлені самостійні складальні креслення;

2) типові, закуплені та інші вироби, які широко використовуються (наприклад електродвигуни), показувати зовнішніми контурами спрощено;

3) давати повне зображення лише однієї з кількох однакових складових частин (коліс, опор та ін.), а решту зображати спрощено зовнішніми контурами;

4) зображати в розрізі отвори, розташовані на круглому фланці, якщо вони не потрапляють у січну площину (ГОСТ 2.305-68);

5) показувати на окремих зображеннях лише ті частини виробу, конструкція яких потребує особливого пояснення, супроводжуючи таке зображення написом (наприклад, "А поз, 8");

6) використовувати спрощені й умовні зображення кріпильних стандартних виробів (болтів, гвинтів, гайок, шпильок та ін.) у з'єднаннях згідно з ГОСТ 2.315-68, їх елементи за умовними співвідношеннями розмірів.

На складальному кресленні всі складові частини виробу нумерують відповідно до номерів позицій, вказаних у специфікації складальної одиниці. Номери позицій проставляють на поличках ліній-виносок, які проводять від зображень складових частин виробу. Один кінець ліній-виносок, що перетинає лінію контуру, закінчується точкою, інший — поличкою.

У тих випадках, коли зображення складової частини мале, затушоване в перерізі або ж зображається лінією (наприклад, пружина з тонкого дроту), лінію-виноску закінчують стрілкою.

Лінії-виноски проводять від видимих проекцій складових частин виробу, зображених на основних виглядах або на розрізах чи перерізах, що їх змінюють.

Лінію-виноску та поличку проводять суцільною тонкою лінією. Лінії-виноски не повинні бути паралельними лініям штрихування, а також не повинні перетинатися між собою і з розмірними лініями.

Цифри, які відповідають номерам позицій, проставляють паралельно основному напису креслення поза контурами зображення таким чином, щоб вони розміщувались на одній горизонтальній (рядок) або вертикальній (стовпець) лінії, шрифтом, розмір якого на один-два номери більший, ніж у розмірних чисел. Перед тим як креслити полички для номерів позицій, слід зробити розмітку: накреслити вертикальну тонку лінію, на якій будують стовпець, і горизонтальну — для побудови на ній поличок в один рядок.

Номер позиції наносять на креслення один раз, але, коли це необхідно, можна вказувати його повторно.

Дозволяється виконувати загальну лінію-виноску з вертикальним розміщенням номерів позицій:

1) для групи кріпильних деталей, які відносяться до одного і того ж місця кріплення ;

2) для груп деталей з чітко вираженим взаємозв'язком, де немає різного розуміння, і в разі неможливості підведення лінії-виноски до кожної складової частини; у цих випадках лінію-виноску відводять від складової частини, що закріплюється (рисунок 7.1).





Рекомендуемые страницы:




Читайте также:


Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015- 2021 megalektsii.ru Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.