 |
3. Філософія Давнього Китаю.. Запитання для самоперевірки
|
|
|
|
3. Філософія Давнього Китаю.
Ранньокласове суспільство давнього Китаю в VI-!!! ст. до н. е. являло собою типову " східну" деспотію з вкрай вираженою соціальною нерівністю, де укоренилися застарілі патріархально-родові відносини. Це був період, коли сформувалися основні філософські школи: конфуціанство, даосизм, моїзм, фадзя (школа легістів).
Одним із важливих учень Стародавнього Китаю був даосизм. На відміну від конфуціанства, легізму і моїзму, які головну увагу звертали на проблеми людини і суспільства, даосизм займався проблемами буття, небуття, питаннями об'єктивної картини світу.
Засновником даосизму вважається Лаоцзи (Лао-цзи) (579-499 рр. до н. е. ). Лао — це прізвисько, що означає " Старець". Є думка, що Лаоцзи залишив після себе книгу в пять тисяч слів " Дао-дв-цзин" — " Шлях доброчесності або Книга про силу і діяння". Якщо для конфуціанців, моїстів, законників " дао" — це шлях розвитку, дорога, по якій ходяїь люди, то для даосів " дао" — всеосяжне світоглядне поняття. Це - закономірність, закон,
- 16 -
водночас і першоначало, першооснова. " Дао ~ корінь неба і землі, Дао ~ мати всіх речей, Дао лежить в основі світу".
У автора трактату " Дао-де-цзин" дао роздвоюється і вступає в суперечність із самим собою. З одного боку, " дао — мати всіх речей", їх основа, завдяки йому народжується все суще. Дао нескінченне, невичерпне, повсюди діюче. " Дао не має вивляду, не вигукує, не має форми, дивишся на нього, але не бачиш, слухаєш його, але не чуєш, ловиш його, але не можеш піймати". Але ці дао внутрішньо зв'язані один з одним, переходять один в одного. " Обоє вони одного і того ж походження, але з різними назвами". Безіменне дао ототожнюється з небуттям, а буття — є дао, що має ім'я. В трактаті " Дао-де-цзин" говориться, що " буття і небуття породжують одне одного", " в світі все народжується в бутті, а буття народжується у небутті".
|
|
|
Отже, встановлюючи певну послідовність, можна уявити собі даоську картину світобудови. Небуття первинне. Це є дао, що не має імені. Воно не має імені тому, що, назвавши його, ми тим самим перетворили б його в ГІуття. Звідси — небуття породжує буття. " Під небом усе — лише тимчасово оуває", тобто усі речі, маючи своєю першоосновою небуття, повсякчасно Ідуть в небуття. " В світі велике різноманіття речей, але всі вони повертаються до свого начала". Таким чином життя природи й людини постає підпорядкованим не волі неба, як це традиційно вважалось в тогочасному Китаї, а всезагальному закону " дао". Світ знаходиться в постійному русі та мінливості. Діяти всупереч дао неможливо. Замість суспільного порядку даоси пропонували порядок природний і тим самим їх погляди були протилежними не тільки поглядам законників з їх повним підпорядкуванням мюдини державі, а й конфуціанців.
Засновником давньокитайської філософії був Конфуцій (Кун-Фу-ціи), який жив у 551-479 роках до н. е. Конфуцій походив з давнього аристократичного, але збіднілого роду. У нього було багато учнів. Кон-І'. -цій не залишив після себе жодного написаного рядка. Все відоме нам Конфуція і конфуціанство — це записи, праці його учнів, що зафіксо-у так званому " чотирикнижжі". До нього входять: 1) " Дасюе" — ке-ицтво для чиновників; 2) " Чжунь-юнь" (" Золота середина", " Середина гійність", " Незмінна середина" ); 3) " Лунь-юй" (" Бесіди і висловлюван-І, 4) " Мен-цзи" — книга конфуціанця Менцзи. Конфуціанство відобра-" ч і в " Пятикнижжі": Книга пісень, Книга історії, Книга перемін, Книга дів, літопис " Чунь-цю".
|
|
|
Основний зміст конфуціанства викладено в книзі " Люнь-юй". В центрі етичного вчення конфуціанства знаходиться дао як моральний за--н, людинолюбство, моральний ідеал. На питання " Що є жень? " (люди-" Іюбство), Конфуцій відповів: " Не роби людині того, чого не бажаєш
- 17 -
|
|
| якщо бачити в ньому тільки плинність, а не розуміти причину і природу цієї плинності. Онтологічне світ — не ілюзія, а порожнеча. Ця порожнеча, однак, є джерелом усіх речей світу. Досягнути єднання з цією порожнечею у своїй свідомості, отже, означає не лише звільнити свою свідомість від плинних речей, які змушують нас страждати, але, передусім, означає досягти творчого стану свідомості, яка відкрита для будь-якого сприйняття і тому абсолютно вільна. Це свідомість немовляти, у якого все життя попереду і немає ніякого минулого. Зречення минулого є доволі сильним мотивом філософії дзен-буддизму, що виявляє себе у різних формах, принциповою з яких є вимога домінування духу вчення над його формою, Істини просвітлення над шляхом до неї. Основний висновок дзен-буддизму — шлях до просвітлення у кожного свій, цей шлях не підлягає раціональному поясненню, виразити його можна лише опосередковано, за до-, момогою образів. Тому до просвітлення є два шляхи — вивчення історій просвітлення інших людей (більшою мірою повчальних, ніж взірцевих) та допомога наставника. Допомога потрібна для того, щоб за умови другорядного значення текстів зберігати правильну передачу істин дзен-буддизму в поколіннях. Запитання для самоперевірки /. Чим філософське знання відрізняється від нефілософського? 2. У чому Виявляється світоглядний характер філософського 3. Як можна визначити світогляд? 4. Що таке історичний тип світогляду? Які типи світогляду 5. Як співвідносяться міфологічний і релігійний світогляди з філо 6. Як характеризується філософський світогляд у якості істо- 7. Як спі& йідноситься філософія з іншими галузями пізнання та |
| 8. У чому полягають відмінності загальнологічного та культу
9. За яких історичних обставин створилися умови для виник 10. Які осередки виникнення філософії на Сході можна визначи- 11. Які риси визначають своєрідність філософії давніх Індії та |
собі. І тоді зникне ненависть у державі, зникне ненависть у сім'ї". Людинолюбство (жень) він вважав золотим правилом моральності.
Людинолюбива людина повинна бути шанобливою, ввічливою, доброю, відданою, правдивою, стриманою, кмітливою, повинна допомагати іншим в їхньому моральному і діловому вдосконаленню. Але конфуціансь-ке людинолюбство не поширюється на всіх людей. " Жень" стосується взаємин між синами і батьками, молодшими і старшими, чиновниками і державцем. Сини повинні шанувати своїх батьків, молодші — покорятися старшим. Шанобливість — основа всякого соціального порядку.
Згідно з Конфуцієм, люди поділяються на " шляхетних" і " низьких". " Шляхетна" людина — це не просто високоморальна людина, а " син неба", еліта, яка керує простолюдинами і примушує їх до праці. " Низька" людина не знає веління неба, тому не боїться його, їй не можна довіряти великі справи, бо з усього вона намагається мати користь, така людина не може
бути людинолюбивою.
В основі конфуціанського ідеалу управління лежить сила морального прикладу. Конфуцій, звертаючись до " шляхетних", казав: " Якщо ви будете прагнути до добра, то і народ буде добрим. Мораль шляхетного подібна вітру; мораль низької людини подібна траві. Трава хилиться туди, куди дме вітер". Згідно з принципом " жень", державці мусять бути людьми мудрими, подавати " низьким" людям приклад правдивості, виявляти почуття обов'язку, піклуватися про них як батьки. " Коли в Піднебесній панує дао, то простолюдини не ремствують". В основі управління народом необхідно дотримуватися морального закону дао. Отже, в управлінні народом конфуціанство віддавало першість моралі перед правом, силі прикладу, переконанню перед примусом.
|
|
|
Протягом тисячоліть, аж до наших днів конфуціанство зберігає свій вплив, визначає норми життя Китаю. Під впливом конфуціанства склалися і зміцніли характерні для Китаю форми соціально-сімейної структури, по-літико-адміністративної системи, стійкі зв'язки і взаємовідносини між людьми, загальні риси способу життя, поведінки, форми мислення тощо.
Не можна обминути увагою також таку філософську течію, як китайський буддизм (чань-буддизм). З часом ця версія буддизму здобула великого поширення на Сході, а сьогодні під назвою " дзен-буддизм" (японський буддизм) має багато прихильників і на Заході та по всьому світу. Основні ідеї цієї течії буддизму запозичені з буддизму класичного -це ідея просвітлення, ідея шляху до просвітлення через позбавлення бажань. Втім, важливу роль відіграє відмінне від індійського буддизму ставлення до світу — в китайській версії слід не відмовлятися від цього світу, а пристосовуватися до закону, який лежить в основі цього світу. Тут помітно відчутний вплив даосизму. Так, світ примарний, але лише у тому випадку,
- 18 -
|
|
|
