2. Політична система суспільства.

Політичне життя — це сукупність духовних, чуттєвих, емоці­ональних і практичних предметних форм політичного буття людини і суспільства, що характеризує їх ставлення до політики і участь в ній. Поняття політичне буття аналогічно поняттям суспільного, економічно­го, культурного, духовного, матеріального, релігійного життя та іншим його видам. Поняття політичне буття використовується для загальної оцінки політичної і соціальної обстановки конкретних епох, країн, суспільств, діяльності і політичної поведінки класів, соціальних верств, груп, окремої людини. Характеристика ж самого політичного буття дозволяє оцінювати умови, в яких воно існує, і визначальні його соціальні, політичні, еко­номічні і культурно-історичні фактори: тип держави, політичний лад суспільства, його політичну організацію і культуру, структуру вла­ди, форми спілкування та ще багато іншого.

Звичайно ж, появляються загальні уявлення про політичне буття (час­тіше вживається термін — життя) тієї або іншої епохи, країни, регіону, нації, та ін. (наприклад, політичне життя сучасної Англії, Нью-Йорка, За­хідної Європи або Південно-Східної Азії, арабських країн Близького Схо­ду, України, Білорусі, Росії, Прибалтики та ін. ).

Політичне життя визначає основні соціальні, політичні та інституційні структури влади, її апарати і органи, тип політичної системи, партійних систем, політичної організації суспільства, образ правління, тип державно­го устрою і політичного режиму, становище суспільного порядку та інші формальні виміри політичних відносин, а також неформальні — характер асоціативних об'єднань, самоуправління, становище суспільного порядку, наявність та рівень розвитку громадянського суспільства, відносини статей і поколінь, сімейні відносини. Політичне буття формується культурно-істо­ричними традиціями, національними особливостями народу, наприклад, зберігання племінних, кровнородинних, общинних, земляцьких і сімейних відносин, що проникають в політичний побут державних, суспільних струк-

- 192 -

тур або в самоуправління та ін. Політичне буття мінливе та динамічне, знає піднесення та падіння, періоди стагнації, апатії та бурхливі вибухи. Під впливом складної системи факторів змінюється тонус життя. Політичне буття суспільства, виступаючи одним з аспектів суспільного буття, безпосе­редньо включене в рішення політичних і суспільних проблем, і його орга­нізація служить їх реалізації. Тому-то політичне буття стає своєрідною ареною, де змагаються найрізноманітніші політичні сили за вплив і лідер­ство.

Політичне буття диференціюється за найрізноманітнішими ознаками: політичними переконаннями, соціальним і культурним укладом життя в центрі і на периферії та ін., а також за двома рівнями - індивідуальним і суспільним, за ознакою участі, тобто ставлення до політики, активному або пасивному. Демократично політизоване суспільство залучає до активної і добровільної політичної участі (виборів представницьких установ, роботі в асоціаціях, політичних партіях, органах самоуправління, масових або групо­вих політичних акціях) значну частину політичне самодіяльного населення, і його пасивна доля може виявитися порівняно незначною. Політичне буття такого суспільства може бути стабільним або динамічним. Його емоційний тонус може падати, знижуватися і підвищуватися, зростати, але, так або інакше, політична культура його досить висока, значна частина громадян швидко відгукується на політичні мобілізації в періоди підвищеної політич­ної активності (в періоди виборів, криз, конфліктів).

Політичне буття суспільства і людини визначено типом суспільства і держави. Авторитарне, диктаторське або тоталітарне суспільство з центра­лізованою владою, стійкою структурою політичних інститутів, культурних зв'язків з світом і впливом ззовні неминуче зводить політичне буття до підкорення і виконання, формальної активності, по суті, політичне нейтра­лізованого і неорганізованого в громадянське суспільство населення. Полі­тичне буття в суспільствах з розвинутою системою демократичних струк­тур, інститутів, системою декількох або багатьох політичних партій, свобо­дою політичних або інших угруповань, конкурсом політичних поглядів і рухів, розвинутим соціальним контролем дій влади і активним самоуправ­лінням — обмежена і ефективна частина політичного процесу. Соціальний простір, де можливе політичне буття також істотно відмінне в суспільствах і державах різних типів. Політичне буття може бути зосереджено в кабіне­тах влади, і тоді відчуженні від політики маси беруть участь в ньому лише як виконавці. Воно може " виходити на вулиці" і стає суспільною, народ­ною дією. В демократичному суспільстві політика на вулиці — це необхід­ний елемент політичного життя, фактор зворотного зв'язку у стосунках влади і народу, спосіб волевиявлення.

Основою політичного буття є політична діяльність і політичні відно-

- 193 -

сини. Політичні відносини — це взаємодія суб'єктів політики і влади, де відбувається їх об'єднання або роз'єднання, передача ідей, поглядів, обмін ресурсами (впливом, інформацією, знаннями та ін. ), передача вольових устремлінь від одного суб'єкта (активного) до другого (па­сивного).

Спілкування — необхідний початковий акт влади. В будь-яких формах спілкування означає вплив, обмін (думками, поглядами, впливом та ін. ), узгодження або політичний потенціальний або актуальний конфлікт. Легкість, частота, активність спілкування характеризує політичні відносини в суспільстві, їх відкритість, політичну і громадянську культуру.

Зміст політичних відносин визначається відносинами держави і су­спільства, влади і народу (тобто відносинами функціональної політичної диференціації), класів, груп і верств суспільства, структурою, соціально-політичною диференціацією суспільства і на рівні внутрі гру нового, міжгру-пового і міжіндивідуального спілкування — ступенем розвитку суспільного процесу, його демократизації, політичними свободами, доступністю інфор­мації і контактів, тобто також і матеріальними можливостями людини і особливо — рівнем політичної культури суспільства.

Особлива форма політичних відносин - відносини політики як організ­аційної та регулятивно-контрольної системи суспільства з іншими полі­тичними організаційно-регулятивними системами — економічною, пра­вовою, ідеологічною, моральною та ін. Відносини між ними існують через необхідність координувати системи, організовувати і спрямовувати їх, чому і служить політика. Нормальна форма відносин таких систем — взаємодії, хоча вони можуть бути і опозиційними, і конфліктними. Відносини між політикою та іншими системами, що формують суспільство, утворюють нові, суміжні або складні форми політичних відносин, що складаються в сфері економічній, культурній, наукової політики і багатьох інших аналогічних форм.