 |
Модуль 18. Специфіка філософського дослідження основних сфер суспільного життя
|
|
|
|
Модуль 18. Специфіка філософського дослідження основних сфер суспільного життя
1. Духовне життя суспільства. Поняття культури.
2. Політичне буття. Політична система суспільства.
3. Філософський аналіз науки.
4. Майбутнє: проблеми прогнозування.
Рекомендована література
Основна література
1. Романенко О. В. Економічна сфера індустріального та постіндуст
ріального суспільства: соціально-філософський аналіз історичної поста
новки питання // Мультиверсум. Філософський альманах. — Вип. 10. —
К.: Український Центр духовної культури, 2000. — С. 131-134.
2. Романенко О. В. Економічна сфера суспільства як предмет некла
сичного соціально-філософського аналізу // Цивілізація: структура і ди
наміка: Монографія — К.: Купріянова, 2003. — С. 106-175.
3. Філософія. Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Модального. —
К.: Вікар, 1997. — С. 457-520.
4. Введение в философию. Учебное пособие для вузов /ФролоВИ. Т.
й др. — М.: Республика, 2002. — С. 486-497.
5. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
К.: Знання України, 2004.
6. Семашко Л. М. Сферньїй подход: Философия, демократия, рьі-
нок, человек (Методология, концепции, проектировки). —Санкт-Петербург
Нотабене, 1992. — 368 с.
Додаткова література
1. Арістотель. Політика. — К.: Основи, 2000. — 230 с.
- 168 -
2. Вернадский В. И. Биосфера й ноосфера. — М.: Рольф, 2002. —
576 с.
3. Романенко О. В. Марксів аналіз економічної сфери різнотипних
суспільств: можливості та межі // Мультиверсум. Філософський альма
нах. — Вип. 13. — К.: Український Центр духовної культури, 2000. — С.
143-154.
4. Барулин В. С. Диалектика сфер общественной жизни. — М.: Изд-
во Моск. ун-та, 1982. - 230 с.
5. ГумилеВ Л. Н. Зтногенез й биосфера Земли. — М.: Изд-во АСТ,
І 2001. - 560 с.
|
|
|
6. Валлерстайн Имманузль. Анализ мировьіх систем й ситуация в
|современном мире. — СПб.: Университетская книга, 2001. — 416 с.
7. Вебер Макс. Политика как призвание й профессия // Вебер
ІМакс. Избранньїе произведения. — М.: Прогресе, 1990. — С. 644-706.
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МОДУЛІВ
Модуль 17. Основні проблеми соціальної філософії
1. Специфіка філософського аналізу суспільства. Суспільство і природа.
Соціальна філософія — це та частина філософії, яка досліджує або дає осмислення суспільства в цілому. Предметом соціальної філософії є суспільство як цілісна система.
Специфіка соціального пізнання зумовлюється насамперед специфікою його предмета, тобто специфікою суспільства як об'єкта пізнання. У чому полягає ця специфіка? Можна вказати на такі найважливіші особливості соціального пізнання.
1. У суспільстві діють люди, які суттєво впливають на закономірності суспільного буття. На перший погляд це само собою зрозуміло: люди мають свідомість, волю, розум. Але реалізація закономірностей розвитку явищ природи відбувається незалежно від волі і діяльності людини, і це дозволяє говорити про їх об'єктивність. Як відомо, у суспільстві всі зміни, у тому числі і закономірності, реалізуються через діяльність людини. При цьому людина, особистість своїми розумом, волею, зусиллями може як сприяти реалізації таких закономірностей, так і протистояти їм. Такий характер зв'язку значно ускладнює розуміння явищ соціальної дійсності.
Німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт (1832-1920) — один із засновників експериментальної психології — висунув ідею, яка ввійшла в
- 169 -
науку під назвою закону гетерогонії цілей. Закон полягає у тому, що під впливом середовища, і зокрема суспільного середовища, цілі, які собі ставлять окремі індивіди, ніколи не здійснюються в абсолютній відповідності із початковими намірами, а завжди — з відхиленнями. Іншими словами, результат дії людини зумовлений як нею, так і зовнішніми факторами, які неможливо зрозуміти, виходячи лише з психології індивіда.
|
|
|
Американський соціолог Уільям Томас сформулював теорему, яка отримала назву " Теорема Томаса". Суть її така. Якщо ситуація розглядається (індивідом) як реальна, вона реальна за своїми наслідками. Як приклад, він наводив випадок, коли хворий на параною вбив декількох чоловіків, які розмовляли самі з собою: він вважав, що вони лають його...
Ці два приклади: закон гетерогонії цілей, і теорема Томаса наведені для того, щоб підкреслити специфіку суспільства як об'єкта пізнання. Як бачимо, дієвими чинниками суспільного життя можуть бути як реальні події, факти, так і уявні. В той час, як у природі чинниками змін, явищ, процесів можуть бути лише реальні події чи явища.
2. Людина (окремий індивід) неповторна у своїх властивостях
і проявах. Дії індивіда залежать від його розуму, волі, стану здоров'я,
емоційного, психічного стану, обставин, багатьох інших чинників, які пе
редбачити або врахувати в аналізі часто практично неможливо. Ще древні
казали: " Скільки людей, стільки і розумів", тобто стільки ідей, вчинків,
дій...
Звідси певна частина філософів робить такий висновок. Оскільки люди неповторні, то і точна наука про суспільство неможлива. Так, німецькі філософи В. Віндельбанд( 1848-1915) та Г. Ріккерт( 1863-1936) вважали, що всі науки можна поділити на 2 частини: 1) істинні — це науки про природу і 2) суспільні. Суспільні науки на відміну від " істинних" лише " реєструють" факти суспільного життя, які за своєю природою індивідуальні, неповторні. А якщо це так, то тут неможливі узагальнення і неможливі закони як форма знання.
Таких же поглядів дотримувалися англійський філософ та історик А. Тойнбі, англійський соціолог К. Поппер, французький філософ-екзис-тенціаліст Ж. -П. Сартр, російський філософ С. БулгакоВ, багато інших.
3. Можна назвати ще одну особливість соціальної філософії, що
також зумовлює її специфіку. Соціальна філософія — одна з основних
складових ідеології. Вона в кінцевому підсумку дає основи для осмис
лення проблем суспільного розвитку, політичної боротьби, а тому, як пра
вило, зазнає сильного впливу (і тиску) з боку влади. Цей інтерес до
соціальної філософії з боку влади позначається як на концепціях, тематиці
досліджень, характері висновків, так і на кількості коштів, що спрямову
ються для фінансування соціальних досліджень, на умовах праці, життя,
|
|
|
- 170 -
зарплаті тощо дослідників, доборі кадрів, створенні можливостей для публікацій підготовлених праць, цензурі, обміні знаннями із дослідниками інших країн. Достатньо нагадати, що за 73 роки радянської влади у колишньому Союзі у чистому вигляді не була опублікована жодна філософська праця немарксистського спрямування.
4. Наступна особливість соціальної філософії — суспільство
пізнає само себе, воно одночасно є і об'єктом, і суб'єктом пізнан
ня. Суспільство " змушене" досліджувати " само себе ". У зв'язку з
| цим постає запитання: " А чи здатне суспільство пізнати себе об'єктивно? ".
Але оскільки соціальне пізнання досліджує людину, невід'ємну від її інтересів, то таке знання обов'язково буде зорієнтовано на чиїсь інтереси. Щоб уникнути суб'єктивності соціальних досліджень, потрібні дослідження з різних позицій, потрібна достатня різноманітність шкіл, напрямків, течій, проектів і самих дослідників. Саме тому соціальні дослідження вирізняються різноманітністю підходів, понятійного апарату, концепцій (наприклад, концепцій людини, норм соціального життя, держави, свободи, власності тощо).
У соціальному пізнанні дослідник не завжди прагне до точності, оскільки соціальні дослідження завжди співвідносяться з інтересами людей (класів, прошарків, колективів, партій), і об'єкти його пізнання дуже складні: людина, історичний процес ціннісні орієнтації, духовне життя, взаємозв'язок духовного життя і матеріальних умов, потреби тощо. Тут досліднику важко говорити про точність знання у його традиційному розумінні. Як правило, його цікавить тенденція, напрямок змін у суспільному житті внаслідок дії тих чи інших факторів і часто задовольняє виявлення часткової істини. Тим більше, що істинність соціального пізнання не може бути перевірена тими методами, на які спираються точні науки (експеримент, спостереження та інші).
|
|
|
5. Ще одна особливість соціального пізнання полягає в обмеженні
застосування такого розповсюдженого у сучасних наукових дослід
женнях методу як експеримент. Чому? По-перше, суспільне життя — це
життя конкретних людей, сімей, націй, народів. У разі невдачі експеримен
ту це негативно вплине на долі людей: історія, життя людини не мають
зворотного шляху. Включення України до складу Росії у 1654 р., Жовтне
вий переворот 1917 року, колективізація, насильницьке переселення кримсь
ких татар і українців із Західної України до Сибіру тощо — все це можна
було б назвати соціальними експериментами. Тепер ми знаємо, чим закін
чилися ці експерименти. Але історія не знає зворотного шляху, і тих
людей уже не повернути. Давно пішли із життя і автори цих експериментів,
і сьогодні вже не можливо знайти відповідальних за вчинене зло. Застосування експерименту у дослідженні суспільного життя розпо--'" -
чалося у західних країнах у 20-ті роки XX ст. Воно було спрямоване на пошуки нових форм організації праці і управління суспільством. Наприклад, введення нових форм організації праці, оплати праці, співпраці різних підприємств. Але до цього часу суспільство частіше досліджують методом спостереження, методом узагальнення фактів, явищ, які вже мали місце у минулому.
Висновки. На нашу думку, необхідно відкинути дві крайні позиції: 1) що у суспільстві немає повторюваних явищ, і тому наукове вивчення цих явищ неможливе; 2) що суспільство — це така ж реальність, як і природа, і тому пізнання суспільства має спиратися на ті ж методи, що і природничі науки. Пізнання суспільного життя можливе, але має свої особливості за предметом, за методом, за знаннями і за функціями.
Великий німецький філософ Г. Гегель у своїй першій лекції студентам давав визначення філософії, а потім казав, що більш детально сутність філософії буде розкрита у наступних лекціях, оскільки курс філософії саме цьому і присвячений. У цих словах є елементи жарту, але все сказано правильно. Слова Гегеля справедливі і стосовно соціальної філософії: більш детально її сутність буде розкрита у наступних темах.
|
|
|
