3. Філософський аналіз науки.. 4. Майбутнє та проблеми прогнозування.

3. Філософський аналіз науки.

Аналіз науки як цілісної системи обумовлений її багаторівневою сутністю. Сучасна наука досліджується у найрізноманітніших аспектах: полі-тико-економічному, історико-науковому, наукознавчому, державознавчому, етичному, естетичному, прогностичному, психологічному та ін. Вирішальне значення для правильного визначення шляхів подальшого розвитку науки мають філософський, особливо логіко-гносеологічний і соціологічний ас­пекти дослідження.

З позицій логіко-гносеологічного підходу, наука розглядається як система знань. Наукове знання являє собою ідеальне утворення, специфіч­не духовне явище, необхідний компонент науки, без якого вона не існує як цілісність. Однак наукові знання — це ще не наука в справжньому ро-

- 194 -

зумінні. Такою наука стає лише тоді, коли здійснюється процес створення нового знання. Продуктом науки є нові знання.

При вирішенні цих питань логіко-гносеологічний підхід виявляється не достатнім, і його потрібно доповнити соціологічним аналізом науки. Соціологічний аналіз науки призводить до розуміння її як форми наукової діяльності, галузі духовного виробництва, певного соціального інституту.

У рамках духовного виробництва вихідними для розуміння і аналізу сутності науки виступають уже не самі наукові знання, а діяльність щодо їх виробництва — наукова праця. Тому аналіз науки як системи знання має бути доповнений її дослідженням як специфічного виду духовної праці. Наука — не лише сума знань, це система знань, що постійно розвивається і одночасно є специфічним видом духовного виробництва. Як система знань наука існує і як реальний факт, передусім у самому процесі наукової § діяльності і я к результат наукової діяльності. Соціологічний аналіз науки передбачає також розгляд її як певного соціального інституту. В науці як складній соціальній системі закладено свій механізм розвитку. Тому понят­тя " соціальний інститут" має сприяти виявленню внутрішньої суперечли­вості науки і механізмів її розвитку.

Аналіз інституціоналізованої науки як форми організації суспільних •відносин у науковій діяльності дає змогу виділити такі її основні сторони. • Наука як соціальний інституту являє собою організацію людей, що займа­ються науковою діяльністю. Внутрішньо наукові стосунки набувають ха­рактеру зв'язку між суб'єктами наукової діяльності, а також щодо матері­альних засобів її здійснення.

Тому наука як соціальний інститут є організацією не тільки людей, що займаються науковою діяльністю, а й організацією її матеріально-технічної бази. Люди, професійно зайняті науковою діяльністю, і матері­альні засоби здійснення цієї діяльності є тими елементами, які необхідно організовувати в соціальний інститут.

Отже, наука як соціальний інститут являє собою об'єднання профе­сійно зайнятих науковою діяльністю людей і матеріальних засобів її здійснен­ня у вигляді системи організацій і установ для виконання функцій свідомо­го і цілеспрямованого керування науковою діяльністю.

Пізнавальна і практична функції науки зумовлюють одна одну, вис­тупають в діалектичній єдності. Разом з тим, пізнання здійснюється насам­перед заради практичних цілей, і, отже, гносеологічна функція в цьому плані підпорядкована практичній.

Різні галузі знання реалізують гносеологічну функцію не однаковою мірою. Технічні науки покликані безпосередньо обслуговувати матеріальне виробництво, тому вони мають прикладне значення. Природничі і гумані­тарні науки переважно виконують пізнавальну роль.

- 195 -

У сучасних умовах спостерігається виникнення і розвиток прогнос­тичної функції науки як основи управління суспільними процесами. Нау­кові знання допомагають передбачити спрямованість розвитку дійсності.

Від науки чекають не лише розробок способів прискорення зростан­ня виробництва, а й відкриття нових напрямків його розвитку, нового типу його організації. Це принципово нові суспільні потреби, і в такій формі вони ніколи перед наукою не ставились. За допомогою науки можна пе­редбачити виникнення суспільних та природничих явищ, і це є показником її внутрішньої зрілості й ефективності.

4. Майбутнє та проблеми прогнозування.

Проблема майбутнього і його передбачення належить до тих " вічних" тем, інтерес до яких закономірно зростає в міру суспільного прогресу.

У сучасну добу проблема прогнозування явищ і подій, передбачення соціальних наслідків прийнятих рішень набуває характеру нової глобаль­ної проблеми " суспільство і катастрофа, руйнування, потрясіння", " су­спільство і його дестабілізація", що безпосередньо зачіпає основи існуван­ня сучасного суспільства. І центральний вузол цієї нової глобальної проб­леми " суспільство — катастрофа" в діалектиці непередбачуваного і непе­редбаченого.

Актуальність проблеми прогнозування в наш час зумовлена такими чинниками.

1. Ускладнились процеси прогнозування суспільного життя в умовах
НТР.

2. Значно розширились обсяг і масштаби прогностичної діяльності,
кількісна і якісна багатоманітність об'єктів прогнозування.

3. Зросла соціальна, економічна, екологічна, інформаційна цінність
прогнозів. Ставши надбанням суб'єктів управління і планування, прогнози
активно впливають на сьогодення, допомагають запобігати або зводити до
мінімуму небажані наслідки розвитку тих чи інших процесів у майбутньому.

Відзначаючи важливу роль прогнозування, необхідно розкрити його передумови. Через складність, багатогранність цієї проблеми зупинимося тільки на деяких, найбільш важливих її аспектах.

Онтологічний аспект. Прогнозування насамперед завдяки дії при-чинно-наслідкових зв'язків, об'єктивних законів. Все це зумовлює вірогідність того, що механізм, який визначає рух об'єкта, не зміниться радикально, і, отже, можна здійснювати прогнозування у межах однієї системи вимірю­вання до якісного стрибка. А існування певних загальних законів розвитку забезпечує прогнозування і на більш тривалий час.

Гносеологічний аспект. З точки зору гносеології, процес, що роз­глядається, є окремим видом пізнавальної діяльності, і можливість прогно­зування випливає з принципу пізнання світу. Детальніше вивчення законів

- 196 -

об'єктивного світу, використання ЕОМ для створення багато параметрич­них моделей досліджуваних об'єктів відкриває ще більші перспективи для наукового соціального прогнозування.

Логічний аспект полягає в незалежності законів логічного висновку від часу.

Нейрофізіологічний аспект. Можливість отримання знань про май­бутнє ґрунтується на здатності живих високоорганізованих організмів до випереджаючого відображення. На думку П. К. Анохіна, воно здійснюється в мозку, де знаходиться апарат передбачення результату дії. Як констатує сучасна наука, цю здатність мають і інші види тварин, проте тільки в діяльності людини вона набула якісно нових, високорозвинених форм як у практичному засвоєнні, так і в теоретичному осмисленні навколишнього світу. В людській свідомості випереджаюче відображення набуло форми здатності робити висновки про майбутні події.

Соціальний аспект констатує активний характер прогнозування, зас­нований на механізмі зворотного зв'язку між прогнозом і предикатором (суб'єктом прогнозування). Людству не однаково, в якому напрямі відбува­тиметься розвиток, тому прогнозування має вказувати шляхи досягнення оптимального варіанту розвитку суспільства.

⇐ Предыдущая43444546474849505152Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: